Рішення № 80180199, 19.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019Справа № 910/14172/18Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 42735,30 грн.

Представники:

від позивача: Угольков Є.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 42735,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що не забезпечення відповідачем збереження цілісності майна, а саме вантажних вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" під час перевезення їх залізницею завдало позивачу збитки у розмірі 42735,30 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.12.2018.

04.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну найменування відповідача.

У підготовче засідання 04.12.2018 з`явився представник позивача, представники відповідача не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву позивача про зміну найменування відповідача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою товариства відповідача є приватне акціонерне товариство, при цьому, найменуванням відповідача є наступне - Акціонерне товариство «Українська залізниця».

За змістом 5 Закону України "Про акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. З огляду на наведене відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва, водночас факт зміни типу акціонерного товариства відповідача та найменування відповідача судом встановлено, отже, заяву позивача про зміну найменування відповідача задоволено.

Разом з тим, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.01.2019.

У підготовче засідання 15.01.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 15.01.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2019.

У судове засідання 22.01.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 22.01.2019 оголошено перерву до 19.02.2019.

У судове засідання 19.02.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позов. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 19.02.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 19.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (перейменоване в Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", саме: №53420543, №53599478, №55332415, №56590953, №62009519, №62100151.

На станції Волноваха було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності головної та/або магістральної частини повітророзподільника, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (№6777 від 25.04.2018, №6254 від 25.04.2018, №6561 від 26.04.2018, №6663 від 25.04.2018, №6660 від 27.04.2018, №6806 від 23.04.2018.

З метою складання відповідних актів, а саме комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" письмово звернулось з заявою вих. № 2197/ДВ від 27.04.2018 до Начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та заявою № 2196/ДВ від 27.04.2018 до Начальника станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

На заяву вих. № 2196/ДВ від 27.04.2018 ТОВ «ЛЕМТРАНС» отримало відповідь від Заступника начальника структурного підрозділу «Станція Волноваха» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вих. № 127 від 03.05.2018, у якій зазначено, що складання комерційних актів з приводу пошкоджень порожніх вагонів чинним нормативними документами, зокрема, ст.129 Статуту залізниць України та п.2 розділу 28 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, не передбачено.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" передало структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «ЛЕМТРАНС».

Відповідно до договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, специфікації № 17 від 02.10.2017 та специфікації № 20 від 02.01.2018 у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано: головна частина 270.023-1 у кількості 5 шт. на загальну суму 25 865,22 грн., магістральна частина 483.010-01 у кількості 1 шт. на загальну суму 5 629,04 грн. Вартість зазначеної продукції була сплачена згідно з платіжним дорученням № 131 від 10.01.2018 та згідно з платіжним дорученням № 1140 від 19.02.2018.

Відповідно до договору поставки № 410/11 від 17.06.2011, специфікації від 16.06.2017 та специфікації від 08.11.2017 у TOB «AB метал груп» було придбано: болт 12x50 ГОСТ 7798:70 пр у кількості (15 шт.) 0,9 кг на загальну суму 27,56 грн.; гайка М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,288 кг на загальну суму 8,04 грн. Вартість зазначеної продукції була сплачена згідно з платіжним дорученням № 111393 від 04.12.2017 та платіжним дорученням № 554 від 19.06.2017.

Відповідно до договору поставки № 558/14 від 11.12.2014 та специфікації від 27 грудня 2017 у ТОВ «ФІРМА «ЛІК-РТІ» було придбано прокладку 270.326 ТУУ 6 00152135.047-97 у кількості 2 шт. на загальну суму 29,88 грн. Вартість зазначеної продукції була сплачена згідно з платіжним дорученням № 778 від 05.02.2018.

Для виготовлення деталей модернізації ТОВ «ЛЕМТРАНС» на підставі договору поставки № 22 від 08.06.2015 та специфікації від 24.01.2017 у ТОВ ТД «ТРУБОСТАЛЬ» було придбано: труба сталева безшовна 27*3, 2*6000 мм ст. 10-20 ГОСТ 8734-75. Вартість зазначеної продукції була сплачена згідно з платіжним дорученням № 2657 від 30.03.2017.

На підставі договору поставки № МКП-155696/04/15 від 01.04.2015 року та специфікації № 20 від 14.12.2017 у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» було придбано гарячекатний лист 4*1250*6000 мм - сталь Ст3пс- 5 ГОСТ 19903-74 ГОСТ 14637-89 ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380-2005. Вартість зазначеної продукції була сплачена згідно з платіжним дорученням № 111845 від 18.12.2017.

Таким чином на вагони були встановлені шайби модернізації у кількості 24 шт. вартістю 15,55 грн. та кольца модернізації у кількості 24 шт. загальною вартістю 33,12 грн.

Отже, позивачем внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів, були понесені витрати на загальну суму 31608,41 грн.

Відповідно до п.21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Судом встановлено, що 10.01.2018 між ТОВ «ЛЕМТРАНС» і ПАТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») укладено договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-18041/НЮ. Відповідно до цього договору підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів підрядника - вагонних депо (Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Попаснянське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Слов'янське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Констянтинівське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», Структурний підрозділ «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»),

Деталі, придбані ТОВ «ЛЕМТРАНС» для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на зазначені вище вагони відповідно до акту № 307 зняття з відповідального зберігання і витрат запасних частин, які постачає ТОВ «Лемтранс» для технічного обслуговування вагонів з відчепленням при підготовці до перевезень згідно договору № ДОН/В- 18041/НЮ від 10.01.2018.

На виконання Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/3458, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких позивачем були понесені витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони на загальну суму 11126,89 грн., що підтверджується актом наданих послуг №4 від 30.04.2018, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками означеного структурного підрозділу та позивача.

Спір у справі виник внаслідок того, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) позивача при перевезенні залізничним транспортом, позивачем понесені збитки в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 42735,30 грн. (придбані деталі - 31608,41 грн. + технічне обслуговування на суму 11126,89 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Як встановлено судом, у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (перейменоване в Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", саме: №53420543, №53599478, №55332415, №56590953, №62009519, №62100151.

Згідно з ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, на станції Волноваха було виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності головної та/або магістральної частини повітророзподільника, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (№6777 від 25.04.2018, №6254 від 25.04.2018, №6561 від 26.04.2018, №6663 від 25.04.2018, №6660 від 27.04.2018, №6806 від 23.04.2018.

Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту забирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вагонів №53420543, №53599478, №55332415, №56590953, №62009519, №62100151, їх було відправлено до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, за наслідком виконання яких позивачем були понесені витрати по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони на загальну суму 11126,89 грн., що підтверджується актом наданих послуг №4 від 30.04.2018, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками означеного структурного підрозділу та позивача.

Як встановлено судом, для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» необхідні деталі на загальну суму 31608,41 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування на суму 11126,89 грн.

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них, договору на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів №Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018 та платіжних доручень позивача вбачається, що останнім було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також технічне обслуговування вагонів (встановлення деталей на вагони) на загальну суму 42735,30 грн. (31608,41 грн. вартість встановлених деталей + 11126,89 грн. вартість технічного обслуговування).

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 42735,30 грн.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

За приписами п.110 Статуту Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Так, відповідачем відзиву на позов надано не було, у судові засідання представник відповідача не прибував.

За наведених обставин, оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на загальну суму 42735,30 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків у розмірі 42735,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46 А; ідентифікаційний код: 30600592) збитки у розмірі 42735 (сорок дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.03.2019

Суддя Ю.В. Картавцева