Рішення № 80179768, 06.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2018 Справа № 905/820/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/820/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз»

про стягнення 3 270 544,85 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» 3 270 544,85 грн., з яких: 2 464 032,74 грн. – основний борг, 326 451,86 грн. – пеня, 21 828,56 грн. - 3% річних, 458 231,69 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю – продаж природного газу № 13 – 296 – Б від 20.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу.

У відзиві на позов за вх. № 20179/15 від 19.11.2015р., клопотаннях за вх. № 20172/15 від 19.11.2015р., за вх. № 11236/16 від 06.04.2016р. відповідач визнає наявність основного боргу в розмірі 2 464 032,74 грн., просить суд відмовити у задоволенні позовних в частині стягнення пені з огляду на приписи ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 90% та відстрочити виконання рішення на 1 рік з дня набрання рішенням законної сили з огляду на тяжке фінансове становище, що пов’язано з проведенням антитерористичної операції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2017р., яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017р., позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 2 464 032,74 грн. основного боргу, 458 231,69 грн. інфляційних втрат, 21 614,98 грн. 3% річних, 58 876,34 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 90% та про відстрочення виконання рішення на 1 рік з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. касаційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. у частині позовних вимог про стягнення пені скасовано. Справу у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. у справі залишено без змін.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2017р., суди першої та апеляційної інстанцій не врахували умови п. 6.1 договору, якими сторони погодили здійснення покупцем поточної оплати за газ протягом місяця поставки або ж у разі неповної оплати здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини зміни сторонами передбаченого вказаною умовою договору терміну виконання покупцем зобов'язання щодо поточної щомісячної оплати за газ. Тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, таке зобов’язання підлягало виконанню саме у цей термін, та, відповідно, час прострочення оплати щодо окремих обсягів газу мав обчислюватись з відповідного числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Водночас, з вказаної в судових рішеннях редакції п. 7.2 договору не вбачається встановлення сторонами певного іншого строку виконання саме зобов'язань з оплати поставленого газу, адже вказана умова договору пов'язує з обставинами здійснення повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, лише обов'язок покупця сплатити продавцеві пеню.

При розгляді позовної вимоги про стягнення пені суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги час прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати відповідних обсягів газу за кожен місяць у спірний період, а відтак належним чином не перевірили правильність нарахування позивачем сум пені за відповідні порушення.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання щодо правильності нарахування позивачем пені з урахуванням приписів ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», який набрав чинності 07.02.2015р., та згідно з ч. 2 ст. 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим період нарахування пені підлягав обмеженню до 07.02.2015р.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Ніколаєву Л.В. Ухвалою суду від 06.02.2018р. справу прийнято до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. строк проведення підготовчого провадження продовжено до 10.05.2018р. на підставі відповідного клопотання позивача за вх. № 6549/18 від 27.03.2018р.

Ухвалою суду від 08.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті, призначене на 06.06.2018р., не з’явився. При цьому, про час та місце судове засідання позивач повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 08.05.2018р., яка надіслана на його адресу, що зазначена у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6), одержана останнім, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 61022 2505773 6.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився. При цьому, про час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду», оскільки відділення поштового зв’язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень за адресою відповідача, що зазначена у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (86125, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Артема, 1), про що свідчить акт ГСДО від 13.07.2015р.

За таких обставин, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутністю представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 06.06.2018р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

Як встановлено судами при первісному розгляді справи та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (покупець, відповідач) укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б.

Відповідно до п.1.1. договору в редакції додаткової угоди №8 від 22.12.2014р. продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. газ в обсязі до 5422,390 тис. куб. м. (п.2.1. договору в редакції додаткової угоди №9 від 05.02.2015р.).

Відповідно до умов первісної редакції п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання – передачі.

В подальшому, відповідно до додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. п. 6.1 договору викладено у наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п.7.1. договору).

Відповідно до п.7.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За первісною редакцією р.11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Сторони неодноразово домовлялись про продовження строку дії договору (додаткові угоди №2 від 31.12.2013р., №8 від 22.12.2014р.).

У п.3 додаткової угоди №8 від 22.12.2014р. сторони виклали р.11 договору в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення».

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., №9 від 05.02.2015р. до договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п.5.2. договору в новій редакції).

З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2013 року - грудні 2014 року природний газ в загальному обсязі 3837,390 тис. куб. м. на загальну суму 16 084 449,96грн.

Акти підписані без зауважень і скріплені печатками сторін.

Поставлений у січні, лютому та квітні - грудні 2013р., лютому - жовтні 2014 р. газ відповідач оплатив своєчасно і в повному обсязі; поставлений у березні 2013 р. та січні 2014 р. газ - повністю, але з простроченням; поставлений у листопаді 2014 року газ - частково в розмірі 126 969,70грн. та з простроченням. Поставлений у грудні 2014 р. газ відповідач не оплатив.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- основного боргу в розмірі 2 464 032,74 грн. за період листопад – грудень 2014р.,

- 3 % річних в розмірі 21 828,56 грн., нарахованих з 20.04.2013р. по 22.04.2013р. на суму боргу 72 813,47 грн. за порушення строків оплати природного газу у березні 2013р., з 20.04.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 61 634,51 грн. за порушення строків оплати природного газу у січні 2014р., з 20.12.2014р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 311 040,58 грн. за порушення строків оплати природного газу у листопаді 2014р., з 20.01.2015р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 152 992,16 грн. за порушення строків оплати природного газу у грудні 2014р.,

-інфляційних втрат в розмірі 458 231,69 грн., нарахованих за період січень – березень 2015р. на суму боргу 1 311 040,58 грн. за порушення строків оплати природного газу у листопаді 2014р., за період лютий – березень 2015р. на суму боргу 1 152 992,16 грн. за порушення строків оплати природного газу у грудні 2014р.,

-пені в розмірі 326 451,86 грн., нарахованої з 20.04.2013р. по 22.04.2013р. на суму боргу 72 813,47 грн. за порушення строків оплати природного газу у березні 2013р., з 20.04.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 61 634,51 грн. за порушення строків оплати природного газу у січні 2014р., з 20.12.2014р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 311 040,58 грн. за порушення строків оплати природного газу у листопаді 2014р., з 20.01.2015р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 152 992,16 грн. за порушення строків оплати природного газу у грудні 2014р.

Предметом нового розгляду справи є вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 326 451,86 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір на купівлю – продаж природного газу № 13 – 296 – Б від 20.12.2012р., згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах п. 6.1 договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідачем виконувались зобов’язання з оплати природного газу неналежним чином.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 7.2. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р., яким передбачили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому, у п. 8 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р. сторони визначили, що дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2013р.

Відповідно до розділу ХІ договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.12.2014р., останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 ЦК України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, з огляду на те, що п. 7.2. договору містить вказівку на подію, а саме: не здійснення оплати отриманого природного газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, враховуючи загальні положення обчислення строків, закріплені в ст. ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку нарахування пені у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, починається з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу. При цьому, нарахування пені здійснюється лише на ту заборгованість, що існувала станом на дату закінчення дії договору/дату настання строку оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/15065/16 та від 28.03.2018р. у справі №907/529/16.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відступу від вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2017р. у даній справі.

Відтак, в даному випадку, відповідно до умов п. 7.2 договору позивач мав би право на нарахування пені на суму боргу - 2 464 032,74 грн., яка існувала як на дату закінчення договору - 31.03.2015р., так і на дату настання строку оплати - 20.04.2015р., починаючи з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, - 21.04.2015р. І таке нарахування припиняється або в день погашення боргу, або відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, чи обмежується у випадках, встановлених законом.

Водночас, судом також встановлено, що в провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/1274/17 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» 1 560 846,83 грн., з яких: 299 887,77 грн. – пеня, 228 221,07 грн. - 3% річних, 1 032 737,99 грн. – інфляційні втрати. Підставою позову було неналежне виконання ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» умов договору на купівлю – продаж природного газу № 13 – 296 – Б від 20.12.2012р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу. За результатами розгляду цієї справи ухвалено рішення від 21.08.2017р., яке у встановленому порядку набрало законної сили та яким позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 1 307 995,90 грн., з яких: 299 887,77 грн. – пеня, 137 310,75 грн. - 3% річних, 870 797,38 грн. – інфляційні втрати, 19 619,94 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, нарахування, зокрема, пені було здійснено з 21.04.2015р. по 19.06.2015р. на суму 1 311 040,58 грн. за зобов’язанням листопада 2014р., з 21.04.2015р. по 19.07.2015р. на суму 1 152 992,16 грн. за зобов’язанням грудня 2014р.

Отже, суд вважає, що позивачем безпідставно та всупереч умовам договору нараховано пеню з 20.04.2013р. по 22.04.2013р. на суму боргу 72 813,47 грн. за зобов’язанням березня 2013р., з 20.04.2014р. по 27.02.2014р. на суму боргу 61 634,51 грн. за зобов’язанням січня 2014р., з 20.12.2014р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 311 040,58 грн. за зобов’язанням листопада 2014р., з 20.01.2015р. по 20.04.2015р. на суму боргу 1 152 992,16 грн. за зобов’язанням грудня 2014р., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, виходячи з висновків суду щодо неправомірності позовних вимог в частині стягнення пені, підстави для застосування положень ч.2 ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» до даних правовідносин відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір в частині позовних вимог про стягнення пені покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 26.06.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва