Рішення № 80178005, 25.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2600/18

Провадження 2/127/5096/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Максимчука Я.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2А було вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 050/25-1578/1 від 04.06.2008, укладеного між ним та ПАТ «Укрсоцбанк», в розмірі 59 846, 70 доларів США. 13.08.2018 головним державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 56949056 з виконання виконавчого напису нотаріуса. Даний виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав підтвердження отримання боржником вимоги стягувача. Також, заборгованість не є безспірною.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про визнання виконавчого напису, вчиненого 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 25187, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту № 050/25-1578/1 від 04.06.2008 в сумі 59 846, 70 доларів США, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 23.11.2018 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Також, даною ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області; витребувано у приватного нотаріуса докази по справі та запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 23.11.2018 позивачу повернуто заяву про забезпечення позову.

13.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали від 23.11.2018 направлено суду документи, що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 31.10.2017 (отримано судом 17.12.2018).

14.12.2018 відповідачем на адресу суду, у строк встановлений судом, направлено відзив (отримано судом 17.12.2018). У відзиві відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

З мережі інтернет з офіційного сайту Укрпошти вбачається, що позивач отримав відзив 19.12.2019, а треті особи: ДВС – 17.12.2019, нотаріус – 22.12.2019.

19.12.2018 судом отримано письмові пояснення на позов від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в яких третя особа просила суд відмовити в задоволенні позову. Доказів направлення письмових пояснень іншим учасникам справи суду не надано.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 письмові пояснення на позов надані не були.

Ухвалою суду 19.12.2018 підготовче провадження закрито, запропоновано учасникам справи надати заяви по суті справи і докази у строк, встановлений судом, та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.12.2018, у строк встановлений судом, від позивача отримано відповідь на відзив із зазначенням пояснень і міркувань щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, а також додано докази.

Відповідь на відзив відповідачем було отримано 02.01.2019, а третіми особами: ДВС – 27.12.2018, нотаріусом – 08.01.2019, що вбачається із мережі інтернет з офіційного сайту Укрпошти.

Відповідачем не було надано суду заперечення на відповідь у строк, встановлений судом ухвалою суду від 19.12.2018.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача письмові пояснення на відзив надано не було.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, аргументуючи його мотивами, викладеними в позові та відповіді на відзив, та просив вимоги задовольнити.

Відповідач та треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в засідання не з’явились, хоча у відповідність ст. 128 ЦПК України були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Однак, 17.12.2018 від представника відповідача та 24.01.2019 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції до суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. Причини неявки суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не повідомлено.

Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, думку позивача та положення ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту № 050/25-1578/1 від 04.06.2008 в сумі 59 846, 70 доларів США, зареєстрований в реєстрі за № 25187. (а.с. 75)

З документів, на підставі яких було вчинено вищевказаний виконавчий напис, наданих приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2018, вбачається, що даний напис було вчинено на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк»; кредитного договору № 050/25-1578/1 від 04.06.2008; додатку № 1 до даного кредитного договору; додатку № 2 до кредитного договору; згоди ОСОБА_1 на збір, зберігання, використання та поширення щодо нього інформації; довідки-розрахунку станом на 12.09.2017; виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 26.01.2009 по 13.09.2010; витягу з ЄДР; довіреності на представництво інтересів ПАТ «Укрсоцбанк»; витягу з ЄР довіреностей; інформаційної довідки з ЄР спецбланків нотаріальних документів; копії паспорту на ідентифікаційного номера представника банку. (а.с. 75-103)

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі –Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні даного спору не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 128/1855/17 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 15.11.2017 у даній справі було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою суду від 27.12.2017 було скасоване і справу призначено до розгляду. 29.03.2018 позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу. (а.с. 125-134)

Отже, станом на час вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, в провадженні суду перебував невирішений спір щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказують на те, що нотаріус вчиняє виконавчий напис, зокрема, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. При цьому, вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст. 1050 ЦК України (пп. 6.3. п. 6 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Так, з довідки-розрахунку заборгованості, доданій відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису, взагалі не вбачається коли виникла заборгованість; період здійснення такого розрахунку; в довідці зазначено лише, що розрахунок здійснено станом на 12.09.2017. (а.с. 89) Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 надана відповідачем нотаріусу за період з 26.01.2009 по 13.09.2010. (а.с. 90-94)

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, судом встановлено, що 04.06.2008 сторони уклали кредитний договір, за умовами якого позивач отримав строком до 03.06.2018 кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 40 000, 00 доларів США, які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 14 % річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному в додатку № 1 до цього договору та на умовах, визначених цим договором.

При цьому, судом звернуто увагу, що додатковою угодою № 050/25-1578/1917 від 03.11.2008 до кредитного договору № 050/25-1578/1 від 04.06.2008 було внесено зміни і встановлено розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 15 % річних з 20.10.2008. (а.с. 25)

В той же час, вищевказана додаткова угода, яка є невід’ємною частиною кредитного договору, нотаріусу надана відповідачем не була, що підтверджується документами, що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 31.10.2017, надані нотаріусом на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2018. Дана обставина є порушенням пп. «а» п. 2 Переліку документів. При цьому нотаріусом не було звернуто увагу, що банком було вказано в довідці-розрахунку заборгованості відсоткову ставку за користування кредитом – 15 % річних, в той час як з кредитного договору, наданого стягувачем нотаріусу (не в повному обсязі, як встановлено судом), відсоткова ставка визначена в розмірі 14 % річних.

Повернення кредиту позивач мав здійснювати щомісячними платежами: в сумі 333, 33 доларів США (щомісячна сума погашення основної суми кредиту), проценти за користування кредитом і комісії, нараховані в порядку, встановленому статтею 2 кредитного договору, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітнім місяцем, в якому нараховані проценти, упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку позивача, наданій нотаріусу, останнє погашення кредиту ним було здійснено 08.09.2010. (а.с. 90-94) Однак, із довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 26.05.2017 № 10.1-87/176 наданій позивачу, останній платіж ним було здійснено 27.04.2011, що також підтверджується розрахунком заборгованості, наданим відповідачем разом із відзивом. (а.с. 26, 66-72)

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 254 ЦК України визначено закінчення строку.

Отже, початок перебігу строку співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на вимогу.

Крім того, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання зі спливом цього строку починається перебіг позовної давності (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу строку за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, враховуючи вищевикладене, право вимоги сплати чергового щомісячного платежу у відповідача виникло більш ніж за три роки до моменту звернення із заявою про вчинення виконавчого напису.

За який період було здійснено розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом встановити із довідки–розрахунку від 12.09.2017 не вбачається можливим.

Однак, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що не можна вважати безспірною зазначену у виконавчому написі нотаріуса від 31.10.2017 стягнуту з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 59 846, 70 доларів США по кредитному договору № № 050/25-1578/1 від 04.06.2008.

Крім вищевикладеного, вчинення виконавчого напису вчинено без підтвердження надіслання стягувачем боржнику повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень та їх отримання боржником, що повинно підтверджуватися відміткою боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відміткою поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в договорі адресу. Таким чином, підстави вважати, що виконавчий напис вчинено нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання стягувачем повідомлень боржнику, тобто у строк передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, відсутні.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про усунення порушень, а також недотримання тридцятиденного строку з моменту надіслання стягувачем повідомлень боржнику вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм щодо направлення вимоги боржнику та спливу тридцятиденного строку з моменту направлення такої вимоги не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.

Вищевказана позиція суду узгоджується із позиціями Верховного Суду, висловленими 08.02.2018 у справі № 727/2027/16-ц, 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц.

Виходячи з викладеного, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що як банком, так і нотаріусом були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку, оскільки дані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи належними і допустимим доказами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третіми особами.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення позивача в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи в заявах по суті, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 25187, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту № 050/25-1578/1 від 04.06.2008 в сумі 59 846, 70 доларів США, оскільки такі вимоги є обґрунтованими і доведеними належними і допустимими доказами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 704, 80 гривень, що підтверджується квитанцією від 21.09.2018. (а.с. 1)

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 704, 00 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (100 %).

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 18, 251 -255, 261, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 і ч. 4 ст. 631, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 133, 141, 178-181, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 25187, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту № 050/25-1578/1 від 04.06.2008 в сумі 59 846, 70 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704, 80 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, місцезнаходження: м. Київ, пров. Музейний, буд. 4, поверх 3.

Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 35003932, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Вінниченка, 29.

Повний текст рішення складено 28.02.2019.

Суддя: