Рішення № 80176217, 26.02.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13853/18

Провадження № 2/750/504/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Юрченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

третя особа – приватний нотаріус Київського Міського нотаріального округу ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

18.12.2018 року до суду із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся ОСОБА_1 в якому просив Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №25497 від 31.10.2017 р. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 369380,16 грн. за договором кредиту №935/6-005 від 11.01.2007 р. на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність вимог стягувача, оскільки як зазначає позивач заборгованість складається із лише із строкової заборгованості, а не із простроченої, крім того позивач зазначає, що до заяви про вчинення виконавчого напису не було надано документу, який би встановлював розстрочення виконання зобов’язання та безспірність заборгованості ОСОБА_1

Позивач до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. У поданій відповіді на відзив позивач проти викладеної позиції представника відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував. У відповіді на відзив зазначив, що відповідно до виданої ПАТ «Укрсоцбанк» документів, а саме, сальдових відомостей по ерудитним контрактам клієнта за період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року, прострочена заборгованість на момент звернення за вчиненням нотаріальної дії складає 0 грн., тобто відсутня, крім того представник відповідач звернувся до приватного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу.

Представник відповідача до початку розгляду справи через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити та подала письмовий відзив на позов. У відзиві свої заперечення представник відповідача обґрунтовувала тим, що для вчинення виконавчого напису за кредитного договору відповідачем було подано всі передбачені законом документи – оригінал іпотечного договору, оригінал договору про внесення змін та доповнень, копію кредитного договору, копію договорів про внесення змін та доповнень, розрахунок заборгованості, вимогу про усунення порушень з доказами її направлення. Представник відповідача зазначає, що оскільки безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком, та нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників спірних правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Представник відповідача також вказує і на те, що доказів того, що розмір заборгованості зазначений стягувачем завищений чи не відповідає умовам кредитного договору позивачем не надано.

виписку з рахунку боржника із зазначенням строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення боргу за кредитним договором, вважає, що всі необхідні документи нотаріусу для вчинення виконавчого напису були подані та свідчили про безспірність заборгованості, а тому у нотаріуса не було підстав для відмови у видачі виконавчого напису.

Третя особа приватний нотаріус Київського Міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, до початку розгляду справи через канцелярію суду подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.01.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 935/6-005. Згідно пункту 1.1. статті 1 Договору кредиту кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 76000 дол. США. зі сплатою 12,85% процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 05 січня 2022 року (15-17).

31.10.2017 року Представник ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського Міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису за договором кредиту № 935/6-005 від 11.01.2007 для стягнення з ОСОБА_1 боргу. В заяві було зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.09.2016 року по 12.09.2017 року, сума заборгованості складається з: строкова заборгованість: 366021,43 грн.; строкова заборгованість по нарахованих відсотках – 3358,73 грн., загальна сума заборгованості становить – 369380,16 грн., до заяви був доданий оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості Боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, та документи представника стягувача за довіреністю (а.с. 103-143).

31.10.2017 приватним нотаріусом Київського Міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №25497 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за період з 12.09.2016 року по 12.09.2017 року, яка складається з: 366021,43 грн. строкової заборгованості, 3358,73 грн., строкової заборгованості по нарахованих відсотках, що разом становить 369380,16 грн. (а.с. 102)

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитним договором подаються, зокрема, оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Стягувачем приватному нотаріусу було надано розрахунок розміру заборгованості, який станом на 12.09.2017 року складався з: 366021,43 грн., строкової заборгованості та 3358,73 строкової заборгованості по нарахованих відсотках, без зазначення періоду за який вона утворилась, одночасно нотаріусу було надано виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з яких вбачається, що «інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку» обліковувалась лише на 29.01.2017 року в сумі 6906,06 грн. (а.с. 142).

Приватним же нотаріусом було видано виконавчий напис в якому вказано, що стягнення заборгованості проводиться за період з 12.09.2016 року по 12.09.2017 року та складається з 366021,43 грн. строкової заборгованості та 3358,73 грн. строкової заборгованості по нарахованих відсотках, відомостей, які б підтверджували б період утворення такої заборгованості у переліку документів, які були підставою винесення виконавчого напису нотаріуса суду надано не було.

Крім того стягувачем при зверненні за видачею виконавчого напису нотаріуса не було надано засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а лише була надана довідка розрахунок та виписка, якою не підтверджується наявність строкової заборгованості в розмірі 366021,43 грн. та строкової заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 3358,73 грн.

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене суд доходить до висновку про те, що вимога відповідача не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача на користь держави підлягає стягненню 704,80 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи - 00039019) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 31.10.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 25497 про стягнення з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи - 00039019) заборгованості за період з 12.09.2016 року по 12.09.2017 року, яка складається з: 366021,43 грн. строкової заборгованості, 3358,73 грн., строкової заборгованості по нарахованих відсотках, що разом становить 369380,16 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи - 00039019) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) 704,80 грн. у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Литвиненко