Ухвала суду № 80173351, 27.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9993/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., при секретарі Шевченко А.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу організації і процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими Головного слідчого управління, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та інших органів досудового розслідування ОСОБА_1 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018101060000064 від 05.03.2018 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27.02.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018101060000064 від 05.03.2018 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України про арешт земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та квартир розташованих в будинку на вказаній земельній ділянці а саме: АДРЕСА_1, які на праві власності належать ОСОБА_2, заборонити розпоряджатися будь-яким чином вказаним нерухомим майном та використовувати його.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090005628 від 15.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ст. 356, ч. 1, ч. 2 ст. 366, ч 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) знаходиться шестиповерховий, багатоквартирний будинок.

Відповідно до інформації з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) встановлено, що Департаментом зареєстровано замовнику повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1» від 21.12.2017 № КВ 061173552371 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1» від 29.12.2017 № КВ 141173631597. Згідно даних, зазначених у декларації - об'єкт будівництва має 4 поверхи та складається з 2 квартир загальною площею 1872,1 кв.м. Замовник будівництва - ОСОБА_2, генеральний підрядник - ТОВ "ЖБК "Атлант" (ЄДРПОУ 40067186), генеральний проектувальник - ТОВ "Архітектурно - будівельна компанія "Сігма-буд" (ЄДРПОУ 40100584).

Під час огляду встановлено, що на вказаній земельній ділянці побудовано будівлю невизначеного призначення, яка відповідно до візуального огляду на момент виїзду має 6 поверхів, на першому поверсі знаходяться 9 квартир (№ 1, 2, 2/1, 3, 3/1, 4, 5, 5/1, 6), на другому поверсі знаходяться 10 квартир (№ 7, 8, 8/1, 9, 9/1, 10, 11, 11/1, 12, 12/1), на третьому поверсі знаходяться 10 квартир (№ 13, 14, 14/1, 15, 15/1, 16, 17, 17/1, 18, 18/1), на четвертому поверсі знаходяться 10 квартир (№ 19, 20, 20/1, 21, 21/1, 22, 23, 23/1, 24, 24/1), на п'ятому поверсі знаходиться 10 квартир (№ 25, 26, 26/1, 27, 27/1, 28, 29, 29/1, 30, 30/1), на шостому поверсі знаходяться 9 квартир (№ 31, 32, 32/1, 33, 33/1, 34, 35, 36, 36/1). Також зазначена будівля, відповідно до проведеного візуального огляду має спеціальну кабіну для вертикального переміщення людей або вантажів (ліфт).

Згідно інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належать наступні квартири: АДРЕСА_1.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Площа ділянки - 0,0600 га.

Також, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області здійснено заходи державного контролю за використанням та охороною земель щодо земельної ділянки АДРЕСА_1. За результатами здійснення перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, а саме використання не за цільовим призначенням, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 06.02.2019 № 19 - ДК/42/АП/09/01-19.

На теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що до офіційних документів були внесені недостовірні відомості, що в свою чергу призвели до будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто не за цільовим призначенням.

Таким чином, вказана земельна ділянка та квартири АДРЕСА_1 мають значення для кримінального провадження, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та визначені відповідною постановою речовими доказами.

14.02.2019 слідчим у провадженні винесено постанову про визнання речовим доказом вищевказаних об'єктів.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема зберегло сліди кримінального правопорушення, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку розташованої за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та квартир розташованих в будинку на вказаній земельній ділянці а саме: АДРЕСА_1, які на праві власності належать ОСОБА_2, заборонити розпоряджатися будь-яким чином вказаним нерухомим майном та використовувати його.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва