Вирок № 80171877, 21.02.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-3/11

Провадження № 1/589/3/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,

прокурора Тимченко А.А.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальну справу відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Богданівка Шосткинського району Сумської області, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В середині жовтня 2007 року близько 21-ї години ОСОБА_1, працюючи трактористом за тимчасовим трудовим договором в ТОВ «ДЕМОР» в с. Собич Шосткинського району, маючи умисел на привласнення чужого майна, яке було ввірене йому для виконання польових робіт, на гужовій повозці приїхав в АДРЕСА_2, де знаходився трактор марки Т-150, що належить ТОВ «ДЕМОР», і, перебуваючи на території вказаного домоволодіння, з корисливих мотивів, злив з паливного баку трактора та привласнив 280 л дизельного палива, вартістю 3 грн 72 коп. за 1 л, на загальну суму 1041 грн 60 коп., завдавши вказаному товариству матеріальної шкоди на зазначену суму.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю. В судовому засіданні показав, що в період з 10 по 15 жовтня 2007 року він працював трактористом в ТОВ «ДЕМОР» в с. Собич Шосткинського району за тимчасовою трудовою угодою. За даним договором він мав на тракторі Т-150, що належить даному товариству, зорати ділянку землі на території Клишківської сільської ради Шосткинського району. Для цього він заправив трактор дизельним паливом, після чого виїхав на роботу. Щоб не переганяти трактор кожного разу назад в с. Собич, він з дозволу керівництва ТОВ «ДЕМОР» залишав його на ніч в господарстві свого знайомого в АДРЕСА_2. Ввечері одного з днів в середині жовтня цього ж року, маючи намір злити з баку трактора дизпаливо, він на гужовій повозці своєї співмешканки поїхав в с. Клишки, взявши з собою пластикові каністри, в які збирався перелити дизпаливо. Під'їхавши до господарства, де зберігався трактор Т-150 ТОВ «ДЕМОР», він злив в привезені з собою каністри загальною ємністю 280 л дизпаливо з баку трактора, завантажив каністри на воза і поїхав додому в с. Собич. Пізніше привласнене дизпаливо він використав на тракторі марки ЮМЗ, який зберігався в його господарстві, для проведення польових робіт у своїх родичів та знайомих.

Підсудний не заперечує вірність кваліфікації своїх дій органами досудового слідства, погоджується з кількістю привласненого майна і розміром заподіяної шкоди, визнає цивільний позов, а також критично ставиться до вчиненого ним злочину та щиро розкаюється у вчиненому, зазначив, що зробив для себе належні висновки та більше такого не вчинить.

Оскільки фактичні обставини справи і розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК 1960р. визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Допитавши у судовому засіданні підсудного, суд вважає, що його вина у скоєнні інкримінованого злочину, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1. своїми умисними діями, які виразилися у привласненні чужого майна, яке йому було ввірено, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України.

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".

Так, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, враховує наступне. Підсудний вчинив умисний середньої тяжкості злочин, є особою зрілого віку, має професійно-технічну освіту, був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, офіційно не працює, проте заробляє на життя тимчасовими заробітками, неодружений, разом з тим проживає однією сім'єю з жінкою протягом тривалого часу, утриманців не має, раніше не судимий, дані про його негативну характеристику за місцем мешкання у суду також відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_1. визнав вину у вчиненому злочині, висловив жаль з приводу вчиненого. Тому, на підставі ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції закону, за яким він визнаний винуватим.

При вирішенні цивільного позову про відшкодування шкоди, яка була завдана злочином, суд виходить з наступного.

ТОВ «ДЕМОР» за цивільним позовом просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду складається із вартості дизельного палива, що було привласнено у розмірі 1041 грн 60 коп.. Незважаючи на нез'явлення в судове засідання представника цивільного позивача, суд розглянув цивільний позов незалежно від явки цього учасника відповідно до положень ч. 2 ст. 291 КПК 1960р.

В свою чергу, у судовому засіданні підсудний цивільний позов визнав повністю.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно (шляхом вчинення злочину) привласнив 280 л дизельного палива, вартістю 3 грн 72 коп. за 1 л, на загальну суму 1041 грн 60 коп., належне ТОВ «ДЕМОР», і в результаті його злочинних дій цьому товариству заподіяно матеріальну шкоду на вказану суму, позовні вимоги про стягнення якої визнані обвинуваченим, а також враховуючи наявність правових підстав, передбачених наведеними вище вимогами ЦК України для покладення відповідальності за завдану шкоду саме на підсудного, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги ґрунтуються на законі, доведені і підлягають задоволенню.

Долю речових доказів у справі вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК 1960 року.

Запобіжний захід щодо підсудного до набрання вироком законної сили змін не потребує.

Керуючись п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст.ст. 323-324 КПК 1960 року, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 /вісімсот п'ятдесят/ грн., який стягнути на користь держави.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМОР» /код ЄДРПОУ 32054193/ матеріальну шкоду, завдану злочином, в сумі 1041 /одна тисяча сорок одна/ грн 60 коп..

Речові докази, а саме:

трактор Т-150, д.н. НОМЕР_1, переданий на зберігання ТОВ «ДЕМОР» - залишити у володільця;

трактор ЮМЗ, д.н. НОМЕР_2, гужову повозку з конем та каністру ємністю 25 л, передані на зберігання ОСОБА_2 - повернути володільцям.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова