Рішення № 80168712, 26.02.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6603/18

Провадження №2/442/194/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді - Курус Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника – адвоката ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

02.10.2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.04.2015 року в розмірі 27238,31 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.04.2015 року та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконував в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 20.08.2018 року становить 27238,31 грн., і яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1847,26 грн., з нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 10480,04 грн., нарахованої пені в розмірі 13137,76 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1273,25 грн. штрафу (процентна складова).

Процесуальні дії вчинені судом.

02.10.2018 року направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, відповідь на який судом отримано 30.10.2018 року.

Ухвалою від 01.11.2018 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

26.11.2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання, в якому останній керуючись ст. 185 ЦПК України просить залишити позовну заяву без руху як таку, що суперечить ст. ст. 2, 3 та 6 ЦПК України та надати банку термін для виправлення недоліків. Зазначає, що заявлена позивачем заборгованість є надуманою, про яку він дізнався лише з ухвали Дрогобицького міськрайонного суду про відкриття провадження, яку він отримав з невідомими для нього документами. Документи, які він отримав разом із вказаною ухвалою є нечитабельними та не відповідають чинному законодавству України.

26.11.2018 року відповідачу ОСОБА_1 надіслано відповідь на подане ним клопотання, в якій останньому роз’яснено його право на ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та право на подання відзиву на позовну заяву.

29.11.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2018 року - для надання можливості представнику відповідача – ОСОБА_2 ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву.

14.12.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи.

18.12.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому останній просить визнати явку представника позивача обов’язковою.

Крім того, відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази направлення такого позивачу.

18.12.2018 року в судовому засіданні продовжено перерву до 21.01.2019 року для надання можливості позивачу подати відповідь на відзив.

21.01.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості подати відповідь на відзив.

21.01.2019 року в судовому засіданні продовжено перерву до 08.02.2019 року.

31.01.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив та докази направлення такої відповідачу.

08.02.2019 року в судовому засіданні продовжено перерву до 26.02.2019 року для надання можливості відповідачу ознайомитись з відповіддю на відзив.

Доводи учасників справи.

Позивач в судове засідання на не з’явився, однак при подачі позову, представником ПАТ КБ «Приватбанк» було подано клопотання про розгляд справи у їхній відсутності та підтримання позовних вимог, а.с. 34.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечили, покликаючись на обставини викладенні у відзиві на позовну заяву. Разом з тим, відповідач та його представник не заперечили з приводу задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 1847,26 грн. та зробили усну заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені лише в межах річного строку позовної давності.

У відзиві, поданому 18.12.2018 року та клопотанні від 26.11.2018 року, відповідач не погоджується із заявленими позивачем вимогами, зазначаючи, що 29.04.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір без номера. Ствердив, що сам банк підтверджує порушення норм, викладених у Положенні про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, які затверджені Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року за № 223. Вказує на те, що його ніхто не ознайомлював з умовами договору, правилами використання спеціального платіжного засобу і тарифами банку, а тільки формально було надано на підпис заяву в одному примірнику з нечитабельним розміром шрифту, яку потім працівник банку забрав.

Також зазначає, що кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки, не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовується нова ставка. Однак, всупереч чинному законодавству, без погодження із відповідачем процентна ставка була збільшена, що призвело до необґрунтованого збільшення заборгованості відповідача. Також, банк не надав суду номера його картки та не вказав коли закінчилась дата дії картки, у зв’язку з чим не можливо встановити строк позовної давності. В зв’язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позову.

31.01.2019 року представником АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 подано відповідь на відзив позивача, у якій остання відзначає, відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання.

Підписавши дану заяву банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають договір про надання банківських послуг. Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування, зазначила, що згідно анкети-заяви від 29.04.2015 року, вбачається, що відповідач особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Я зобов'язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку».

Щодо зміни кредитного ліміту послалась на п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Також, звертає увагу суду на те, що до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9 % (34,8 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

Вказує, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

01.04.2015 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.04.2015 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направленота на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило.

Щодо строків позовної давності, позивач зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануїтет, тощо. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк картки до останнього дня 04.2018 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 20.09.2018 року — до спливу строку позовної давності. Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому просить позов задовольнити.

Стислий виклад обставин встановлених судом.

Судом встановлено, що 29.04.2015 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до Анкети заяви, з пам’яткою клієнта про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Правил користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 29.04.2015 року вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 20.08.2018 року наявна заборгованість в розмірі - 27238,31 грн., і яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1847,26 грн., з нарахованих відсотків за користуванням кредитом в розмірі 10480,04 грн., нарахованої пені в розмірі 13137,76 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1273,25 грн. штрафу (процентна складова).

Позиція суду.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов’язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов’язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

29.04.2015 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до Анкети заяви, з пам’яткою клієнта про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Правил користування платіжною карткою та «Тарифами Банку», на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № 5168755400477598 та видана картка із таким самим номером.

Згідно заяви – анкети від 29.04.2015 року, яка містить персональні дані, адреса проживання, та інша додаткову інформацію необхідну для отримання кредитної картки, чітко вбачається, що відповідач ОСОБА_1 особистим підписом засвідчив та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ними договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відтак, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача – адвоката ОСОБА_2 щодо необізнаності відповідача ОСОБА_1 з умовами договору, правилами використання спеціального платіжного засобу і тарифами банку.

Разом з тим, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем та його представником в частині розміру заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1847,26 грн. та відсутність заперечень з приводу задоволенню позову в цій частині.

У відповідності до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, вбачається, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Разом з тим, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2015 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів з 01.04.2015 року, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%.

Заслуговують уваги доводи представника позивача, щодо того, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (01.04.2015 року), а відтак у відповідача була можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці.

Відтак, суд приходить до переконання, що сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Крім того, слушними є доводи представника позивача викладені у відповіді на відзив щодо того, що вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

А тому, суд вважає спростованими пояснення відповідача та його представника – адвоката ОСОБА_2 щодо його неповідомлення про порядок зміни процентної ставки відносно використаних кредитних коштів, оскільки, як вбачається з долученого до матеріалів справи копії повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу ОСОБА_1 було таке направлено, доказів протилежного відповідачем суду не надано, а.с. 84.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Так, умовами даного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором. Однак, такого свого обов’язку відповідач не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

За таких обставин позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1847,26 грн. та нарахованих відсотків в сумі 10480,04 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Як зазначено вище, позивач у своєму позові посилається на те, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 20.08.2018 року нарахована пеня за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 13137,76 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1273,25 грн. штрафу (процентна складова).

Вирішуючи позов в частині стягнення розміру такої заборгованості, суд вважає, за необхідне зазначити, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 1273,25 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені, яка сплачується за кожен день прострочення, полягає в тому, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожним днем (місяцем) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) їх нарахування, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, а також принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізу норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, можна зробити висновок про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, можливість застосування як загальної, так і спеціальної позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони. Заява сторони про застосування позовної давності може бути викладена як у письмовій, так і усній формі.

Разом з тим суд не повинен занадто формально ставитись до подання стороною заяви про застосування позовної давності, оскільки така заява може бути зазначена як позиція щодо задоволення певних позовних вимог, що також є заявою про застосування позовної давності.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, просить стягнути пеню, обчислену за період із 01 жовтня 2016 року по 20.08.2018 року в сумі 13137,76 грн.

Однак, відповідачем та його представником в судовому засіданні зроблено усну заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені лише в межах річного строку позовної давності, зазначеного у пункті першому частини другої статті 258 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає до часткового задоволення, а саме в межах річного строку, який обмежується останніми 12 місяцями (365 днів) перед зверненням позивача до суду, а саме за період з 01.10.2017 року в сумі 11213,56 грн.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в сумі 23540,86 грн., і яка складається з заборгованості за кредитом 1847,26 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 10480,04 грн., 11213,56 грн. заборгованість за пенею.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивача слід стягнути 1762 грн. понесених судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 509, 525-526, 534, 554, 599, 625, 1046-1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.04.2015 року в розмірі – 23 540,86 гривень (двадцять три тисячі п’ятсот сорок гривень 86 копійок) та 1762 гривні (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № 29092829003111, МФО № 305299, місцезнаходження 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, адреса для листування 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро).

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, паспорт серії КА № 087689, виданий 02.02.1996 року Дрогобицьким МВ УМВСУ у Львівській області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.

Головуюча – суддя Курус Р.І.