Рішення № 8016823, 04.09.2009, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа №2-5249/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2009 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Борисевич І.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність від 07.04.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі Центрального Відділення №16 філії ВАТ КБ „Надра” Тернопільське РУ про стягнення вкладу, нарахованих відсотків, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі Центрального відділення №16 філії ВАТ КБ „Надра” Тернопільське РУ, надалі відповідач, про стягнення неповернутого вкладу з нарахованими відсотками, трьох процентів річних.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення банком взятих умовами договору зобовязань щодо повернення вкладу, чим порушенні норми чинного законодавства, права позивача по справі. В підтвердження викладеного додає договір строкового банківського вкладу №386446 від 19.04.2008р., квитанцію №324 від 19.04.2008р., звіт по депозиту на 18.06.2009р., заяви від 17.04.2009р., від 21.04.2009р., листи-відповіді.

Разом з тим, позивачем подані заяви про збільшення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути із відповідача 18000 Євро неповернутого вкладу, 675,46 Євро нарахованих відсотків, 2045,10 грн. трьох процентів річних, 3110,17 грн. інфляційних нарахувань та 4000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 04.09.2009р. позовні вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків в сумі 675,46 Євро та стягнення 3110,17 грн. інфляційних нарахувань залишені без розгляду в звязку з поданням позивачем відповідної заяви.

Відтак, предметом позову є стягнення 18000 Євро неповернутого вкладу, 2045,10 грн. трьох процентів річних та 4000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник вказані суми позовних вимог підтримують повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує повністю, посилаючи на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. В частині стягнення трьох процентів річних та моральної шкоди заперечує з підстав недоведеності її понесення та безпідставного заявлення.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та його представника, представник відповідача, встановив наступне.

20 жовтня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі Відділення №16 Філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) був укладений договір строкового банківського вкладу №386446, за умовами якого вкладник передає, а банк приймає грошову суму вкладу в розмірі 4000 Євро і зобовязується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором. Строк дії вкладу становить 6 місяці.

Як вбачається із Звіту по депозиту позивачем було внесено 18000 Євро.

Пунктом 3.4.3, 3.4.5 Договору передбачено, що банк зобовязується забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами і зобовязаний повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці дії вкладу чи у випадку дострокового розірвання договору.

17.04.2009р. та 21.04.2009р. на адресу банку були направлені заяви про повернення вкладу в звязку із закінченням строку дії вкладу. Однак, позивача було повідомлено, що відповідно до Постанови Правління НБУ №59 від 10.02.2009р. строком на шість місяців був введений мораторій на задоволення вимог клієнтів, який поширюється на зобовязання банку. Протягом дії мораторію документи з вимогами щодо виконання зобовязань банку, на які введено мораторій, а також ті, що надходять до банку чи територіального управління Національного банку повертаються без виконання.

За таких обставин, позивач для захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з позовною заявою про стягнення в примусовому порядку невиплачених коштів.

Суд, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частина 1 статті 1060 Кодексу встановлює, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був укладений договір банківського вкладу на умовах повернення вкладу із спливом встановленого строку, який позивачем виконаний належним чином, що підтверджується Звітом по депозитному договору. В судовому засіданні судом встановлено та відповідачем не спростовано, що кошти в сумі 18000 Євро вкладнику ОСОБА_1 в установлений в договорі термін виплачені не були.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, положення якої поширюється на відносини банку та вкладника за рахунком, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджатися рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмову від виконання зобовязання не допускається. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано та судом не здобуто доказів виконання умов договору банківського вкладу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 18000 Євро вкладу підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Також, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована сума трьох процентів річних в 2045,10 грн. за період з 20.04.2009р. по 17.08.2009р., яка підлягає до стягнення, оскільки нарахована у відповідності до норм чинного законодавства.

Твердження представника відповідача про заборону під час дії мораторію нараховувати штрафні санкції, якими вважає в даному випадку нараховані позивачем три проценти річних суд відхиляє, оскільки як зазначено в Інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2005р. №3.2.-2005 інфляційні витрати, є витратами, повязаними з інфляційними процесами в державі та за своєю природною є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 4000 грн. моральної шкоди, мотивуючи тим, що своїми протиправними діями банк заподіяв сильні душевні страждання, позбавив душевної рівноваги, порушився звичайний спосіб мого життя (втрата сну, виникнення переживань, порушення нормальних життєвих звязків, відновлення яких потребує багато зусиль та часу).

Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до положень статей 16, 23 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 3 Постанови визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Однак, позивачем при подані позову, а також при розгляді справи в обгрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди належними та допустимими доказами не підтверджено факту заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, які як стверджує позивач полягають у сильних душевних стражданнях, позбавлення душевної рівноваги, порушенням звичайного способу життя (втрата сну, виникнення переживань, порушення нормальних життєвих звязків, відновлення яких потребує багато зусиль та часу).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають в сумі 18000 Євро неповернутого вкладу, 2045,10 грн. трьох процентів річних як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Згідно ст. 88 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення позивачу відшкодовують за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а судовий збір стягується пропорційно із відповідача в доход Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 525, 526, 599, 625, 1058, 1060, 1074 ЦК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” (вул. Артема,15, м. Київ, код ЄДР 20025456) в особі Відділення №16 філії ВАТ КБ „Надра” Тернопільське РУ (вул. Живова,15А, м. Тернопіль, ідент. код 25748024) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) 18000 Євро вкладу; 2045,10 грн. трьох процентів річних; 233,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” (вул. Артема,15, м. Київ, код ЄДР 20025456) в особі Відділення №16 філії ВАТ КБ „Надра” Тернопільське РУ (вул. Живова,15А, м. Тернопіль, ідент. код 25748024) в доход Державного бюджету 1586,10 грн. судового збору.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення 4000 грн. моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Ю.Дзюбановський