Рішення № 80166204, 26.02.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/755/18

Провадження № 2/316/49/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. м.Енергодар\

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Куценка М.О.,

за участі секретаря судового засідання Нестерової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодарі цивільну справу №316/755/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання припиненим договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 25519,88 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом – 11488,78 доларів США та заборгованості за відсотками – 14031,10 доларів США. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати по оплаті судового збору.

Мотивуючи вимоги тим, що 24.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву якого змінено на ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №08-998А007-К, згідно з яким відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 13011,00 доларів США, зі сплатою 13,00 відсотків річних. Погашення кредиту та сплата нарахованих відсотків повинна була здійснюватись щомісячно до 10 числа згідно графіку рівними сумами коштів в розмірі 217,00 доларів США з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 23 червня 2013 року.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором.

Натомість відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 525, 526, 549, 553, 554, 623, 624, 625 ЦК України, внаслідок чого станом на 06.04.2018 року у нього утворилась вказана заборгованість.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, що випливають з Кредитного договору, відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, 24.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 08-998А007-П (надалі за текстом – Договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_1 обов’язків, що виникли на підставі Основного кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

На виконання умов Кредитного договору Позичальнику та Поручителю було направлено вимога про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви повідомлення - вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову у зв’язку з необґрунтованістю та застосувати строк позовної давності посилаючись на те, що з умов спірного кредитного договору вбачається, що боржник – відповідач ОСОБА_1 узяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту шляхом сплати ануітетних платежів 10 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. В разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки, відповідно до ст.. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК повинні застосуватися і до поручителя. А отже правовідносини поруки за договором можливо вважати припиненими, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором після збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги.

До початку розгляду судом справи по суті 01.06.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим, обґрунтувавши наступним. Між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (назву якого змінено на ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк») було укладено кредитний договір № 08-998А007-К, згідно з яким банк надав третій особі грошові кошти в розмірі 13011,00 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення 23.06.2013 року порядок погашення платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 217,00 дол. США до 10 числа місяця наступного за місяцем у графіку з кінцевим терміном основного зобов’язання до 23.06.2013 р. Також 24.06.2008 року в забезпечення кредитного договору між позивачем та відповідачем укладено договір поруки за №08-998А007-П. Договором поруки визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (п. 1.1.1.1) встановлено, що він діє до 23.06.2013 року. Проте, в шестимісячний строк з дати настання виконання строку основного зобов'язання, що настав достроково, банк не звернувся до поручителя про стягнення заборгованості. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень ст.. 559 ЦК днем настання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 25 календарного дня, в даному випадку кінцевий строк звернення з вимогою до поручителя про повернення основного зобов’язання є 25.12.2013 року.

Ухвалою суду від 17 серпня 2018 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву та об’єднано в одне провадження первісну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання припиненим договору поруки.

05.11.2018 року від представника ПАТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив наступне, відповідно до п.п 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору кінцевим терміном погашення основної заборгованості встановлюєься 23 червня 2013 року. В п. 7.3 Кредитного договору сторони домовились, що цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Щодо договору поруки, то кредитний договір є грошовим зобов’язанням, враховуючи що на момент подання позовної заяви до відповідачів щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, строки позовної давності не було пропущено, основне зобов’язання – Кредитний договір, відповідно до п. 7.3 Кредитного договору не було припиненим, то відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки, який є додатковим зобов’язанням по відношенню до Кредитного договору, також не був припиненим.

Розпорядженням заст. керівника апарату Енергодарського міського суду Запорізької області вказану цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовської Н.О.

Згідно автоматичного розподілу справу розподілено судді Куценко М.О.

Ухвалою від 08 листопада 2018 року справу прийнято до провадження суддею Куценко М.О.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача у матеріалах справи наявна письмова заява, відповідно якої позові вимоги підтримують та просять їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просять відмовити у зв’язку з його безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи у його відсутність не подав.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з’явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги не визнають у повному обсязі, зустрічний позов просили задовольнити.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають залишення без задоволення, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні факти.

24.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який 14.06.2010 було перейменовано в ПАТ«Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№08-998А007-К на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 13011,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 23.06.2013 року. За користування кредитними коштами по даному кредиту встановлена процентна ставка у розмірі 13,00 % річних.

Згідно умов даного кредитного договору відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати штрафні санкції та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту до 10 числа кожного місяця.

Згідно договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки «BYD, модель F3» 2008 року випуску.

В якості забезпечення відповідачем виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сторони в межах даного договору уклали додаткові договір застави вказаного транспортного засобу.

Згідно з статтею 2 даного договору моментом надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті.

Відповідно до п.2.4.2. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредит в повній сумі за методом «факт/360», де «факт» - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а «360» - умовна кількість днів у році.

24.06.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 08-998А007-П. Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми Кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту, що підтверджується договором поруки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 13011,00 дол. США, що не оспорювалось сторонами по справі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов Договору кредиту, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Графіком платежів, який є складовою частиною Договору кредиту, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, а отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів).

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1, у порушення умов Договору кредиту, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 06.04.2018 року має заборгованість за кредитом 11488,78 дол. США, за відсотками 14031,00 дол. США, що підтверджується розрахунком (а.с. 20-22).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Даний спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором після спливу передбаченого договором строку кредитування, який закінчився 23.06.2013 року.

Так, в межах строку кредитування до 23.06.2013 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 10 числа кожного місяця. Починаючи з 24.06.2013 відповідач мав обов’язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Відповідно до правової позиції ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 в справі №44/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Оскільки договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Згідно з письмової заяви, представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заявив про застосування до позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку позовної давності.

Відповідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Укрсоцбанк», останній платіж за кредитним договором в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом був здійснений 16.01.2009 року, та 03.08.2017 року внесені кошти у розмірі 1,15 дол. США в рахунок погашення нарахованих процентів, проте відповідно до умов договору кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 23.06.2013 рік.

Позивач звернувся до суду з позовом 14.05.2018, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, а отже, і строк позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, сплив.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 23.06.2013 позивач не міг такі проценти нараховувати.

За висновками Верховного Суду початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором і для погашення щомісячних платежів.

У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення, судом застосовується позовна давність.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

У відповідності з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що є всі підстави для залишення без задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання припиненим договору поруки, то даний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, що 24.06.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 08-998А007-П. Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми Кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту, що підтверджується договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов Договору кредиту погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, разом із встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (вчинення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, що виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, у відповідності до ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Укрсоцбанк», останній платіж за кредитним договором в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом був здійснений 16.01.2009 року, та 03.08.2017 року внесені кошти у розмірі 1,15 дол. США в рахунок погашення нарахованих процентів, проте відповідно до умов договору кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 23.06.2013 рік.

Статтею 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Таким чином, позивач звернувся до поручителя з пропуском вказано строку, оскільки строк виконання основного зобовязання настав 23.06.2013 року.

Зважаючи на наведенні вище обставини та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що основний позов про стягнення заборгованності не підлягає задоволенню, при цьому зустрічні позовні вимоги про припинення поруки є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,19,48,76-81,89,141,258-260, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання припиненим договору поруки - задовольнити.

Припинити поруку за Договором поруки №08-998А007-П від 24.06.2008 року укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Згідно п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. О. Куценко