Рішення № 80163964, 26.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/105/2019

Номер справи 243/7422/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 26 » лютого 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Хорхордіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Цидило и К», третя особа: Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до Слов'янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Цидило и К», третя особа: Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що ОСОБА_1 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4. з 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 до часу смерті ОСОБА_4 Від шлюбних відносин вони мають трьох дітей: ОСОБА_2, 1999 року народження, ОСОБА_5 2004 року народження, ОСОБА_3, 2007 року народження. Спочатку спільного проживання і до 2012 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та дітьми проживали в АДРЕСА_2, в селі мали постійну роботу. Родина ОСОБА_4 мешкала в АДРЕСА_1. Квартиру родина отримала в порядку черги і вона не була приватизована. В 2012 році ОСОБА_4 в судовому порядку був вселений в квартиру. З 2012 року ОСОБА_1 разом з дітьми та чоловіком постійно мешкали в квартирі АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі був зареєстрований лише ОСОБА_4, а ОСОБА_1 з дітьми була зареєстрована в АДРЕСА_2, яка була співвласником вказаної квартири, яку отримала внаслідок приватизації. В 2015 році належне їй житло згоріло. Після смерті чоловіка в 2018 році ОСОБА_1 звернулась до відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання Слов'янської міської ради з заявою про реєстрацію її та дітей в квартирі АДРЕСА_1, але їй відмовили у зв'язку з тим, що її чоловік помер, а для реєстрації потрібна його згода як наймача житла. ОСОБА_1 зазначає, що вселилась в спірну квартиру разом з дітьми в 2012 році зі згоди наймача ОСОБА_4, з яким мала фактичні шлюбні відносини, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували дітей. На теперішній час вона несе витрати на утримання квартири, заборгованості по оплаті комунальних послуг не має.

В зв'язку з викладеним просить встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією родиною як чоловіка та дружини, та визнати право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, яка належить до житлового фонду Слов'янської міської ради, за нею та її дітьми, ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в судовому засіданні 08.02.2019 року зазначили, що підтримують позов у повному обсязі, наполягають на його задоволенні, та надали суду заяву про подальший розгляд справи без їх участі.

Відповідач, ТОВ «Цидило и К», в судове засідання надав заяву про розгляд справи без участі свого представника, рішення просив ухвалити на розсуд суду.

Відповідач, Слов'янська міська рада, надала заяву про розгляд справи без участі свого представника, рішення просила ухвалити на розсуд суду.

Третя особа, Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради, надав заяву про розгляд справи без участі свого представника, проти задоволення позову не заперечував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що мешкає по АДРЕСА_4, позивач є його сусідкою, яка мешкає АДРЕСА_1, раніше в цій квартирі мешкали ОСОБА_4 разом з батьком, після смерті батька ОСОБА_7 залишився жити в цій квартирі разом з дружиною ОСОБА_1 та трьома їхніми дітьми , жили однією дружною родиною близько 16-18 років, чи був офіційно зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, йому невідомо.

Проаналізувавши в сукупності зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 13.11.2017 року.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 24.04.2012 року, яке набуло законної чинності 08.05.2012 року, було встановлено факт проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1, та вирішено вселити останнього в зазначену квартиру.

Згідно з відомостями з картки реєстрації форми Б встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1, зазначений ОСОБА_4, крім нього зареєстрованими в квартирі значаться ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до повідомлення Слов'янського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області від 24.04.2018 року наявні актовий запис про смерть №1292, складений 09.09.2011 року Слов'янським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області на ім'я ОСОБА_8, та актовий запис про смерть №413, складений 02.03.2007 року Слов'янським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області на ім'я ОСОБА_9

Згідно з відомостями з картки реєстрації форми А встановлено, що ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, 05.06.2012 року та знятий з реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку зі смертю.

За повідомленням Першої Слов'янської державної нотаріальної контори від 22.08.2018 року, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була заведена спадкова справа за №228/2018, спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_5, спадкоємцями за законом є діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8

Також, судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, про що мається відмітка в їхніх паспортах.

Проте, квартира за адресою: АДРЕСА_2, в якій була зареєстрована ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми, була пошкоджена внаслідок пожежі, яка сталася 20.03.2015 року, а саме: знищено покрівлю площею 60 м.кв, перекриття 40 кв.м, 2 дверних блоки, 4 віконних блоки, меблі та речі домашнього побуту, що підтверджується актом про пожежу від 20.03.2015 року.

На заяву ОСОБА_1 від 02.05.2018 року щодо реєстрації місця проживання її дітей за адресою АДРЕСА_1, Відділ з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов'янської міської ради відмовив в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 знятий 11.12.2017 року з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1, у зв'язку зі смертю.

Частинами першою, другою статті 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору.

Питання про те, хто належить до членів сім'ї власника (наймача) жилого приміщення, регулюється частиною другою статті 64 ЖК УРСР. До категорії членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, визначаючи коло членів сім'ї наймача, вказана норма житлового законодавства України поділяє їх на дві групи: одні з них «належать» до членів сім'ї наймача, інші - «можуть бути визнані» такими.

Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 26.10.2004 року ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 08.07.1999 року ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_14, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 22.10.2007 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8, його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Отже, ОСОБА_4 є батьком трьох дітей ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8

Відповідно до акту, виданого керівником комітету мікрорайону «ЖЕУ-3» від 18.05.2018 року за №227, ОСОБА_1 разом зі своїми синами: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, та чоловіком ОСОБА_4 мешкали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, з 2012 року.

Крім того, факт проживання в спірній квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією родиною як чоловіка та дружини підтверджується показами свідка ОСОБА_6, який повідомив, що вони мешкали АДРЕСА_1, однією родиною і мали трьох дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України). Таким чином, при вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім'єю ключовим критерієм є наявність спільного побуту, взаємних прав та обов'язків.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Таким чином, позовні вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю її та ОСОБА_4, суд вважає доведеними та вважає за необхідне їх задовольнити, та в зв'язку з цим приходить до висновку, що ОСОБА_1 є членом сім'ї наймача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 65 ЖК УРСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Під час розгляду цивільної справи № 6-60цс12 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою роз'яснив, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Одночасно, в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано про те, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Згідно з положеннями ст. 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Із зазначеного слідує висновок про те, що визначальним при вирішенні питання про право користування житловим приміщенням є не лише сам по собі факт реєстрації особи в цьому приміщенні, а й факт проживання цієї особи в цьому приміщенні та характер проживання як член сім'ї чи як інша особа, порядок вселення, наявність встановленого порядку користування житловим приміщенням, а також тривалість проживання.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який тлумачить поняття «житло» як місце (помешкання), де особа постійно проживає, незалежно від форми чи підстави такого проживання, утримує і облаштовує його, навіть якщо це здійснено з порушенням національного законодавства (справа «Барклі проти Сполученого Королівства» від 25 вересня 1996 р.).

За положенням ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 1 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до довідки КП «БТІ» м. Слов'янська від 24.05.2018 року, право власності на квартиру №1, що розташована за адресою: м. Слов'янськ, пров. Парковий, буд. 7, не зареєстроване.

Згідно з повідомленням УЖКГ Слов'янської міської ради від 18.06.2018 року багатоквартирний житловий будинок по пров. Парковий, 7, м. Слов'янськ знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Цидило и К».

Згідно з довідкою ТОВ «Цидило и К» від 05.06.2018 року №149, боргу по утриманню будинку та прибудинкової території АДРЕСА_1, о/р НОМЕР_7, станом на 05.06.2018 року немає.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30.10.2018 року за адресою: АДРЕСА_1, житло складається з двох кімнат, кухні, ванної кімнати та санвузла. Кімнати мебльовані, дитяча кімната вміщує диван, розкладне крісло, тумбу зі шкільними підручниками, шафу з дитячим одягом, ноутбук. В коридорі у передпокої знаходиться верхній одяг дітей та матері, на полиці стоїть зимове та осіннє взуття. У ванній кімнаті в наявності бойлер для підігріву води. Родина має запас продуктів харчування.

Згідно з висновком від 06.11.2018 року за №29/03-2243 Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради вважає доцільним визнати право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, за дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7

Керуючись обставинами вселення позивачів в спірну квартиру, тривалістю їхнього проживання в ній, утриманням помешкання в належному стані, суд приходить до висновку, що позивачі у встановленому законом порядку вселилися в спірну квартиру та набули право користування нею.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 206, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Цидило и К», третя особа: Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією родиною як чоловіка та дружини.

Визнати право користування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, РНОКПП АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_8 виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 30.10.1996 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_14, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_9, виданий Слов'янським МВ ГУДМС України в Донецькій області 08.09.2015 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, свідоцтво про народження НОМЕР_10 від 22.10.2007 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_16, свідоцтво про народження НОМЕР_11 від 26.10.2004 року, житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 яка належить до житлового фонду Слов'янської міської ради.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 28 лютого 2019 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова