Рішення № 80163254, 14.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2019 р. № 400/3078/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. ОСОБА_2 (Горького),151-а, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002 до за участю: представника відповідача: ОСОБА_3Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, Київ, 03168 провизнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України з вимогами визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у розгляді питання виплати йому одноразової грошової допомоги при встановленій ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», зобов’язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в період 1986-1988 роках, він проходив строкову військову службу в складі Збройних Сил СРСР, на території Демократичної Республіки Афганістан. Під час проходження військової службу отримав поранення голови. Рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм каліцтв у нього встановлено, що поранення пов’язане з виконанням обов’язків військової служби. 13.06.2017 у зв’язку з отриманими пораненням під час проходження військової служби, позивачеві було надано ІІІ групу інвалідності та визнано інвалідом війни, що підтверджується копіює посвідчення від 14.07.2017 та довідкою МСЕК, в котрій вказано, що поранення/контузія та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військовій служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності, що настала внаслідок отримання поранення отриманого під час виконання обов’язків військової служби. З цього приводу позивач звернувся до відповідача про виплату йому допомоги, але відповідач відмовив пославшись на те, що позивач проходив військову службу у прикордонних військах КДБ СРСР, а тому, виплату допомоги йому повинна здійснювати Державна прикордонна службу України. Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає її протиправною, оскільки він також звертався до Державної прикордонної службі України та отримав відмову, з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 в адміністративній справі №813/1576/17. Позивач зазначає, що враховуючи, що він проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні МО СРСР, правонаступником якого в подальшому стало МО України, то з урахуванням ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку №975, обов’язок щодо призначення та виплати позивачу одноразово грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення та контузії та наступних захворювань, пов’язаних з виконання обов’язків військової служби покладені саме на Міністерство оборони України.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити. По-перше, відповідач зазначив, що Міністерство оборони України, не розглядало по суті питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог Порядку №975 та не відмовляло йому в цьому. Відповідно до п.12, 13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється зокрема Міноборони на підставі висновків щодо виплати такої відмови, які надходять від відповідних територіальних військових комісаріатів. Щодо ОСОБА_1 Миколаївським обласним військовим комісаріатом такий висновок не складався, відповідні документи до Міноборони не надходили. Щодо листа департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.07.2018, то необхідно зауважити, що це є відповідь на звернення позивача щодо роз’яснення питання, яке розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а не відповідно до Порядку №975.

По-друге, жодний нормативний акт, не місить приписів (вказівок) про те, що Міністерство оборони України є правонаступником МО СРСР. По-третє, позивач проходив строкову військову службу та був звільнений 19 травня 1988 року, натомість інвалідність йому було встановлено лише 13.06.2017, тобто майже через 20 років після звільнення зі служби. Для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. З цього питання відповідач послався на сталу судову практику Верховного Суду, сформульовану у постановах від 31.07.2018 справа №524/3705/16-а, від 31.07.2018 справа №363/1076/16-а, від 21.08.2018 справа №807/1372/16.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. В судовому засіданні 14.02.2019 позивач та його представник були відсутні, представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

14.02.2019 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повний текст судового рішення підписано 18.02.2019.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 12 травня 1986 року по 19 травня 1988 року проходив строкову військову службу в складі Збройних Сил СРСР.

В період з 17.12.1986 по 11.05.1988 ОСОБА_1 проходив військову службу в складі військової частини 2022 та приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіці Афганістан.

30.03.2017 ОСОБА_1 пройшов судове-медичного обстеження, відповідно до висновків якого у ОСОБА_1 виявлено рубці в ділянці лоба та лівої верхньої кінцівки. Рубці виникли внаслідок загоєння ран. Враховуючи характеристику рубців, давність виникнення ран та рубці більше ніж 1,5 років до судово-медичного обстеження. Не виключено вірогідність утворення ран внаслідок осколкових поранено в період 1987 р.

16.05.2017 рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України визнано, що поранення (контузія) та захворювання, ОСОБА_1 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

13.06.2017 рішенням МСЕК, ОСОБА_1 надано ІІІ групу інвалідності та визнано інвалідом війни.

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату з приводу виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

17.07.2018 Міністерство оборони України відмовило ОСОБА_4 у виплаті одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що оскільки він проходив військову службу у прикордонних військах, відповідні виплати повинно здійснювати Державна прикордонна служба України.

20.07.2018 Миколаївський обласний військовий комісаріат відмовив ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки військову службу позивач проходив у прикордонних військах КДБ СРСР, а тому йому було роз’яснено про необхідність звернення з цього приводу до Державної прикордоної служби України.

В липні 2018 ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з приводу виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

27.07.2018 Адміністрації Державної прикордонної служби України надано позивачу відповідь, що ДПС України не є правонаступником військових частин та прикордонних військ КДБ СРСР, а тому не має можливості здійснювати йому виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Верховний Суд у своїх постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74992487), від 31.07.2018 у справі №524/3705/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631500) від 31.07.2018 у справі №363/1076/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631778) та від 21.08.2018 у справі №807/1372/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76035436) сформулював правову позицію, відповідно до якою строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби. Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Таким чином, Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, а інвалідність настала через 30 років після отримання поранення, тобто значно пізніше ніж передбачений п.6 ч.2 ст.16 Закону трьохмісячний строк після завершення служби, підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги не вбачається.

Враховуючи викладене, відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті зазначеної одноразової грошової допомоги.

При цьому, окремо необхідно зауважити, що з підставами відмови відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1576/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72364439), обов’язок виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили військову службу у Збройних Сила СРСР, належить саме Міністерству оборони України.

Разом з тим, помилкове визначення відповідачем підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, не впливає в цілому на права позивача, оскільки у нього відсутнє право на отримання зазначеної допомоги з підстав зазначених вище.

В задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. ОСОБА_2 (Горького),151-а,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56002 НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6,Київ,03168 00034022) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 18.02.19