Рішення № 80161682, 27.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. Справа №480/4402/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкової вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що в 2013 році нею було отримано дохід у вигляді успадкованого майна. На виконання ст. 174 Податкового кодексу України 23.07.2014 р. на рахунок місцевого бюджету Осоївської сільської ради було сплачено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 4348,47 грн. Тобто податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у зв’язку з отриманням спадщини позивачем сплачено в повному обсязі та в передбачені податковим законодавством строки.

В березні 2018 року позивачем було отримано податкову вимогу від 14.03.2018 р. № 3208-17, відповідно до якої ГУ ДФС у Сумській області повідомляло, що станом на 13.03.2018 р. сума податкового боргу платника податків становить 2146,14 грн. Крім того, позивачем було отримано від відповідача лист від 23.10.2018 р., в якому повідомлялось, що за ОСОБА_1 рахується штрафна санкція, яка виникла за результатами річного декларування за підсумками 2013 року з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 869,69 грн, та пеня в сумі 2146,14 грн. Вважає рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу протиправними, оскільки порушень податкового законодавства в частині оподаткування доходу, отриманого в результаті прийняття у спадщину майна, позивачем не допущено. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що гр. ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Краснопільському районі декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік і задекларовано дохід, отриманий у вигляді вартості успадкованого майна. За результатами річного декларування позивачем самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4348,47 грн. Позивач стверджує, що своєчасно сплатила вказаний податок, однак головною умовою вірного зарахування коштів є зазначення коду платника податків після коду виду сплати.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

При цьому, позивачем порушено порядок заповнення платіжних документів, а саме не було зазначено коду платника, в результаті чого кошти не надійшли на відповідний рахунок, а сума податку не вважається сплаченою. Після звернення платника податків до Краснопільського відділення ГУ ДФС у Сумській області 12.04.2017 р. було зараховано кошти в межах одного бюджетного рахунку.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, після зарахування коштів в автоматичному режимі позивачу було нараховано пеню та нараховано штрафну санкцію. За таких обставин в діях відповідача відсутні порушення норм чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в 2013 році позивачем було отримано дохід у вигляді успадкованого майна.

23.07.2014 р. на рахунок місцевого бюджету Осоївської сільської ради позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 4348,47 грн (а.с.9).

14.03.2018 р. ГУ ДФС у Сумській області сформовано податкову вимогу № 3208-17 про сплату боргу в сумі 2146,14 грн (а.с.7).

Листом ГУ ДФС у Сумській області від 23.10.2018 р. № 19131/10/18-28-54-13 позивача повідомлено, що за ОСОБА_1 рахується штрафна санкція, яка виникла за результатами річного декларування за підсумками 2013 року з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 869,69 грн, та пеня в сумі 2146,14 грн. (а.с.8).

Суд вважає, що оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначені статтею 174 Податкового кодексу України.

Як зазначає відповідач, гр. ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Краснопільському районі декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік і задекларовано дохід, отриманий у вигляді вартості успадкованого майна. За результатами річного декларування позивачем самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4348,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 4348,47 грн. Отже, позивачем виконано обов’язок щодо сплати податку, передбачений ст.ст. 16, 174 Податкового кодексу України. При цьому суд визнає необгрунтованими доводи відповідача про некоректне заповнення позивачем платіжних документів, що мало наслідком незарахування коштів на ІКП платника, оскільки Податковий кодекс України встановлює обов’язок для платника податку сплатити податки у встановлений строк у визначеному розмірі та не містить застережень щодо можливого невірного зазначення реквізитів у платіжному документі щодо сплати конкретного податку.

Також суд не враховує посилання відповідача на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (далі – Інструкція), щодо відповідальності за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, оскільки відповідно до п. 2.3 Інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. У свою чергу, розрахунковий документ – документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача (п. 1.4 Інструкції).

У даному випадку позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 4348,47 грн через установу банку АТ "Ощадбанк" без оформлення окремого розрахункового документа, тому твердження ГУ ДФС у Сумській області про порушення позивачем вимог Інструкції є безпідставним.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні вимоги про скасування рішення ГУ ДФС у Сумській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 869,69 грн, оскільки дане рішення позивачем не отримане, копія такого рішення в матеріалах справи не міститься, доказів його видання позивачем також суду не надано. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що штрафна санкція в розмірі 869,69 грн була умовно довідково нарахована позивачу. Таким чином, дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки відсутнє рішення, яке підлягає оскарженню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумської області 704,80 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (42424, Сумська область, Краснопільський район, с. Осоївка, вул. Слобожанська, 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми. вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) про скасування податкової вимоги та рішення – задовольнити частково.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 14.03.2018 р. № 3208-17 про сплату боргу в сумі 2146,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумської області на користь ОСОБА_1 704,80 грн в рахунок відшкодування судового збору

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах