Рішення № 80161474, 28.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3920/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області (далі - відповідач) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції залишено без руху; запропоновано позивачу протягом п’яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: позовну заяву та її копії для направлення учасникам справи з зазначенням ідентифікаційних кодів відповідача та третьої особи, а також офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти третьої особи; письмові докази у належним чином засвідчених копіях, а саме: НОМЕР_1, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 10.10.1996; картка платника податків; посвідчення учасника бойових дій від 02.08.2018 УБД № 174427; письмові пояснення чи відноситься він до категорії службових осіб, які у значенні Закону України Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище; обґрунтування щодо залучення Ліквідаційної комісії Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області як третьої особи у справі (а.с. 20-21).

20 грудня 2018 року до суду на виконання вимог ухвали від 29.11.2018 надійшов уточнений позов та витребувані документи (а.с. 23-26).

Ухвалою суду від 26.12.2018 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на п’ять календарних днів з дня отримання даної ухвали суду та запропоновано визначитися з належним відповідачем та надати позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтею 160 КАС України, та її копію для вручення належному відповідачу (а.с. 34-35).

27 грудня 2018 року до суду від позивача надійшов уточнений позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (а.с. 37-40), в якому просить:

- стягнути з відповідача за період з 29.09.2014 по 24.10.2014 винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у розрахунку на місяць, а саме: за вересень 2014 року – 168,21 грн., за жовтень 2014 року – 6446,19 грн., загалом 6614, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в органах внутрішніх справ України. В період з 20 липня 2014 року по 06 листопада 2015 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року № 98, від 07 червня 2015 року № 158, про що свідчать довідки від 19.01.2015 № ВД3/1345/А та від 12.08.2015 № ВД3/8823/А.

Всупереч вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» відповідачем за період з 29.09.2014 по 24.10.2014 позивачу не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

З урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 29.09.2014 по 24.10.2014 за розрахунком позивача складає 6614,40 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 18.01.2019 задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання до суду відзиву на позовну заяву (а.с. 49).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмовий відзив на позову заяву від 28.01.2019 № 75/31 (а.с. 55-60).

В обгрунтування своєї позиції зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 22.07.2014 по 30.09.2014. У подальшому відповідно наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 01.10.2014.

З посиланням на абзац перший пункту 2 наказу МВС № 719 від 23.07.2014, в якому зазначено, що винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ, зазначив, що вказані накази стосовно ОСОБА_1 у період з 29.09.2014 - 24.10.2014 у ГУМВС України у Луганській області відсутні.

Послався, що відповідно до листа ГУМВСУ у Луганській області від 22.01.2019 № 6/2-13 лк, у УКЗ ГУМВСУ відсутня інформація про участь ОСОБА_1 у чергуваннях в добових нарядах щодо реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно-розвідувальних груп, у відрядженнях тощо, за період з 29.09.2014 по 24.10.2014.

Також вказав, що у зазначеному листі зазначено, що позивач перебуваючи у спірний період на посаді заступника начальника відділу обліків кадрів УКЗ ГУМВСУ у Луганській області виконував функціональні обов’язки за посадою.

Вважає, що позивач не надав належних доказів своєї безпосередньої участі у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014.

Стосовно посилання позивача як на докази безпосередньої участі в антитерористичній операції на довідку від 22.07.2016 № А-4971, довідку від 19.01.2015 № ВДЗ/1345/А, довідку від 12.08.2015 № ВДЗ/8823/А, зазначив, що з огляду на зміст зазначених довідок вбачається, що підставою для їх видачі є накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині). Вважає, що у свою чергу накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) свідчать про прибуття (включення) та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014.

Тому, на думку відповідача, зазначені довідки свідчать лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 22.07.2014 по 27.01.2016, який є загальним періодом. Безпосередня участь позивача у проведення антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів).

Просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), з 01.03.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема з 29 вересня 2014 року по 23 жовтня 2014 року обіймав посаду заступника начальника відділу обліку кадрів управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Луганській області (а.с. 67, 68).

Відповідно до інформації, зазначеної у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98 позивач з 22.07.2014 по 30.09.2014 перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань (а.с. 61-63).

Відповідно до інформації, зазначеної у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 позивач вважається таким, що перебуває перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 01.10.2014 (а.с. 64-66).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.08.2015 № ВДЗ/8823/А, позивач дійсно в період з 01.10.2014 по дату видачі довідки брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 13).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 22.07.2016 № А-4971, позивач дійсно в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.01.2016 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 14).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідках від 17.10.2018 № 75 та № 76 про грошове утримання позивача, винагорода за безпосередню участь в АТО позивачу за період з липня по грудень 2014 року не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 10, 11).

Зазначена інформація у довідках від 17.10.2018 № 75 та № 76 також кореспондується із інформацією, зазначеною у довідці від 23.01.2019 № 116/111/22-2019 (а.с. 71).

Відповідно до інформації, зазначеної у листі від 22.01.2019 № 6/2 – 13 ЛК (а.с. 70), в УКЗ відсутня інформація про участь позивача в період з 29.09.2014 по 24.10.2014 у чергуваннях в добових нарядах щодо реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно-розвідувальних груп, можливі прояви тероризму і сепаратизму, інші правопорушення, у відрядженнях тощо.

Також повідомлено, що наказом ГУМВСУ від 29.09.2014 № 303 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника відділу обліків кадрів Управління кадрового забезпечення ГУМВСУ у Луганській області, та у період з 29.09.2014 по 24.10.2014 він виконував функціональні обов’язки за посадою.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі – Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Тобто, виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

З інформації, зазначеній в довідці про доходи за період 29.09.2014 по 24.10.2014 від 23.01.2019 № 116/111/222019, виданою ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу виплачене грошове забезпечення в загальній сумі 14336,69 грн, в тому числі:

з 29.09.2014 по 30.09.2014 – 168,21 грн, з яких: посадовий оклад – 74,40 грн, оклад за спеціальне звання – 8,67 грн, надбавка за вислугу років – 29,07 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби – 56,07 грн;

з 01.10.2014 по 24.10.2018 – 14551,19 грн, з яких: посадовий оклад – 864,00 грн, оклад за спеціальне звання – 100,64 грн, надбавка за вислугу років – 337,62 грн, надбавка за виконання особливо важлививх завдань під час проходження служби – 651,13,00 грн, премія – 4492,80 грн, матеріальна допомога – 8105,00 грн.

Відповідачем інформації про перебування позивача в період з 29.09.2014 по 24.10.2018 на лікарняному або у відпустці до суду не надано.

Позивачем в позовній заяві виконаний розрахунок позовних вимог (а.с. 39).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2014 рік повинен становити:

за вересень 2014 року (з 29.09.2014 по 30.09.2014) – 168,21 грн;

за жовтень 2014 року (з 01.10.2014 по 24.10.2014) – 6446,19 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 6614,40 грн.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Посилання представника відповідача на положення статті 112 Цивільного кодексу України, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Та оскільки вказані накази стосовно позивача у відповідача відсутні, у зв’язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Так, як вже зазначалось судом раніше, згідно довідки ГУНП в Луганській області від 22.07.2016 № А-4971, позивач дійсно в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.01.2016 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 05.01.2016 № 5, від 02.03.2016 № 62 (а.с. 14).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 812/927/16.

Суд критично оцінює посилання відповідача як на правову позицію для застосування в даній справі на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а (№ К/9901/1097/17), оскільки Верховним судом в дані постанові викладено свою правову позицію виходячи з аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та Порядку виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24.

Зазначені нормативно-правові акти прийняті в 2015 році, тому на дату виникнення спірних правовідносин в даній справі їх не існувало, а тому застосування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а (№ К/9901/1097/17) до данної справи є неможливим.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 08592129) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 29.09.2014 по 24.10.2014 включно у загальному розмірі 6614 (шість тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 40 копійок, з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2