Рішення № 80161447, 26.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м.Київ справа № 320/6164/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0244947-5002-1002 від 25.05.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2018 №0244947-5002-1002, яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 22916,67 грн. Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки автомобіль марки Merсedes-Benz Gle 400, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2996 куб. см., власником якого є позивач, не є в розумінні Податкового кодексу об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2018 році, оскільки модель автомобілю позивача відсутня у розміщеному на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році. Крім того, позивач наголосив, що він середньоринкова вартість вказаного автомобіля згідно розрахунку на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі становить 861470,50 грн., тобто є меншою, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, як то визначено ст.267 Податкового кодексу України.

При цьому, вартість нової моделі вказаного легкового автомобіля становить 1722941,00 грн.

Також позивач звернув увагу на те, що сума транспортного податку з фізичних осіб у сумі 22916,67 грн., нарахована до сплати позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, була розрахована за 11 місяців 2018 року, у той час як позивач набув у власність вказаний автомобіль лише у березні 2018 року, що на думку позивача, свідчить про те, що контролюючий орган неправильно здійснив розрахунок податкового зобов’язання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що згідно Переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню у 2018 році, який розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, автомобіль позивача ідентичний автомобілю Merсedes-Benz Gle Coupe з об’ємом циліндру 3,0 бензин, який підлягає оподаткуванню у 2018 році. У зв’язку з цим, відповідач вважає, що автомобіль позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2018 році, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та обґрунтовано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії СК №360305, виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 01.11.1996 (а.с.30-31). З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником легкового автомобілю марки Merсedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2996 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2018 серії СХК №414002 (а.с.8) та договором купівлі-продажу транспортного засобу №5152/2018/841400 від 24.02.2018, укладеним між позивачем та ОСОБА_2 (а.с.32-33).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області 25.05.2018 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0244947-5002-1002, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 22916,67 грн. (а.с.7).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок. Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, до ст.267 Податкового кодексу України були внесені зміни, зокрема, змінено об’єкт оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Згідно з п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.6.2 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII у 2018 році мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 3723,00 гривні.

Таким чином, у 2018 році об’єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1396125,00 грн. (375 х 3723,00 грн.)

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі – Методика, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою: Сср = Цн х (Г / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об’єму циліндрів двигуна, типу пального;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які одночасно відповідають трьом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) їх середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) транспортний засіб повинен бути зазначений у переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що міститься на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа №813/3583/17) та від 08 серпня 2018 року (справа №813/3073/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У позовній заяві позивач обґрунтовуючи протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зазначив про те, що автомобіль марки Mersedes-Benz Gle 400, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2996 куб. см., власником якого є позивач, не є в розумінні Податкового кодексу об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2018 році, оскільки модель автомобілю позивача відсутня у розміщеному на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно Переліку легкових автомобілів, що підлягають оподаткуванню у 2018 році, який розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, автомобіль позивача ідентичний автомобілю Merсedes-Benz Gle Coupe з об’ємом циліндру 3,0 бензин, який підлягає оподаткуванню у 2018 році.

У зв’язку з цим, відповідач вважає, що автомобіль позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2018 році.

Крім того, відповідачем на підтвердження наданих пояснень було додано до матеріалів справи лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля» від 11.02.2019 №3805-05/5960-06, в якому зазначено, що середньоринкова вартість автомобілю Merсedes-Benz GLS-Class з об’ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, бензин, 2016 року, який є ідентичним з автомобілем Mercedes-Benz GLE 400 4MATIC, становить 1159359,50 грн. (а.с.64-65).

Як зазначено вище, позивач є власником легкового автомобілю марки Mercedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2996 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2018 серії СХК №414002.

Дослідивши перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року (а.с.50-51), судом встановлено, що у вказаному переліку відсутній легковий автомобіль, власником якого є позивач.

Щодо посилань відповідача на те, що під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ним було взято до уваги легковий автомобіль марки Mercedes-Benz GLE Coupe з об’ємом циліндру 3,0 бензин, який є ідентичним з легковим автомобілем позивача, суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки Податковий кодекс України не передбачає можливості віднесення до об’єктів оподаткування транспортним податком з фізичних осіб легкових автомобілів, які не віднесені до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, проте є ідентичними з тими легковими автомобілями, які віднесені до вказаного переліку.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що легковий автомобіль позивача, марки Merсedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2996 куб. см., ідентичний з легковим автомобілем Mercedes-Benz GLE Coupe з об’ємом циліндру 3,0 л. бензин.

Виходячи з того, що 1000 куб. см. є еквівалентом 1 літру, то об’єм двигуна легкового автомобілю Mercedes-Benz GLE Coupe становить 3000 куб. см., тобто є більшим, ніж об’єм двигуна автомобілю позивача, що на думку суду, свідчить про неідентичність вказаних транспортних засобів.

Крім того, суд наголошує на тому, що у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, в якості ідентичних, аналогічних автомобілів, які відповідають легковому автомобілю Mercedes-Benz GLE Coupe з об’ємом циліндру 3,0 л. бензин., вказані наступні легкові автомобілі: Mercedes-Benz GLE 400 4MATIC Coupe, GLE450 AMG4MATIC Coupe.

Тобто, у вказаному Переліку легковий автомобіль позивача марки Merсedes-Benz GLE 400 взагалі не вказаний як ідентичний або аналогічний легковому автомобілю Mercedes-Benz GLE Coupe з об’ємом циліндру 3,0 л. бензин, а отже у Переліку відсутні легкові автомобілі, які є ідентичними або аналогічними легковому автомобілю позивача, що спростовує доводи відповідача про наявність у переліку ідентичного автомобілю.

Щодо посилань відповідача на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля» від 11.02.2019 №3805-05/5960-06, то суд не приймає його до уваги, оскільки вказаний лист стосується моделі зовсім іншого легкового автомобілю, ніж той, який належить на праві власності позивачу, а тому він не може підтверджувати середньоринкову вартість останнього.

Отже, оскільки легковий автомобіль, який перебуває у власності позивача, на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, був відсутній у переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, суд дійшов висновку про те, що легковий автомобіль позивача не є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним було здійснено розрахунок середньоринкової вартості його легкового автомобіля на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua, який становить 861470,50 грн., при цьому позивачем зазначено, що середньоринкова вартість нового автомобіля становить 1722941,00 грн.

Проте, суд не приймає до уваги наведений позивачем розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки Mercedes-Benz GLE 400, оскільки на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua можливим є здійснення розрахунку лише тих легкових автомобілів, які належать до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в той час як автомобіль позивача у даному Переліку відсутній.

Крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив про те, що сума транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 22916,67 грн. визначена відповідачем неправильно, оскільки розрахунок здійснений за 11 місяців 2018 року, у той час як позивач набув право власності на легковий автомобіль лише 13.03.2018, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2018 серії СХК №414002.

Абз.2 пп.267.6.2 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Пунктом 8 вказаного Порядку визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв.

Отже, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є документом, який видається за результатами проведення реєстрації транспортного засобу.

Таким чином, зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії СХК №414002 дата, 13.03.2018, є датою реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справ вбачається, що договір купівлі-продажу транспортного засобу №5152/2018/841400 був укладений між позивачем та ОСОБА_2, датований 24.02.2018.

Отже, в даному випадку датою набуття позивачем права власності на транспортний засіб є саме 24.02.2018.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0244947-5002-1002 від 25.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 705,00 грн., про що свідчить квитанція від 19.09.2018 №0.0.1136829900.1, оригінал якого долучений до матеріалів справи (а.с.2).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2018 рік” №2246-VIII від 07.12.2017 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає до сплати за звернення позивача до суду з позовною заявою, яка містить вимогу майнового характеру, становить 704,80 грн. (0,4 х1762,00 грн.).

Отже, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,20 грн. (705,00 грн. – 704,80 грн.).

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до вимог Закону України “Про судовий збір” надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий з Державного бюджету за клопотанням особи. Враховуючи відсутність такого клопотання на день постановлення судом рішення по справі суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення надмірно сплаченої суми у розмірі 0,20 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 25.05.2018 №0244947-5002-1002.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 09150, Київська обл., Білоцерківський р-н., АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.