Рішення № 80161430, 26.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року справа № 810/4185/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1С.) з позовом до Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 по справі №363/1491/17;

- зобов'язати виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області перевести садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, СТ "Полісся", вул. Садова, буд. №308, належний на праві приватної власності ОСОБА_1, у житловий.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4185/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 замінено первісного відповідача – Вищедубечанську сільську раду Вишгородського району Київської області на належного відповідача – Виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі – відповідач).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2, позивачу на праві приватної власності належить садовий будинок по вулиці Садовій, 308 в садівничому товаристві "Полісся" Вишгородського району Київської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що з метою переведення зазначеного садового будинку у житловий звернувся з відповідною заявою до відповідача. Проте, Виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області відмовив у переведенні садового будинку у житловий. У зв’язку з цим, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 у справі №363/1491/17 позов позивача було задоволено, бездіяльність відповідача було визнано протиправною та зобов'язано відповідача, зокрема, належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення садового будинку у житловий будинок та прийняти рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як відмітив позивач, після набрання рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 у справі №363/1491/17 законної сили, позивач надіслав вказане рішення на адресу відповідача для виконання, однак Виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області повторно не розглянув заяву у відповідності до "Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність щодо вирішення питання про переведення садового будинку, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності у жилий будинок.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є членом садівничого товариства «Полісся» та має у власності будинок №308 по вул. Садовій. Товариство розташоване в у межах села Вища Дубечня Вишгородського району Київської області та займає територію близько 26,08 га. Як вказує відповідач, категорія і цільове призначення земельних ділянок у товаристві – сільськогосподарського призначення для ведення садівництва. Відповідач відмітив, що поштова адреса садовому будинку не присвоювалась, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, заяви чи інші документи позивачем з цих питань до сільської ради не подавались.

Також, відповідач вказав, що відповідно до Класифікатора земель земельна ділянка позивача відноситься до ОСОБА_301 – землі сільськогосподарського призначення, 01.05 – для колективного садівництва.

Крім цього, відповідач відмітив, що із поданих позивачем документів не вбачалось їх відповідність іншим нормативно-правовим актам України, не було присвоєння будинку поштової адреси (в межах товариства присвоєння відбувається за рішенням загальних зборів (компетенція Загальних зборів), сесія сільської ради поштової адреси садовому будинку не присвоювала, не змінювалось цільове призначення земельної ділянки. Ніяких документів чи інформації про проведені заходи щодо приведення вулично-дорожньої мережі та інженерного обладнання до нормативів садибної забудови сільських населених пунктів, як вказав відповідач, позивач до ради не надав. Садівниче товариство «Полісся» не вживало заходів щодо реконструкції території товариства під індивідуальну садибну (житлову) забудову. При цьому, до державного реєстру садовий будинок внесений, як розташований у садовому товаристві, а не в населеному пункті.

Відповідач вказав, що ніяких детальних планів, планів зонування території у садівничому товаристві «Полісся» сільська рада не затверджувала, а Генеральний план села виготовлюється і на затвердження сесії ще не виносився.

Таким чином, на думку відповідача, за наявності поданих документів позивачем підстав для переведення садового будинку у житловий не було.

Крім цього, відповідач звернув увагу, що до виключної компетенції сільської ради згідно Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації у них місця проживання» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321 «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» віднесені повноваження щодо переведення садових будівників у житлові. Тому, відповідач вказує, що вирішення вимоги позивача щодо зобов'язання виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області перевести садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, СТ "Полісся", вул. Садова, буд. №308, належний на праві приватної власності ОСОБА_1, у житловий не є у компетенції суду.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 по справі №363/1491/17, відповідач відмітив, що вказана вимога є безпідставною, неаргументованою та не підтвердженою доказами.

Так, перша заява позивача від 01.02.2017, як вказав відповідач, буда розглянута на засіданні виконкому сільської ради 01.03.2017 та надана відповідь від 05.03.2017 вих. №02-31/98. Не погоджуючись із рішенням виконкому сільської ради ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вишгородського районного суду Київської області та 14.06.2017 отримав рішення про визнання бездіяльності виконкому ради протиправною та зобов’язання винести питання на розгляд виконкому. Відповідач зазначив, що 12.06.2017 сільською радою на позовну заяву до Вишгородського районного суду Київської області та ОСОБА_1 були направлені заперечення з обґрунтуванням позиції виконкому ради за вих. №02-31/203.

Як стверджує позивач, 31.07.2017 на засіданні виконкому було розглянуте рішення Вишгородського районного суду Київської області та питання ОСОБА_1 про переведення садового будинку в житловий повторно. Проте, рішення не було прийняте (не проголосоване членами виконкому), про що 03.08.2017 листом за вих. №02-31/257 було повідомлено позивача.

Відповідач звернув увагу, що чинним законодавством України не виписані чітко норми вирішення даного питання, не внесені відповідні зміни до інших нормативно-правових актів України, є невідповідність та суперечливість норм, позивач не вирішив та не надав до сільської ради необхідні для позитивного вирішення його питання додаткові документи, у зв’язку з чим сільська рада вважає вирішення цього питання неможливим.

У судове засідання, призначене на 21.01.2019, сторони не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Разом з цим, суд зазначає, що у матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи №810/4185/18 у порядку письмового провадження, яке надійшло через канцелярію суду 06.11.2018.

Крім цього, 16.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 08.01.2019 №02-31/15 щодо розгляду справи без участі представника Вищедубечанської сільської ради.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та на підставі клопотань учасників справи про розгляд справи у їх відсутність, протокольною ухвалою суду від 21.01.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/4185/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії АН №011127, виданим Марганецьким МВ УМВС України у Дніпропетровській області 24 липня 2002 року (а.с.27-28).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2015 року постійно проживає на території с/т «Полісся» та є членом громадської організації, що підтверджується довідкою Громадської організації Садівницького товариства «Полісся» від 05.09.2018 №49 (а.с.51).

Також, як вбачається із довідки Громадської організації Садівницького товариства «Полісся» від 05.11.2018 №56 ОСОБА_1 з липня місяця 2015 року постійно проживає на території садівницького товариства «Полісся» та є його членом (а.с.154).

Між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 17 липня 2015 року за реєстровим №308, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар земельну ділянку площею 0,0872 га, в межах згідно з планом, що розташована: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, с/т «Полісся», кадастровий номер 3221881601:32:136:0151 (далі – Договір дарування, а.с.55-56).

Пунктами 2 та 3 Договору дарування передбачено, що земельна ділянка загальною площею 0,0872 га складається із: сади – 0,0872 га. Цільове призначення земельної ділянки – для садівництва.

Пунктом 4 Договору дарування визначено, що вказана земельна ділянка належить дарувальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №334447, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки №12843 від 17.10.20007, ОСОБА_3 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010990801269 від 20.05.2009.

Згідно з пунктом 12 Договору дарування право власності у обдаровуваного на земельну ділянку виникає в момент прийняття дару та підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №40788494 від 17.07.2015 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 22936885 від 17.07.2015 внесено запис про державну реєстрацію права власності за номером запису 10447610 щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, «Полісся» садівниче товариство, кадастровий номер 3221881601:32:136:0151, площею 0,0872 га, цільове призначення – для колективного садівництва (а.с.57).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до декларації до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта “Садовий будинок та господарські будівлі” за адресою: 07344, Київська обл., Вишгородський р-н, село Вища Дубечня, С/Т «Полісся», код об’єкта 1110,4; 1271,9, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 11 березня 2016 року № КС142160710419, закінчене будівництво об'єкта вважати готовим до експлуатації. Замовник будівництва є позивач – ОСОБА_1 (а.с.52-54).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником садового будинку загальною площею105.1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київської обл., Вишгородський р., с. Вища Дубечня, «Полісся садівниче товариство, вулиця Садова, будинок 308, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта за №75780400 від 14.12.2016 (а.с.8-10).

Судом досліджено звіт ПП «Будсервіс-проект плюс» про проведення технічного огляду садового будинку по вул. Садова, 308 СТ «Полісся» с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області, підписаний експертом ОСОБА_5 та затверджений директором ПП «Будсервіс-проект плюс» ОСОБА_6 27.01.2017, відповідно до якого будинок позивача відповідає всім вимогам державних будівельних норм (а.с.11-31).

05 березня 2017 року Вищедубечанська сільська рада Вишгородського району Київської області, розглянувши на засіданні виконавчого комітету сільської ради 01 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 від 01.02.2017 про переведення садового будинку по вул. Садовій, 308, в с/т «Полісся» в селі Вища Дубечня у житловий будинок, листом №02-31/98 повідомила позивача, що чинним законодавством України не виписані чітко норми вирішення цього питання, не внесені відповідні зміни до інших нормативно-правових актів України, є невідповідність та суперечливість цих норм, вирішити вищезазначене питання на даний час не є можливим.

Також, у листі від 05.03.2017 №02-31/98 вказано, що цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1, як і взагалі всіх земельних ділянок в садовому товаристві - для ведення садівництва, а не для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Крім цього, поштова адреса садового будинку присвоєна рішенням загальних зборів чи Правлінням товариства, а не за рішенням сесії сільської ради, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Сесія сільської ради поштової адреси садовому будинку не присвоювала. До державного реєстру садовий будинок внесений, як розташований у садовому товаристві, а не в населеному пункті по якійсь вулиці. Для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень необхідно дані рішення сесії сільської ради про присвоєння об’єкту нерухомого майна поштової адреси (а.с.32-33).

Не погоджуючись з бездіяльністю Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного розгляду заяви від 01.02.2017 про переведення садового будинку №308 по вул. Садовій, с. Вища Дубечня, садівниче товариство «Полісся», Вишгородського району, Київської області у житловий будинок, позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії (а.с.112-114).

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року у справі № 363/1491/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.02.2017 року про переведення садового будинку № 308 по вул. Садовій в с. Вища Дубечня, садівниче товариство «Полісся», Вишгородського району, Київської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, у житловий будинок відповідно до «Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29.04.2015 року. Зобов’язано Виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2017 року про переведення садового будинку № 308 по вул. Садовій в с. Вища Дубечня, садівниче товариство «Полісся», Вишгородського району, Київської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, у житловий будинок відповідно до «Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29.04.2015 року (а.с.34-37).

Судом встановлено, що постанова Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2017 року по справі № 363/1491/17 набрала законної сили 14 липня 2017 року.

Як вбачається із протоколу (витягу) засідання Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 31.07.2017 №07 у порядку денному засідання було передбачено вирішення питання, зокрема, про переведення садового будинку ОСОБА_1 у житловий будинок. Разом з цим, Виконавчим комітетом Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області рішення щодо переведення садового будинку ОСОБА_1 у житловий будинок не прийняте з тих самих підстав, які були визнані рішенням Вишгородського районного суду Київської області протиправними та такими, що суперечать Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (а.с.38-40).

Листом від 03.08.2017 №02-31/257 Вищедубечанська сільська рада Вишгородського району Київської області повідомила позивача, що на засіданні виконавчого комітету сільської ради 31.07.2017 було розглянуто проект рішення щодо переведення садового будинку по вул. Садовій, 308, в с/т «Полісся» в селі Вища Дубечня у житловий будинок та рішення виконавчим комітетом сільської ради не прийнято (а.с.41).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 по справі №363/1491/17, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 8-1 Житлового кодексу Української РСР (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (частина 1 статті 379 Цивільного кодексу України, у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (частина 1 статті 380 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі – Закон №280/7-ВР, у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону № 280/7-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до частини 6 статті 59 Закону № 280/7-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, передбачений Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321 (далі – Порядок №321).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №321 переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов’язані адміністративно або територіально.

Згідно із абзацом 1 пункту 3 Порядку №321 для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку №321 передбачено, що Технічний огляд дачного чи садового будинку проводиться без застосування обладнання для визначення характеристик конструкцій та виконання вишукувальних робіт на підставі укладеного договору суб’єктом господарювання, у якого працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 554 “Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури”.

Суд зазначає, що позивачем доведено подачу всіх вказаних у пункті 3 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321, документів до Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Крім цього, суд звертає увагу, що вказане також було підтверджено постановою Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 по справі №363/1491/17, яка набрала законної сили 14.07.2017, із тексту якої вбачається, що 01.02.2017 ОСОБА_7 - ОСОБА_8, який діє від його імені та його інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності, звернувся до виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області із заявою про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок та додав до заяви необхідні документи.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №321 за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов’язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Порядком №321 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок.

Разом з цим, відповідачем документально не доведено існування підстав, передбачених пунктом 4 Порядку №321, для відмови у переведенні садового будинку позивача у жилий будинок.

При цьому, доводи, викладені у протоколі засідання Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради від 31.07.2017 №07 є надуманими і не ґрунтуються на об’єктивних обставинах справи.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач листом від 03.08.2017 №02-31/257 повідомив позивача про те, що на засіданні виконавчого комітету сільської ради 31.07.2017 було розглянуто проект рішення щодо переведення садового будинку по вул. Садовій, 308, в с/т «Полісся» в селі Вища Дубечня у житловий будинок та рішення виконавчим комітетом сільської ради не прийнято.

Таким чином, відповідачем не було дотримано вимог Порядку №321, оскільки відповідач за наслідками розгляду заяви позивача мав прийняти рішення про переведення дачного або садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні з підстав, передбачених пунктом 4 вищевказаного порядку.

У відповідності до вимог чинного законодавства рішення виконкому повинно відповідати суті звернення та бути викладеним із зазначенням підстав чи для задоволення звернення, чи для відмови у задоволенні звернення, із дослідженням поданих позивачем документів щодо їх відповідності законодавству, повноти, достовірності та об'єктивності. При цьому, у разі відмови в переведенні, відповідач у такому рішенні мав зазначити обставини, які згідно з Порядком №321 є підставою для відмови у задоволенні заяви про переведення садових будинків у жилі.

Суд зазначає, що пунктом 6 Порядку №321 визначено, що у разі відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок власник має право повторно подати документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 по справі №363/1491/17 з приводу відмови позивачу у переведенні садового будинку у жилий будинок, що, у свою чергу, стало підставою для чергового звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

При цьому, суд зазначає, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області перевести садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, СТ "Полісся", вул. Садова, буд. №308, належний на праві приватної власності ОСОБА_1, у житловий, суд виходить з наступного.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 57 Рішення по справі “Желтяков проти України” від 09.06.2011 (Заява №4994/04): “… Беручи до уваги свою прецедентну практику з цього питання, Суд вважає, що невиконання протягом значного часу рішення суду, що підлягає примусовому виконанню на користь заявника, національні органи влади порушили його права, що гарантуються пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу. Відповідно мало місце порушення цих положень.”.

Крім того, у пункті 53 Рішення по справі “ОСОБА_2 проти України” від 29.06.2004 (Заява №18966/02) Європейський суд з прав людини зазначив: “… Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява №41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).”.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу “Брумареску проти Румунії” (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 ОСОБА_9 Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою ОСОБА_9 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб’єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб’єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного суд, надавши оцінку наданим позивачем документам, з огляду на неналежне виконання відповідачем рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 у справі №363/1491/17, що спричинило повторне звернення позивача із даним адміністративним позовом, вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав особи, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення садового будинку № 308, розташованого за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Вища Дубечня, СТ “Полісся”, вулиця Садова, належного на праві приватної власності ОСОБА_1, – у житловий, відповідно до положень Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 29.04.2015.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що у цьому випадку обов'язок доведення законності дій суб'єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій щодо відмови у задоволенні заяви позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то приймаючи до уваги обставини справи, з метою відновлення порушених прав позивача та на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб відповідач мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №22 від 08.08.2018, оригінал якої міститься у матеріалах справи (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо неналежного виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2017 у справі №363/1491/17.

3. Зобов'язати Виконавчий комітет Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області перевести садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район с. Вища Дубечня, СТ “Полісся”, вулиця Садова, будинок № 308, належний на праві приватної власності ОСОБА_1, у житловий.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 05665, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Донецька, буд. 2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області (місцезнаходження: 07344, Київська обл., Вишгородський район, село Вища Дубечня, вулиця Леніна, будинок 28; ідентифікаційний код 04359519).

5. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення – 26.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.