Ухвала суду № 80161317, 26.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3524/13-а

УХВАЛА

26 лютого 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Черток О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Копиці С.М. (за довіреністю),

розглядаючи за правилами загального позовного провадження заяву представника малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» про стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21453,00 грн. в адміністративній справі за позовом малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001092210 від 12.04.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Фірма «Енергоремонтналадка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 № 0001092210 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 429225,00 грн. за основним платежем та на 107306,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.04.2013 № 0001092210.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області і задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Супровідним листом №815/3524/13-а/33781/18 від 17.10.2018 року Верховним Судом направлено справу №815/3524/13-а до Одеського окружного адміністративного суду.

24 жовтня 2018 року справа №815/3524/13-а надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Вовченко О.А.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №815/3524/13-а за позовом малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка», розпочато розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження спочатку та призначено підготовче засідання.

Суд зазначає, що у відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

11 лютого 2019 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001092210 від 12.04.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 299975,00 грн. за основним платежем та на 74993,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Стягнуто з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка» судовий збір у розмірі 1603,22 грн., сплачений згідно платіжного доручення №169 від 25.04.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року судом зазначено, що враховуючи те, що позивачем до закінчення судових дебатів по даній справі до суду не надано доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а також не надано до суду заяви щодо поважних причин неможливості до судових дебатів у справі надати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні зави позивача, викладеної у відповіді на відзив про стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

13 лютого 2019 року до суду за вх.№5312/19 від представника позивача надійшла заява, у якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21453,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача просила заяву задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просила відмовити.

Розглянувши заяву представника позивача про стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21453,00 грн., суд прийшов до наступного.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача разом із позовною заявою та клопотанням про розподіл судових витрат по справі, надано до суду:

- копію договору про надання правничої допомоги від 12 грудня 2018 року;

- копію довіреності;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1625 від 04.03.2008 року Черток Ольгою Владиленівною;

- довідку про взяття на облік платника податків адвоката Черток Ольги Владиленівни;

- копію акта від 11 лютого 2019 року надання правничої допомоги до договору від 12 грудня 2018 року;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 12 грудня 2018 року на суму 6000,00 грн.;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 13 лютого 2019 року на суму 15453,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані вказані документи відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12.12.2018 року.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

З досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що в наданому до суду акті надання правової допомоги по договору не міститься жодних дат щодо виконання зазначених у ньому робіт адвокатом, окрім дат судових засідань, у яких брав участь представник позивача адвокат Черток О.В.

Водночас, з квитанцій до прибуткових касових ордерів, які датовані 12.12.2018 року та 13.02.2019 року та надані до суду в копіях, не можливо встановити яким чином та на підставі чого кошти, які вказані у них, у відповідних розмірах, були внесені саме вказаними датами.

В свою чергу, у наданому акті надання правової допомоги по договору відображена вартість робіт виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, при цьому не обґрунтовуючись, станом на яку дату використовувався такий розмір.

Окрім цього суд зазначає, що в порушення вимог ч.ч.1, 2, 3 ст.134, ч.7 ст.139, ч.2 си.143 КАС України позивачем до закінчення судових дебатів по даній справі до суду не надано доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а також не подано до суду заяви щодо поважних причин неможливості до судових дебатів у справі надати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, а заяву, що розглядається надано лише 13.02.2019 року.

При цьому судом вбачається, що договір про надання правничої допомоги від 12 грудня 2018 року, акт від 11 лютого 2019 року надання правничої допомоги по договору від 12 грудня 2018 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №11 від 12 грудня 2018 року на суму 6000,00 грн. були наявні у позивача та його адвоката до винесення рішення по справі №815/3524/13-а, однак до суду до закінчення судових дебатів не надані без обґрунтування поважності причин їх ненадання.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 252 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21453,00 грн. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.02.2019 року.

Суддя Вовченко O.A.