Рішення № 80155747, 28.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м. Житомир справа № 806/2259/18

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування та виплату в повному обсязі призначеної пенсії, з урахуванням додатково наданих документів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить зобов’язати відповідача - Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області провести з 01 січня 2018 року перерахунок (донарахування) призначеної їй та її неповнолітнім дітям - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії по втраті годувальника на підставі раніше поданих документів та додатково наданого нею документа - довідки ТВО командира військової частини А 0281 за вих. № 24 від 09 січня 2018 року, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, за період з січня 2016 року по грудень 2017 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та винагороди за участь в АТО, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплатити різницю в недотриманій з 01 січня 2018 року пенсії та виплачувати перераховану мені пенсію в новому розмірі.

У обґрунтування заявлених позовних вимог позивач указувала, що з 01.01.2018 їй як вдові загиблого військовослужбовця, призначено пенсію в разі втрати годувальника, з розрахунку на позивача та двох неповнолітніх дітей відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У квітні 2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогою провести перерахунок та виплату її пенсії на підставі довідки військової частини А 0281 від 09.01.2018 № 24, а саме з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, виплачених за період з січня 2016 року по грудень 2017 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Листом від 10.05.2018 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, оскільки вказані виплати не зазначені у ст.ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, що така відмова відповідача є протиправною, оскільки суми отриманих ним щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, мали бути враховані до розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії, згідно зі ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представники сторін прибули до суду, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача у клопотанні вказав, що позовні вимоги підтримає у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено до суду відзив на адміністративний позов. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у зв'язку з безпідставністю і необґрунтованістю. На думку відповідача, вимоги позивача щодо включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, та винагороди за участь в АТО суперечить законодавству, а саме вимогам ч. 3 ст. 43 Закону № 2262.

Також, посилаючись на висновки рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4рп/2015, відповідач зазначав, що до додаткових видів грошового забезпечення належать лише надбавки, доплати, підвищення.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що наказом командира військової частини А0281 від 28.12.2017 №181 старшого солдата ОСОБА_4, який загинув 19 грудня 2017 року під час перебування у службовому відрядженні під час бойового чергування у районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області, виключено зі списків особового складу частини та Збройних Сил України у зв'язку зі смертю з 20 грудня 2017 року.

З 01.01.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за померлого 19.12.2017 чоловіка ОСОБА_4 на неї та неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Пенсія призначена на підставі заяви ОСОБА_1, грошового атестату серії ЗУ № 358844 та довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.11.2017.

У січні 2018 р. військовою частиною А 0281 видано позивачу довідку щодо додаткових видів грошового забезпечення із яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке не враховано при розрахунку пенсії № 24.

Зі змісту вказаної довідки слідує, що при розрахунку пенсії позивача за період з січня 2016 року по грудень 2017 року не враховано: щомісячну додаткову грошову винагороду; грошову допомогу на оздоровлення та винагороду за участь в АТО, при нарахування та виплаті яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

11 квітня 2018 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просила прийняти додаткові документи-довідку командира військової частини А0281 за вих.№24 від 09 січня 2018 року, яким підтверджується проведення виплат за період з січня 2016 року по грудень 2017 року суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та винагороди за участь в АТО, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та нарахувати і виплачувати в подальшому, без обмеження кінцевої дати призначену їй з 01 січня 2018 року пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з тим, що при поданні документів для призначення їй пенсії, в них безпідставно не були враховані вищевказані виплати, що мали бути враховані згідно ст.43 вищевказаного Закону.

За результатами розгляду заяви позивача з питання перерахунку пенсії, відповідач листом №Г-2189 від 10.05.2018 повідомив ОСОБА_1 про те, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, які зазначені у довідці від 09.01.2018 №24, відсутні.

Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області мотивована тим, що вказані виплати не мають систематичного характеру, залежить від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не належать до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні розміру пенсії, згідно Закону.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №2262-XII) визначено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Положеннями статті 36 Закону №2262-XII встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 393), пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Між тим, абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 вказаної статті Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що після 01 січня 2011 року пенсія особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, та членам їх сімей обчислюються, виходячи з сум грошового забезпечення, до якого на підставі статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, з яких сплачувався єдиний соціальний внесок. При цьому розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Судом установлено, що в період проходження ОСОБА_4 військової служби, в тому числі в період з січня 2016 року по грудень 2017 року (24 останні календарні місяці служби підряд перед виключенням зі списків особового складу частини - 20.12.2017), структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців були установлені та затвердженні постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07.11.2007 (зі змінами та доповненнями).

У додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 наведені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів (щомісячні та одноразові). Зокрема, до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: одноразова допомога на початкове обзаведення; винагорода за тривалість безперервної військової служби; одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (далі - Інструкція).

Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

В силу приписів підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 (зі змінами та доповненнями) керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення наведені у розділі XXX Інструкції.

Згідно зі п. п. 30.1, 30.3 розд. ХХХ Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, зазначена виплата є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який, відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ, відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим суд ураховує, що Кабінет Міністрів України постановою від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161, встановив для військовослужбовців Збройних Сил України щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду.

Постійний характер допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.

Порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди в період проходження позивачем військової служби було визначено до 16.12.2016 - Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 N 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 N 825), а з 16.12.2016 до 20.07.2018 - Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року N 550 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за N 1470/29600.

За змістом указаних нормативних актів, щомісячна додаткова грошова винагорода носить реальний та постійний характер та відповідає ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а відтак враховуються при розрахунку пенсії, призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.10.2015 року у справа №21-2942а15 та від 10 березня 2015 року у справі № 21-70а15, а також Верховного Суду у справах № 761/28228/15-а (постанова від 06.02.2018), № 346/2949/17 (постанова від 20.02.2018) та № 522/9660/16-а (постанова від 28.02.2018).

Крім того, суд відмічає, що 20 січня 2016 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських".

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

У контексті наведеного суд відмічає, що ОСОБА_4 - загиблому чоловіку позивача, який загинув 19.12.2017 під час перебування у службовому відрядженні під час бойового чергування у районі н.п. Верхньоторецьке Донецької області в результаті підриву на розтяжці противника, під час проходження служби у військовій частині А0281, а саме у січні 2016 року - грудні 2017 року були нараховані та виплачені щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення та винагорода за участь в АТО (листопад - грудень 2017 р.), з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Наведене підтверджено довідкою командира військової частини А 0281 від 09.01.2018 № 24.

Таким чином, нараховані та виплачені ОСОБА_4 суми щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких сплачено єдиний соціальний внесок, у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, підлягають обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії по втраті годувальника членам його сім'ї, зокрема дружині та дітям.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача, в листі від 10.05.2018, на відсутність підстав для врахування до складу грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, які зазначені у довідці від 09.01.2018 №24, є безпідставними.

Також, на думку суду, є помилковими посилання відповідача у відзиві на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4рп/2015, оскільки вказане рішення стосується порядку перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а не порядку призначення пенсії, зокрема - видів грошового забезпечення, з яких вона розраховується.

Відтак, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області не проведенням позивачу перерахунку пенсії по втраті годувальника з урахуванням всіх вищезазначених складових грошового забезпечення загиблого військовослужбовця порушено право позивача на належні гарантії з боку Держави в разі втрати годувальника у період проходження служби.

Поряд з цим, суд залишає поза увагою посилання відповідача у відзиві, як на підставу правомірності неврахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії грошової допомоги на оздоровлення, грошової винагороди сум щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визнані такими, що втратили чинність: постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 та від 22 вересня 2010 р. N 889. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 86, ст. 3148) та постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (Офіційний вісник України, 2010 р., N 74, ст. 2632) втратили чинність з 01.03.2018, тобто на момент нарахування та виплати грошового забезпечення загиблому військовослужбовцю були чинними. Також указані постанови були чинні на момент призначення позивачу пенсії по втраті годувальника.

Стосовно періоду перерахунку пенсії, то суд ураховує таке.

Частиною другою статті 51 Закону №2262-XII визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Матеріалами справи підтверджено, що із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки командира військової частини А 0281 від 09.01.2018 № 24 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 11 квітня 2018 р..

За наведених обставин, а також ураховуючи те, що при призначенні пенсії відповідачу не було відомо про обставини, що потягли за собою зміну розміру пенсії позивача, суд приходить до висновку, що перерахунок і виплату пенсії позивачу необхідно здійснити з врахуванням виплачених сум загиблому військовослужбовцю щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 01 травня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 вказаного Кодексу визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, а також з метою повного захисту прав позивача, суд визнає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, оформлену листом від 10.05.2018 № Г-2189, вийшовши за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та зобов'язує відповідача провести перерахунок і виплату призначеної на позивача та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії по втраті годувальника на підставі раніше поданих документів та додатково наданого нею документа - довідки командира військової частини А 0281 за вих. № 24 від 09.01.2018, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, виплачених за період з січня 2016 року до грудня 2017 року сум померлому чоловіку щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких справлявся єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01 травня 2018 р.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (10005, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про нарахування та виплату в повному обсязі призначеної пенсії, з урахуванням додатково наданих документів задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, оформлену листом від 10.05.2018 № Г-2189.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 на неї та неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії по втраті годувальника на підставі раніше поданих документів та додатково наданого нею документа - довідки командира військової частини А 0281 за вих. № 24 від 09.01.2018, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, виплачених за період з січня 2016 року до грудня 2017 року сум померлому чоловіку щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, грошової допомоги на оздоровлення, винагороди за участь в АТО, з яких справлявся єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з 01 травня 2018 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко