Рішення № 80155740, 29.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року м. Житомир справа № 806/1607/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та виплатити компенсацію,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати дії Державної казначейської служби України щодо не виплатити компенсації в розмірі трьох відсотків річних від невоєчасно сплаченої суми та не виконання - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської міськради, по справі №2а-8568/11 від 19.10.2011 за рішенням Коростенського міськрайонного суду; -виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської міськради, по справі №2-а-2904/10 від 08.12.2010 за рішенням Коростенського міськрайонного суду; - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2а-8568/11 від 19.10.2011 за рішенням Коростенського міськрайонного суду; - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2-а-2904/10 від 08.12.2010 протиправними;

- зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії по негайному виконанню виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2а-8568/11 від 19.10.2011 за рішенням Коростенського міськрайонного суду та виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2-а-2904/10 від 08.12.2010;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до дня виконання - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської міськради по справі №2-а-2904/10 від 08.12.2010 за рішенням Коростенського міськрайонного суду; - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської міськради, по справі №2а-8568/11 від 19.10.2011; - виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2-а-2904/10 від 08.12.2010 за рішенням Коростенського міськрайонного суду; -виконавчого листа, де відповідачем УПСЗН Коростенської райдержадміністрації, по справі №2а-8568/11 від 19.10.2011.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог указувала, що Державною казначейською службою України не виконується Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо виплати коштів за рішенням суду та щодо компенсації в розмірі 3-х відсотків річних від несплаченої суми.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Державною казначейською службою України подано до суду відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач указав, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при погашенні заборгованості за судовим рішенням зобов'язального характеру відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не нараховується.

Позивач до суду не прибула, про час, дату та місце судового розгляду була справи була повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача прибув до суду, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, на виконання судового рішення від 19.10.2011 в справі № 2а-8568/2011 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 40% мінімальної заробітної плати за період з 01.02.2011 по 30.06.2011, з урахуванням отриманих коштів.

Відповідно до повідомлення від 18.11.2014 виконавчий лист від 25.11.2011 №2-а-8568/2011 прийнято до обліку та включено до Першої черги Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за №45512868 (а.с.12).

Виконавчий лист надійшов до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області згідно із актом приймання - передавання за 4 кв. 2014 року від 12.03.2015.

Згідно із розрахунком УСПЗН заборгованість за виконавчим листом складала 1894,30 грн.

На виконання судового рішення від 18.01.2012 в справі № 2-а-2904/10 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області видано:

- виконавчий лист щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2009 до 01.04.2010;

- виконавчий лист за яким зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2009 до 01.04.2010 та доплати до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2009 до 01.04.2010.

Виконавчі листи надійшли до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області згідно із актами приймання - передавання від 10.04.2015 та від 09.10.2015.

Повідомлення від 03.07.2015 (а.с. 14) підтверджено прийняття до обліку виконавчого листа 2-а-2904/10 боржником у якому визначено - Управління праці та соціального захисту населення Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області та включено його до Першої черги Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

Виконавчий лист № 2-а-2904/10 по боржнику - УПСЗН виконавчого комітету Коростенської міської ради прийняття до обліку та включено до Першої черги Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, 23.02.2015, про що свідчить повідомлення №5230/38/3.2-33/18 від 23.02.2015 (а.с.16).

Відповідно до розрахунку розмір допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2009 до 01.04.2010 УПСЗН виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області складав 2635,10 грн, а УПСЗН Коростенської РДА Житомирської області - 5270,20 грн.

29.08.2017 відповідачем відповідно до виконавчого листа виданого Коростенським міськрайонним судом у справі №2а-8568/2011 виплачено ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1894,30 грн (а.с. зворотній бік а.с. 12).

У листопаді 2017 року Державною казначейською службою України на виконання виконавчого листа, виданого 11.07.2012 Коростенським міськрайонним судом у справі № 2а-2904/10, де боржником є УПСЗН виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, виплачено позивачу заборгованість у розмірі 2635,10 грн, на підтвердження вказаного в матеріалах справи міститься платіжне доручення №9371 від 01.11.2017 (зворотній бік а.с. 12).

13.12.2017 позивач у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» звернулася до Державної казначейської служби України із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та доплати до заробітної плати, відповідно до ст.39 вказаного Закону та індексу споживчих цін.

Листом №5-13/1007-2219 від 05.02.2018 Державною казначейською службою України позивачу відмовлено у нарахуванні компенсації, у зв'язку із тим, що рішення у справі № 2а-8568/11 має зобов'язальний характер. Разом з тим, повідомило, що відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №2-а-8568/11 здійснено перерахування коштів у сумі 1894,30 грн. Одночасно зазначивши, що питання щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області по справі №2-а-2904/10 розглянеться після виплати основної заборгованості.

Відтак, вважаючи порушеним право на соціальний захист, позивач звернулася до суду за їх захистом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Вказаним законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Водночас, діючим законодавством визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Пунктом 1 статті 3 Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно із ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону №4901-VІ, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З аналізу наведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень.

Отже, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не за невиконання рішень зобов'язального характеру.

Згідно із матеріалів справи, виконавчі листи в справах № 2а-8568/11 та № 2-а-2904/10 містили вимоги зобов'язального характеру та надійшли до органу Державної казначейської служби України зобов'язального характеру відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок № 440).

Відповідно до ст. 7 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з цим, абзацом четвертим пункту 10 Порядку №440 передбачено, що якщо рішенням зобов’язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику, а у разі припинення боржника - юридичної особи його правонаступнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник, його правонаступник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов’язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.

Відповідно до п.13 Порядку №440, передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов’язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

Приписами пункту 15 Порядку №440 визначено, що передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості та передаються органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в паперовому та електронному вигляді.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 3 серпня 2011 року № 845.

Судом з'ясовано, що виконавчий лист Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.11.2011 у справі № 2а-8568/11 надійшов до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від органів державної виконавчої служби відповідно до Порядку № 440, згідно з актом приймання-передавання за IV квартал 2014 року від 12.03.2015.

Виконавчий лист Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2012 у справі №2-а-2904/10 надійшов до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від органів державної виконавчої служби відповідно до акту приймання-передавання за І квартал 2015 року від 10.04.2015.

Виконавчий лист Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2012 у справі № 2-а-2904/10 надійшов до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від органів державної виконавчої служби згідно із актом приймання-передавання за III квартал 2015 року від 09.10.2015.

Вказані виконавчі листи мають зобов’язальний характер. Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, який розглядав справи № 2-а-2904/10 та №2а-8568/11 не вирішувалося питання про зміну способу і порядку виконання зазначених судових рішень, винесених на користь ОСОБА_1, шляхом стягнення коштів.

У свою чергу, Державною казначейською службою України за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» 29.08.2017 погашена заборгованість за виконавчим листом Коростенського міськрайонного суду м. Житомира від 25.11.2011 по справі № 2а-8568/11 в сумі 1894,30 грн, та 01.11.2017 погашена заборгованість за виконавчим листом Коростенського міськрайонного суду м. Житомира від 11.07.2012 по справі №2-а-2904/10 в сумі 2635,10 грн, виконавчий лист Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2012 по справі № 2-а- 2904/10 знаходиться на черзі за бюджетною програмою КПКВ 3504040.

Таким чином, спірні правовідносини не регулюються ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки відповідач здійснив погашення заборгованості за рішенням суду зобов'язального характеру.

З огляду на вищевикладене, суд вважає дії Державної казначейської служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду № 2-а-2904/10 та №2а-8568/11 правомірними та такими, які вчинені згідно норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Одночасно суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази видачі та надходження до відповідача виконавчого листа в справі № 2а-8568/11 від 19.10.2011 боржником по якому є УПСЗН Коростенської РДА (ст. 39).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Натомість позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на все викладене вище, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії та виплатити компенсацію не належить до задоволення.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України та звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11509) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) про зобов'язання вчинити дії та виплатити компенсацію відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко