Рішення № 80155322, 28.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 р. Справа№200/1386/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Донецька область, м. Єнакієве, вул. Лісова, 66; адреса для листування: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 41, а/с 101)

до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати виплати пенсії з 1 березня 2016 року, зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії з 1 березня 2016 року.

30 січня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, відстрочив позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали, задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, ухвалив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

6 лютого 2019 року відповідач до суду надав заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування наданих заперечень відповідач зазначив, що розгляд справи за правилами загального позовного провадження надасть можливість здійснити належне представлення та захист своїх інтересів, шляхом надання суду обґрунтованих пояснень, уточнень та відповідей на запитання суду, що можуть виникнути під час дослідження витребуваних судом документів та прийняття рішення по суті.

Ухвалою від 7 лютого 2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером та перебуває на обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа, проте з 1 березня 2016 року відповідач припинив виплату його пенсії у зв’язку з перевіркою місця фактичного проживання, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує конституційні права позивача.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Крім того, відповідач наполягав на пропуск позивачем строку звернення та суду та також зауважив, що рішенням № 188841 від 5 грудня 2016 року управлінням вирішено відмовити у відновленні виплати пенсії у зв’язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Натомість, суд зауважує, що до матеріалів справи зазначеного рішення відповідачем не додано. На виконання ухвали суду від 30 січня 2019 року відповідачем на адресу суду надано довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивача за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2019 року, у якій зазначено, що з 1 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року у сумі 110510 грн. 60 коп. не виплачена.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВС № 821339, виданого 19 лютого 2001 року Єнакієвським МВ УМВС України у Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача як внутрішньо переміщена особа.

Листом відповідача від 7 вересня 2018 року на запит уповноваженого представника позивача було надано інформацію, що з 1 березня 2016 року виплату пенсії позивача припинено до з’ясування фактичного місця проживання. Також, відповідачем повідомлено про відсутність підстав для нарахування пенсії через скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для поновлення виплати пенсії позивачу запропоновано до управління із заявою про поновлення виплати пенсії.

Як встановлено зі змісту відзиву відповідача пенсія позивачеві виплачена по березень 2016 року. З 1 березня 2016 року виплату пенсії позивачеві припинено «до з’ясування фактичного місця проживання».

Згідно витягу з протоколу від 29 листопада 2016 року № 23 засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,

Також, згідно наданого відзиву вбачається, що управлінням 5 грудня 2016 року винесено рішення № 188841 про припинення виплати пенсії у зв’язку із скасуванням дії зазначеної довідки.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (пункт 113 рішення):

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3– 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме – у пункті 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

На підставі досліджених матеріалів адміністративної справи № 200/1386/19-а суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм – відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Суд зазначає, що в силу вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи та відзиву відповідача виплата призначеної пенсії була припинена з 1 березня 2016 року до з’ясування місця фактичного проживання позивача, що не передбачено чинним законодавством. Суд визнає безпідставними доводи відповідача щодо законності підстав припинення виплати позивачу пенсії через скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки така підстава не встановлена нормами статті 49 Закону № 1058-IV та між припиненням виплати пенсії та скасуванням дії довідки відсутній причинно-наслідковий зв’язок, оскільки припинення виплати пенсії відбулося 1 березня 2016 року, у той час як довідка скасована – 29 листопада 2016 року.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду зразкової справи дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд зауважує, що матеріали справи не містять документального підтвердження щодо прийняття відповідачем відповідного рішення.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV. Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. За таких обставин, не здійснюючи виплату заборгованості з пенсії, відповідач вчинив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду судом не приймаються, оскільки ухвалою від 30 січня 2019 року суд, зокрема, визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позовної заяви, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про звернення судового рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, рішення суду щодо зобов’язання відповідача сплатити заборгованість за весь період, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, позивач у позовні заяві просив суд встановити судовий контроль за виконання даного рішення відповідно до статті 382 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов’язком суду. Крім цього, позивач не навів обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року позивачеві відстрочено сплату судового збору у розмірі 768 грн. 4 коп. до ухвалення рішення по суті.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Донецька область, м. Єнакієве, вул. Лісова, 66; адреса для листування: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 41, а/с 101) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 1 березня 2016 року.

Зобов'язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії з 1 березня 2016 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов’язання Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії з 1 березня 2016 року – у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 28 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.