Рішення № 80153901, 23.02.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2708/2018 Справа № 490/5188/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі – Кваші С.О.,

за участю відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів, –

ВСТАНОВИВ :

25 червня 2018 року Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міськради звернулося до суду до відповідача про повернення надміру виплачених коштів у сумі 20 149 грн. 20 коп.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що на час нарахування заборгованості, вона вважала, що фактично ще перебувала у трудових відносинах з ПП «ОСОБА_2Ф.», адже її тррудова книжка занходилась на підприємстві, яке не працювало .Вона не повинна нести відповідальність за те, що остання невчасно внесла відповідні відомості до позивача.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника позивача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вислухавши пояснення відповідача, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Відповідно до п.2 Порядку призначання і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 р. №250 (далі- Порядок), державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Згідно п. 14 Порядку, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держстатом, МОНмолодьспортом.

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги №1246 від 29.05.2017 р. та декларації про доходи та витрати осіб від 29.05.2017 р. ОСОБА_3 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01.05.2017 р. по 31.10.2017 р. в сумі 3253,71 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 10 Порядку, соціальна допомога не призначається у разі, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).

Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальних допомог №1415 від 15.06.2017 року та декларації про доходи та витрати осіб від 15.06.2017 року ОСОБА_4 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям з 01.06.2017 р. по 30.11.2017 р. в сумі 20 149,20 грн. щомісяця, як особа, яка працює в ЧП ОСОБА_2

20.02.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір між працівником і фізичною особою. Вказаний трудовий договір розірваний сторонами 20.02.2017 року, проте вказаний трудовий договір було знято з реєстрації лише 23.08.2018 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 буда знята з обліку 22.02.2017 року , про що зазначив і сам позивач у своєму позові.

Разом з тим, ідповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 та та оригіналу трудового договру між праціваником та фізичною особою - остання була звільнена 20.02.2017 р. з посади згідно ст. 38 КЗпПУ за власним бажанням «ПП ОСОБА_2Ф.», проте відповідний запис до трудової книжки було внесено лише 23.08.2018 року та трудовий договір знято з реєстрації 23 серпня 2018 року.

У відповідності до вимог ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 ЦК України дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобов’язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку інедобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

За такого , оскільки позивачем не наведено доказів а ні недобровільності виплати соціальної допомоги, а ні рахункової помилки при її нарахуванні. Щодо недобросовісності з боку набувача ОСОБА_1 , то її необізананість підтверджується матеріалами справи, отже твердження позивача щодо завідомого подання відповідачкою неправдивих відомостей при призначенні соціальної допомоги - спростовується наданими доказами.

За такого, враховуючи відсутність необхідних умов , передбачених ст. 1215 ЦК України для можливового повернення соціальної допомоги як безпідставно набутої, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відпвідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повни текст рішення складено 25 лютого 2019 року.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва ОСОБА_5