Рішення № 80152271, 22.02.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/982/18

Провадження № 2/204/624/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

за участю відповідача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним іпотечний договір № 103, укладений 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2;

- визнати недійсним пункт 5.9. Іпотечного договору № 103, укладений 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2;

- судові витрати стягнути з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір № 07.1/43-7 про надання відновлювальної кредитної лінії. 14 лютого 2007 року між відповідачами укладено іпотечний договір № 103, посвідчений нотаріусом ОСОБА_6 Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 передав в іпотеку банку «Укрсоцбанк» у якості забезпечення іпотекодавцем зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №07.1/43-7 від 14.02.2007 року, укладеного між Відповідачами нерухоме майно (квартиру), в житловому будинку А-10, квартира 58 (п’ятдесят вісім), яка складається із: 1 - коридор, 2, 3 - житлові, 4 - кухня, 5 - санвузол, І - лоджія, загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 32,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Робоча, будинок 20. При укладанні договору, ОСОБА_2 надав Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» копію свідоцтва про шлюб та копію свого паспорту, де також малися відповідні відомості про перебування ОСОБА_2 у шлюбі. Однак, ані на час укладання договору, ані до теперішнього часу згоди на укладання зазначеного Договору позивач не давала. Крім того, укладаючи договір, відповідачі включили до Договору наступну умову: п.5.9. у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.37 Закону України «Про іпотеку», п.4.6.3. цього Договору «застереження про задоволення вимог кредиторів», цей Договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим Договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ». Але, п.4.6.3 у Договорі відсутній. Таким чином, сторони не погодили істотні умови при укладанні даного пункту Договору. На час укладання Договору, та до теперішнього часу згоди на включення зазначеного застереження до Договору іпотеки, та на укладання безпосередньо іпотечного договору, позивач не давала, у зв’язку з чим позивач вимушена звернутися до суду.

Судом вірно визначено найменування відповідача - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та третьої особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, визнав їх в повному обсязі, зазначивши, що його дружина згоди на укладання іпотечного договору, не надавала.

Представник відповідача ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, так як позивач надала згоду на укладення іпотечного договору, що було засвідчено нотаріусом.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7, відповідно до якого кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 99000 доларів США. Кредит надається позичальнику з встановленням іпотеки (т.1, арк.с.22-27, 121-126).

11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та Публічним ОСОБА_5 товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін №2 до Договору про надання Відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7 від 14.02.2007 року. ОСОБА_4 надала письмову згоду на укладення договору про внесення змін (т.1, арк.с.150-155).

11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та Публічним ОСОБА_5 товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін №3 до Договору кредиту №07.1/43-7 від 14.02.2007 року. ОСОБА_4 надала письмову згоду на укладення договору про внесення змін (т.1, арк.с.156-157).

14 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №103, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення іпотекодавцем зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/43-7 від 14.02.2014 року, нерухоме майно: квартиру в житловому будинку А – 10АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 20.

Відповідно до п.5.9. Іпотечного договору у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст.37 Закону України «Про іпотеку», п.4.6.3. Договору, цей Договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотекодержателем в органах БТІ (т.1, арк.с.6-12, 110-116).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, частка власності 1/1.

На підставі іпотечного договору ВЕЕ 400497-400400 від 14.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 накладено обтяження – заборона на нерухоме майно (т.1, арк.с.35-36).

Відповідно до ОСОБА_3 з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, арк.с.127).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартируАДРЕСА_1, розташованої по вул. Робочій за № 20 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (т.1, арк.с.129, 130).

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу IV – КИ № 298752 07 вересня 1990 року (т.1, арк.с.13, 133).

Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_4, засвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7, від 14 лютого 2007 року ОСОБА_4 надала згоду, щоб її чоловік – ОСОБА_2 одержав кредит в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», і передав в заставу майнові права на квартиру АДРЕСА_3. Нерухомість, яка вказана та буде предметом застави (іпотеки), придбана на ім’я ОСОБА_2 шляхом купівлі – продажу, та є спільною власністю. Отже, ОСОБА_4 надала згоду на укладення договору застави вказаної нерухомості на умовах та за розсудом ОСОБА_2 Наслідки, які можуть мати місце в разі невиконання (неналежного виконання) зобов’язань за кредитним договором, за договором іпотеки, або порушень умов цих договорів, нотаріусом роз’яснено (т.1, арк.с.36, 134).

Поняття, зміст права власності та його здійснення, закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідності до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 3 ст. 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на час укладання спірного правочину, майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників.

Згідно п. 4.2. Глави 1 Розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ Країни від 22.02.2012 №296/5, при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім’я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 при посвідченні іпотечного договору №103 від 14 січня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було дотримано Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також підтверджено, що ОСОБА_4 14 лютого 2007 року надала письмову заяву, яка була посвідчена нотаріально, про згоду на укладення договору іпотеки. При цьому, посилання представника позивача, а також відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачу не було відомо про укладення іпотечного договору, про те, що згоди на його укладання вона не надавала, а підпис у заяві їй не належить, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не обґрунтовані позивачем та її представником належними доказами, як того вимагає ст.77 ЦПК України.

Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні, та врахування ч.1 ст.82 ЦПК України, як однієї з підстав звільнення від доказування, про те, що позивачу не було відомо про укладення іпотечного договору, про те, що згоди на його укладання вона не надавала, та підпис у заяві їй не належить, суд не визнає обставиною, яка не підлягає доказуванню, оскільки має обґрунтований сумнів щодо добровільності їх визнання відповідачем ОСОБА_2, а також критичного ставлення до визнання зазначених обставин відповідачем, оскільки останній маю свою заінтересованість в результаті розгляду справи судом.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним пункту 5.9. Іпотечного договору №103, укладеного 14 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що дана вимога задоволенню не підлягає, так як позивачем на підтвердження даної вимоги, не надано доказів, та не наведено підстав, передбачених Законом, відповідно до яких окремий пункт іпотечного договору підлягає визнанню недійсним. Крім того, в судовому засіданні представником відповідача - ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк» було зазначено, що у пункті 5.9. Іпотечного договору № 103 допущена технічна помилка при зазначенні у даному пункті посилання на п. 4.6.3. Договору.

Отже, позивачем, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення заявлених позовних вимог, чим остання не виконала вимоги Закону. При цьому, суд зауважує, що саме по собі визнання відповідачем ОСОБА_2 заявлених позовних вимог не є підставою для задоволення позовної заяви, так як позивачем не доведено факт порушення її прав з боку відповідачів.

Інші посилання представника позивача є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається остання, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно вимог ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що згідно ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року, яка змінена постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року, були застосовані заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору, відповідно до якої, накладено заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Таким чином, у зв’язку з ухваленням рішення про повну відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову по цивільній справі необхідно скасувати, що повністю узгоджуються з положеннями ч.9 ст.158 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 578 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 65 СК України, Законом України «Про іпотеку», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ Країни від 22.02.2012 №296/5, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 товариства «Укрсоцбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору, які застосовані на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року та змінена постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року, до якої накладено заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар