Рішення № 80151215, 28.02.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3282/14-ц

Провадження № 2/211/128/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участі:

представника позивача АТ «АЛЬФА-БАНК» ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

за відсутності:

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що відповідно до укладеного між ЗАТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_4 кредитного договору № 490073192 від 02.06.2008 року, ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 152800,00 грн.

В порушення умов Договору станом на 22.04.2014 року ОСОБА_4 має заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 1 346 935,35 грн., яка складається із:146938,02 грн. - заборгованість за кредитом ; 126086,43 грн. - заборгованість за відсотками; 17113,60 грн. – заборгованість за комісією; 1 056 797,30 грн. –пеня.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 що випливають з основного договору, 02.06.2008 року між ЗАТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 490073192-П, відповідно до умов якого ОСОБА_2 як поручитель поручається за виконання позичальником обов`язків , що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

До теперішнього часу заборгованість за кредитним договором №490073192 від 02.06.2008 року не погашена, тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_5 заборгованість по кредиту в розмірі 1 346 935,35 грв., та судові витрати у розмірі 3654,00 грв.

Відповідач ОСОБА_2, подав до суду відзив на позов, яким просив у задоволенні позову відмовити з підстав спливу строку позовної давності за законом, вважаючи що договором поруки укладеним між ним та банком не встановлений його строк дії, згідно розрахунку періодичних платежів ОСОБА_4, було сплачено лише два періодичних платежів, з жовтня 2008 року ніяких платежів не проводилось. Позовну заяву було подано до суду лише 17.10.2014 року, тобто через шість років після виникнення обов’язку сплатити черговий періодичний платіж.

Представник позивача АТ «АЛЬФА-БАНК» відповіді на відзив не надав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав покладаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 19.02.2019 року на адресу суду надійшла заява від представника АТ «АЛЬФА-БАНК» щодо розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив відмовити застосувати строки позовної давності. В подальшому надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності та його позиція залишається не змінною, в позові просить відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлялась.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 02 червня 2008 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством « ОСОБА_5 - Банк » укладено Кредитний договір № 490073192 відповідно до п. 2. якого Банк надає Позичальнику Кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором Предмет застави, а Позичальник приймає Кредит та передає Банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язання за Договором Предмету застави на умовах, визначених цим пунктом (а.с. 5-10).

Так, згідно з п. 2. 1. сума кредиту становить 152 800,00 грн. Кредит видається під номінальну процентну ставку 16,25 % ( п. 2. 2 ) та датою остаточного повернення кредиту є 02.06.2015 року (п. 2.3). За п. 2. 4. кредит видається для цілей придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі - продажу, укладеним між Позичальником та ООО «НЕК» № 150/05-2008 від 29 травня 2008 року - SUBARU, Аутбек, 2008 року випуску, колір - темно - сірий, державний номерний знак – АЕ 1098СІ, № кузову JF1BP9LLA8G103758, тип – універсал-В ( свідоцтво про реєстрацію – АЕС174834, видане 30 травня 2008 року ВРЕР ДАІ УМВС м. Кривий Ріг.

Водночас, на забезпечення виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором 02 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством « ОСОБА_5 - Банк » укладено Договір поруки № 490073192-П (а.с. 14).

Згідно з п.п. 3.1,3.2,3.3 боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у ст.2 цього договору , як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених в п.2.1 цього договору. Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені в п.2.1 цього договору, або їх частину достроково та за відсутності передбачених основним договором або законодавством України підстав для дострокової вимоги їх виконання банком у випадку, якщо боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином

Згідно наданих позивачем статутних документів, Публічне акціонерне товариство « ОСОБА_5 - Банк » є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного Товариства " ОСОБА_5 - Банк " .

Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК » є правонаступником прав та обов'язківПублічного акціонерного товариства « ОСОБА_5 - Банк ».

Згідно з ст. 11,16 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.

Згідно ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки за його користуванням.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв'язку з систематичним порушенням Боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору виникла заборгованість, у розмірі 1 346 935,35 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 146938,02 грн., заборгованості по відсотками - 126086,43 грн., заборгованості по комісії - 17113,60 грн. та заборгованості по пені 1 056 797,30 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ( а.с.19-20) та випискою по особовим рахункам ( а.с.21).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Через неналежне виконання умов договору ОСОБА_4, позивач достроково звертався з позовом до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Рішенням якого від 19.05.2011 року у справі №1630-13/10/11 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за кредитом 146938,02 грн., відсотки за користування кредитом - 61103,32 грн., комісію – 8251,20 грн., та пеню – 392042,05 грн. У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено, оскільки він не надав своєї згоди на підвищення відсоткової ставки з 01.09.2008 року з 16,25% до 18,50%.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.07.2018 року вказане рішення скасоване з підстав, що воно ухвалене після набрання чинності ЗУ «Про третейські суди», який набрав чинності 11.03.2011 року. У відповідності до п.14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», спори про захист прав споживачів не підвідомчі третейським судам.

Позивач звернувся повторно з позовом до ОСОБА_2, який зобов'язався солідарно відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4

При зверненні до суду 26.05.2014 року позивачем розраховано заборгованість станом на 22.04.2014 року, загальна сума якої складає 1346935,35 грн. ( на 738569,08 грн. більше, ніж заборгованість нарахована станом на 02.03.2011 року).

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо твердження позивача про сплив строку позовної давності та дослідження положення ст. 559 ЦК України щодо закінчення поручительства, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків.

З умов кредитного договору та додатку до нього вбачається, що боржник ОСОБА_4 (а відтак і поручитель) узяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати платежів 02 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 3362,60 грн. (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (а.с. 8-10).

Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник ОСОБА_4 повинна була здійснювати не пізніше 02 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останньої за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Разом з тим відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так договором поруки № 490073192-П від 02.06.2008 року не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору (пункт 5.3) встановлено, що він діє до повного виконання усіх зобов'язань боржника за основним договором.

Положеннями кредитного договору (пункт 10) передбачено реалізацію банком свого права вимагати дострокове повернення кредиту, так у разі набуття Банком, на підставах передбачених Договором , права вимоги від позичальника дострокового повернення кредиту, банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користувач кредитом, нарахованої неустой та інших платежів та нарахувань за Договором, та /або про усунення порушення та виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний термін з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Документом, що підтверджує відправлення банком лита про вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов’язання та про дострокове повернення кредиту є квитанція поштового відправлення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику за адресою його проживання (реєстрації) зазначеною в Розділі № 1 договору. Лист, що містить вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов’язання і дострокове повернення Кредиту та будь-яке повідомлення Банку, відправлене поштою, вважається отриманим позичальником після спливу 7 календарних днів з моменту відправлення Банком такого повідомлення. На позичальника покладається обов’язок щодо контролю за належним обслуговуванням поштової скриньки позичальника та своєчасним отриманням кореспонденції позичальника.

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 30 днів з дати отримання вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань або 37 днів з моменту відправлення вказаної вимоги.

На а.с.17 міститься вимога про досудове врегулювання спору за вих. № 35835-102-б/б від 25.04.2014 р. на ім`я поручителя ОСОБА_2 та позичальника ОСОБА_4

На а.с.18 міститься реєстр № 259 рекомендованих поштових відправлень від 28.04.2014 р. з чеком поштового відділення, де під № 50 записаний лист на ім`я ОСОБА_2

Так як доказів того коли отримав ОСОБА_2 вказану вимогу позивачем надано не було, тому строк повернення кредиту настав 04.06.2014р., (наступний день після спливу 37 днів з моменту відправлення ОСОБА_6 вимоги ). Позовна заява АТ «АЛЬФА-БАНК» надійшла до суду 26.05.2014 р. тобто до спливу строків позовної давності і таким чином, вимоги ч.4 ст.559 ЦК України порушені не були.

Однак суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором з урахуванням наступного.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

Відповідно Договору № 490073192 від 02.06.2008 року та Додатку до нього номінальна процентна ставка (річних) складає 16.25%.

Пунктом 5.4 Договору поруки №490073192-П від 02.06.2008 року у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення (а.с.14 зворот).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсоткова ставка за користування кредитом з 02.06.2008 року становить 16.25%, з 01.09.2008 року 18.50% (а.с.19-20).

Додаткової угоди між банком та боржником щодо зміни відсоткової ставки суду не надано.

Так, в порушення визначеного п.5.4 Договору поруки імперативного припису, з 01.09.2008 року ЗАТ «АЛЬФА-БАНК», правонаступником якого є АТ «АЛЬФА-БАНК», неправомірно збільшено обсяг відповідальності відповідача як поручителя, без надання його згоди. Внесення змін умов до основного зобов'язання, забезпеченого порукою свідчить про дії банку на зміну умов кредитного договору, чинного між позивачем та третьою особою, тобто вбачається зміна основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним.

Отже, припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України можливе лише у разі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, тобто в зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, будь яке збільшення зобов'язання, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічну правову позицію щодо припинення поруки з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди висловив Верховний Суд України у постановах № 6-67цс11 від 19 грудня 2011 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-185цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позивачем без згоди відповідача збільшено відсоткову ставку за користування кредитом, укладеним між банком та третьою особою, в наслідок чого збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_2, як поручителя, що є порушенням п.5.4 Договору поруки та є підставою для його припинення, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: ОСОБА_7