Рішення № 80149897, 18.02.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/123/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 Справа № 908/1941/17

м.Запоріжжя

За позовом 1. Приватного акціонерного товариства “Запоріжсантехмонтаж” (69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 36)

2. Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” (72150, Запорізька область, с. Партизани, вул. Леніна, 68)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Дельта Банк” (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 37-Б)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січовий стрільців, 17)

про визнання договорів іпотеки припиненими

Колегія суддів у складі: Головуючого - Колодій Н.А.

Суддів: Дроздова С.С.,

ОСОБА_3

При секретарі Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача 1: ОСОБА_4О.(раніше ОСОБА_5О) - адвокат (дов. б/н від 18.02.19)

Від позивача 2: ОСОБА_4О.(раніше ОСОБА_5О) – адвокат (б/н від 13.09.17)

Від відповідача: ОСОБА_6 – адвокат (дов. № б/н від 14.12.18)

Від ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест”: ОСОБА_7 – адвокат (дов. № б/н від 23.01.19)

Від Національного банку України: не з’явився

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

На розгляді у господарському суді Запорізької області знаходиться справа №908/1941/17 за позовом ПАТ “Запоріжсантехмонтаж” та ПСП “Деметра” до ПАТ “Дельта Банк” про визнання припиненими договорів іпотеки № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006р. та № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1941/17.

13.12.2017, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.12.2017, справу № 908/1941/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Колодій Н.А., судді: Дроздова С.С., Корсун В.Л.

Ухвалою суду від 13.12.2017 колегією суддів справу № 908/1941/17 прийнято до провадження.

05.07.2018, у зв’язку з перебуванням судді Корсуна В.Л. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018, справу № 908/1941/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Колодій Н.А., судді: Дроздова С.С., Мірошниченко М.В.

Ухвалою суду від 09.07.2018 колегією суддів справу № 908/1941/17 прийнято до провадження, розгляд справи № 908/1941/17 розпочато заново зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.08.2018 провадження у справі № 908/1941/17 зупинено до розгляду Касаційним господарським судом в складі Верховного Суду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2018р. у справі №908/1941/17 та повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 16.11.2018 провадження у справі поновлено з 16.11.2018, підготовче засідання призначено на 20.12.2018. Ухвалою суду від 20.12.2018 підготовче провадження закрито, судове засідання призначено на 18.01.2019. Ухвалою суду від 18.01.2019 розгляд справи відкладено на 18.02.2019.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, зокрема, наступне. 22.08.2017 на адресу ПАТ “Запоріжсантехмонтаж” та ПСП “Деметра” надійшли вимоги про усунення порушення (претензія), згідно яких ПАТ “Дельта Банк” попередив, що у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, банк розпочне процедуру звернення стягнення на майно. В той же час, позичальник усно повідомив поручителів, що грошові кошти за кредитним договором не є беззаперечними, кредиторські вимоги вже виконані безпосередньо боржником. Таким чином, позивачі вважають, що договори іпотеки позивачів припинені. На підставі ст.ст. 11, 14, 16, 532, ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» просять позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив пояснивши, що згідно його розрахунку заборгованість за договором кредиту № 04/08/096-КЛТ від 13.03.2006 станом на 22.01.2018 становить 56776601,68 грн., з яких: сума 30627200 грн. – заборгованість за кредитом, сума 16964591,94 грн. – заборгованість по процентам (грн.), сума 9184809,74 грн. – заборгованість за процентам (дол. СШП). Наявна заборгованість підтверджується також виписками по особовим рахункам відповідача. Зважаючи на те, що в матеріалах відсутні докази належного виконання умов кредитного договору, підстав для визнання договорів іпотеки припиненими не вбачає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні позивачів – ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест”, з позовними вимогами погоджується в повному обсязі, посилаючись на наступне. Відповідно до додаткової угоди № 62 від 09.03.2010, п. 1.1 кредитного договору було викладено у наступній редакції: «За цим договором банк надав кредит позичальнику у сумі фактичної заборгованості 2000000 дол. США та 14777000 грн. з кінцевим терміном повернення 14.01.2011 включно. Таким чином, вказаною угодою була підтверджена заборгованість ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” перед банком в зазначеному розмірі станом на 09.03.2010. Після укладання додаткової угоди третьою особою не отримувалися кредитні кошти, а здійснювалась виключно оплата процентів. ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” кредитні кошти повернуто до 08.12.2010 з переплатою у 250000 дол. США . У зв’язку з відсутністю заборгованістю за кредитним договором, просить позов задовольнити.

Третя особа, яка на заявляє самостійних вимога на стороні позивача - Національний банк України, письмові пояснення по суті спору не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, спростовуючи доводи позивачів у письмових поясненнях, які надішли до суду 13.08.2018, зазначила, що станом на 22.01.2018 у ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” перед банком існує заборгованість по кредитному договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 у розмірі 56776601,68 грн.

У судовому засіданні 18.02.2019 після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2006 між ПАТ „Кредитпромбанк”, правонаступником якого є кредитор – ПАТ „Дельта Банк” (банк, відповідач у справі), та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” (позичальник, третя особа) був укладений кредитний договір № 04/08/06-КЛТ, за яким встановлено процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2000000 дол. США з можливістю повної або часткової конвертації у гривні (п.1.1 ).

Підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною. згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника (1.2).

За умовами п. 2.6 кредитного договору проценті ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов’язався сплачувати банку проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця. У разі несвоєчасної сплати процентів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена п, 3.4.8 цього договору, на суму простроченого платежу.

Пунктом 3.4.4 кредитного договору позичальник зобов’язався повністю погасити заборгованість за кредитом не пізніше 10 вересня 2010.

У подальшому сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору

№ 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

Так додатковою угодою № 76 від 12.10.2012 сторони виклали п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: «за цим договором банк надав кредит позичальнику у сумі фактичної заборгованості 30627200 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013».

Пунктом 2 додаткової угоди № 76 сторони визначили, що позичальник повинен повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 1410.2013 зі своїх поточних рахунків на рахунок банку, що вказані у додаткових угодах.

Також даною додатковою угодою визначено графік погашення процентів.

Додатковою угодою № 77 від 31.01.2013 сторонами змінено графік погашення процентів.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, між ПАТ „Кредитпромбанк”, правонаступником якого є кредитор – ПАТ „Дельта Банк” (іпотекодержатель, відповідач), та ПАТ “Запоріжсантехмонтаж” (іпотекодавець, позивач-1) був укладений іпотечний договір № 04/08/302/06-КЛТ, за яким іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно: майновий комплекс виробничих приміщень та споруд, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пров. Тамбовський (вул. Промислова), 1.

11.09.2007 між ПАТ „Кредитпромбанк”, правонаступником якого є кредитор – ПАТ „Дельта Банк” (іпотекодержатель, відповідач), та ПСП “Деметра” (майновий поручитель позивача-2) був укладений іпотечний договір № 04/08/І02/06-КЛТ, за умовами якого в забезпечення зобов’язань боржника – ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест”, перед іпотекодержателем за договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку майно: автозаправочну станцію, що знаходитися за адресою: Запорізька область, Приморський район, вул. Мелітопольське шосе, 12-А.

За умовами пунктів 2.1 договору № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006 та договору № 04/08/І02/06-КЛТ від 11.09.2007 іпотечні договори діють до повного виконання боржником зобов’язань перед іпотекодержателем за кредитним договором.

Звертаючись з даним позовом до суду про визнання договорів іпотеки припиненими позивачі посилаються на повне виконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором. На підтвердження чого позивачами та третьою особою на стороні позивачів надано копії виписок по рахункам “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест”, копії платіжних доручень та розрахунок зроблений третьою.

Положеннями ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України застава це один із видів забезпечення виконання зобов’язання.

За правилами ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ст. 575 Цивільного кодексу України окремим видом застави є іпотека, як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку”, іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналогічні приписи містить ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вже зазначалось, обставини, якими позивач обґрунтовує підстави припинення договорів іпотеки є фактичне виконання основного зобов’язання позичальником – ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест”, перед банком за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

На спростування доводів позивачів та третьої особи банком зазначено про те, що кредитні кошти повернуто банку до 08.12.2010 спростовуються додатковими угодами № 72 від 04.05.2011, № 73 від 30.09.2011, 74 від 07.10.2011, № 75 від 12.04.2012. Більш того, додатковою угодою № 76 від 12.10.2012 позичальником визнано заборгованість за кредитним договором в розмірі 30627200 грн., з кінцевим терміном повернення 14.10.2013. Документів, які б свідчили про перерахування боржником грошових коштів після укладання додаткової угоди № 76 від 12.10.2012 ані позивачами, ані боржником в матеріали справи не надано.

Крім того, у справі № 908/6299/15 про банкрутство ТОВ “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-інвест” судом розглядаються грошові вимоги ПАТ “Дельта Банк” за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

Так, ухвалою суду від 13.03.2017 у справі № 908/6299/15 визнано кредиторські вимоги ПАТ “Дельта Банк” до боржника не підставі кредитного договору 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в сумі 58380670 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 ухвалу в цій частині залишено в силі.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2015 у справі № 908/6299/15 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ “Дельта Банк” скасовано. У зазначеній частині справу № 908/6299/15 передано на новий розгляд. Рішенням Верховного суду встановлено, що під час нового розгляду суду необхідно надати оцінку наявним в матеріалах справи доказам боржника про погашення ним зобов'язань за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006...

На даний час спір у справі № 908/6299/15 не вирішено.

Таким чином, на момент розгляду цієї справи надані сторонами докази свідчать про наявність грошових вимог банку до боржника.

Позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості по кредитним зобов’язанням за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

Відповідно до ст. 43 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.ст. 74, 76 ГПК України).

Враховуючи викладене, вимоги позивачів про визнання припиненими договорів іпотеки № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006р. та № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р. є необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.02.2019.

Головуючий суддя Н.А.Колодій

Суддя С.С. Дроздова

Суддя М.В. Мірошниченко