Ухвала суду № 80142174, 26.02.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/754/323/18

Справа № 754/15600/17

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2019 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 31 липня 2018 року у справі № 754/15600/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м.Києва перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 31.07.2018 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо взяття ОСОБА_1 на облік та виплати їй пенсії, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві взяти ОСОБА_1 на облік та поновити їй виплату пенсії за віком з 01.04.2017 року, а також допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набрало законної сили.

На адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю по справі № 754/15600/17. Заява мотивована тим, що відповідачем ГУ ПФУ в м.Києві на виконання рішення суду взято позивача на облік до ГУ ПФУ в м.Києві за фактичним місцем проживання, як внутрішньо переміщену особу, та поновлено їй виплату пенсії з 01.04.2017 року. При цьому, пенсія за період з квітня 2017 року по січень 2019 року позивачу не виплачена в зв'язку з відсутністю окремого порядку проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, визначеного Кабінетом Міністрів України, хоча позивач не є внутрішньо переміщеною особою, а її переїзд до м.Києва зумовлений придбанням в цьому місті нерухомості. Крім того, виплата державою належної їй пенсії не може бути поставлена в залежність від наявності або відсутності підзаконних нормативних актів, видання яких належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Відтак, на думку заявника, рішення суду у даній справі не виконано відповідачем на даний час без поважних причин, в зв'язку з чим заявник просить зобов'язати ГУ ПФУ в м.Києві в 10-ти денний строк подати звіт про виконання вищевказаного рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Положеннями ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 року, вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено чітких вимог до інформації, яку має містити звіт про виконання судового рішення. Разом з тим, виходячи із самого поняття він має містити, зокрема інформацію щодо стану виконання судового рішення, відомості щодо дій вчинених відповідачем на виконання судового рішення, причини невиконання (лише часткового виконання) з додаванням документів на підтвердження викладених обставин.

Слід зазначити, що вирішення питання про встановлення судового контролю за виконання рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого судового рішення. При цьому висновок про встановлення судового контролю зазначається в його резолютивній частині.

Покладення зобов'язання на відповідача надання суду Звіту про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, і це право суддя використовує з урахуванням особистого бачення щодо можливості ігнорування суб'єктом владних повноважень ухвалених процесуальних документів. Зобов'язувати надавати Звіт про виконання рішення необхідно лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час розгляду справи по суті не ставила перед судом питання щодо встановлення контролю за виконанням судового рішення по даній адміністративній справі.

Відтак, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що судовий контроль здійснюється шляхом вказівки у судовому рішення про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання рішення. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року не встановлено судового контролю за виконання судового рішення шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, а також враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання, а тому відмовляє в задоволення даного клопотання

Керуючись ст. 44, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 лютого 2019 року.

Суддя: