Рішення № 80137508, 27.02.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11240/18 Провадження № 2/638/1981/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Шишкін О.В., за участю секретаря Котяш Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із названою позовною заявою, у якій просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2006 року у розмірі 21680,58 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 16.11.2018 року постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копія ухвали надіслана учасникам справи, відповідачу - разом із копіями позовної заяви та додатків до неї. Поштове відправлення повернуто до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи зміст частини 8 названої статті, суд вважає відповідача повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

У термін, визначений ухвалою суду від 26.07.2018 року, відповідачем не подано відзив на позовну заяву.

Позивачем подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вимоги стст. 279, 280 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.12.2006 року відповідачем заповнено та подано до ПАТ КБ "Приватбанк" анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанк.

На підставі анкети-заяви сторонами укладено договір № б/н від 25.12.2006 року, відповідно до якого відповідач, ОСОБА_1, отримала кредит у розмірі 2500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з Заяви позичальника та Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не надає. У зв'язку з зазначеними порушеннями позичальник, ОСОБА_1, станом на 15.04.2018 року має заборгованість у розмірі 21680,58 грн.

Відповідно до стст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв'язку із невиконанням умов договору та вимог закону, за відповідачем станом на 03.07.2018 утворилась заборгованість у розмірі 21680,58 грн., з яких 5626,60 грн. - відсотки за користування кредитом, 15124,39 грн. - пеня, в порядку п 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штраф - фіксована частина, 1008,60 грн. - відсоткова складова.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25.12.2006 відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про отримання кредитної карти в ПАТ КБ «Приватбанк» із кредитним лімітом на картку у розмірі 2500 гривень із сплатою 3 відсотків на місяць на залишок заборгованості.

Крім того, у Анкеті зазначено про те, що споживач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надано споживачу у письмовому вигляді.

Додатки до матеріалів справи не містять підтвердження того, що наданий «Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» є тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які були запропоновані споживачу та погоджені ним, а тому суд не може визнати названий документ (а.с. 10-24) належними, допустимими та достатніми доказами.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.12.2006 року, укладеного мід ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 (а.с. 4-7) та станом на 03.07.2018 (а.с. 8). Названі розрахунки не містять відомостей щодо існування за відповідачем від'ємного балансу кредитних коштів, у зв'язку із чим неможливо визначити, із якої саме суми розраховано суму відсотків за користування кредитними коштами, а також об'єм коштів, на які нараховано штрафні санкції, а відтак неможливо достовірно встановити невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, щодо розміру нарахованих відсотків та зміни відсоткової ставки по кредиту, суд вважає доцільним послатись на правову позицію, висловлену Верховним судом України у постанові від 11.10.2017 по справі № 347/1910/15-ц:

«Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.».

Доказів сповіщення споживача про зміну відсоткової ставки до матеріалів справи позивачем не надано.

Крім того, у названій постанові Верховним судом України висловлено правову позицію щодо позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової):

«Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 (а.с. 18-19), передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18, 31) передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.».

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 15124,39 грн., а також штрафів, нарахованих у порядку п 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн.- фіксована частина, та 1008,60 грн. - відсоткова складова.

Про стягнення суми безпосередньо кредитних коштів позивач не зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, стст.81,274-279,280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПННОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.12.2006 станом на 03.07.2018 у розмірі 21680,58 грн. - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Шишкін