Рішення № 80135645, 25.02.2019, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1009/18

Провадження № 2/499/76/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"25" лютого 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з Ковпаківським районним судом м. Суми в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: Роздільнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з названою позовною заявою до відповідачів, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2169, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 10.04.2018 року, щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в розмірі 45134,45 доларів США, що є еквівалентом 1173947,04 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса не підлягає виконанню у зв’язку з тим, що виконавчий напис вчинено по вимогам, які не є безспірними та у відповідача сплив строк позовної давності щодо стягнення з нього даної суми, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не направляв йому вимоги про стягнення простроченої заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з’явився, проте надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог оскільки вчинений нотаріусом виконавчий напис був здійснений у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було, подані для вчинення нотаріальної дії документи відповідали вимогам законодавства, що свідчить про спростування доводів позивача.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав письмові пояснення на позов, які були приєднанні до матеріалів справи відповідно просив у позові відмовити оскільки нотаріус діяв в межах своїх повноважень та вимог чинного законодавства, підстав для відмов у вчиненні нотаріальної дії не було, надав до суду копії матеріалів, на підставі яких був виданий виконавчий напис.

Представник Роздільнянського МВ ДВС ГТУЮ Одеської області у судове засідання не з’явився, проте надав заяву про слухання справи у його відсутність, позиції щодо спору не висловив..

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

10.04.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис №2169, яким нотаріус пропонує стягнути з позивача грошові кошти у сумі 45134,45 доларів США, що курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.09.2017 року складає 1173947,04 грн. за кредитним договором №ODIVGA0000000019 від 17.06.2008 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та позивачем, що підтверджується копією виконавчого напису.

01.08.2018 року постановою державного виконавця Роздільнянського МРВ ДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №56889301 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО ОСОБА_2 №2169 від 10.04.2018 року, що підтверджується копією постанови.

Відповідно до копії матеріалів, які були надані нотаріусом суду та на основі яких був виданий виконавчий напис, АТ КБ «ПриватБанк» направляв позивачу вимогу про погашення кредиту 22.07.2017 року, однак підтверджень отримання позивачем даної вимоги немає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку,встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що представником АТ «КБ «ПриватБанк» не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем було отримано лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов’язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов’язань, у зв’язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги АТ КБ «ПриватБанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред’явленої до стягнення, а нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Так, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Судом встановлено, що кредитний договір був укладений 17.08.2014, при цьому виконавчий напис нотаріусом вчинено 10.04.2018.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Таким чином, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус ОСОБА_2 не перевірив, чи в межах позовної давності подавались їй документи Банком, та вчинила виконавчий напис, не врахувавши, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у солідарному порядку судовий збір у розмірі 704,80 гривень, який був сплачений позивачем при зверненні до суду що підтверджується квитанцією.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.3,15,16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - НОМЕР_1), до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», (юридична адреса - 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1Д, адреса для листування - 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄРДПОУ 14360570), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (м. Київ, вул. Лютеранська 3, офіс 31), третя особа: Роздільнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (Одеська область, м. Роздільна вул. Європейська 75А) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2169 від 10.04.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45134,45 доларів США, що курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.09.2017 року складає 1173947,04 грн. за кредитним договором №ODIVGA0000000019 від 17.06.2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3.

Стягнути в солідарному порядку з акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

СуддяОСОБА_4