Рішення № 80133502, 26.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/50/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скромного Я.І. №5454/20900/18 від 04.12.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 6 168 955,17 гривень.

Обґрунтовуючи заявлений позов покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 6 168 955,17 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, за митне оформлення в даному випадку повинен нести відповідальність митний брокер. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, не взято до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду його справи та розглянуто справу за його відсутності. Також вказує на те, що митним органом пропущено шестимісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Скромного Я.І. №5454/20900/18 від 04.12.2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6 168 955,17 гривень.

З даної постанови видно, що Міжрегіональною митницею ДФС, листами від 25.01.2018 року №36/7/30-70-20-04-17 та від 02.02.2018 року №59/7/30-70-20 направлено до Головного управління ДФС у Волинській області матеріали щодо недостовірності задекларованих даних про календарний рік випуску та дату першої реєстрації (введення в експлуатацію) вантажних автомобілів «МАN», бувших у використанні, імпортованих ТОВ «Бізнеспромстиль» (код ЄДРПОУ 40239257).

Крім того, Міжрегіональною митницею ДФС, відповідно до ч.5 ст.334, п.8 ч.1 ст.336, ст.562 Митного кодексу України, було направлено запит офіційному представнику заводу-виробника МАN Truck and Bus AG в Україні ТОВ «МАМ Трак енд Бас Юкрейн» від 12.01.18 року №15/10/30-70-20-04-16 щодо отримання згідно заводської бази даних «МАN» інформації про календарні роки виготовлення та дати першої реєстрації транспортних засобів, імпортованих ТОВ «Бізнеспромстиль».

Згідно відповіді від офіційного дилера «МАN», ТОВ «МАH Трак енд Бас Юкрейн» від 19.01.2018 року №9 було надано дані щодо дати виготовлення та реєстрації транспортних засобів згідно заводської бази «МАN». Під час опрацювання отриманих матеріалів було встановлено, що на дату митного оформлення транспортних засобів ТОВ «Бізнеспромстиль» було задекларовано недостовірну інформацію про дату виготовлення та дату їх першої реєстрації.

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту даної статті випливає, що, у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Згідно ст.498 МК України, Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, а також може заявляти клопотання про складання протоколу та розгляд справи, в разі відмови від пояснень або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол.

При цьому, органом уповноваженим на розгляд справи позивача було проігноровано клопотання останнього про відкладення розгляду справи, що в свою чергу позбавило ОСОБА_1 права надати під час розгляду справи пояснення з приводу складеного протоколу про порушення митних правил та надати з цього приводу відповідні докази. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 не прибув на розгляд справи з поважних причин, зокрема тому, що перебував на лікуванні, що підтверджується листом непрацездатності.

Наведена обставина ставить під сумнів справедливість провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки під час розгляду справи митним органом не отримано пояснень від правопорушника та не з'ясовано ступеня його вини, наявність чи відсутність умислу на вчинення даного правопорушення, не враховано клопотання останнього щодо перенесення судового засідання, адже як зазначає позивач, у нього був відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ст.495 МК України, який є обов'язковою ознакою даного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами , висновками експертів , показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За таких обставин, суд вважає, що мотиви наведені у відзиві представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не є достатніми, оскільки зміст наданих митним органом документів свідчить про неповноту при дослідженні обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

Крім цього, позивач зазначає, що ним особисто для митного оформлення не подавалось жодних документів. Такі документи були подані митним брокером, а тому сам він (брокер) є відповідальною особою за митне оформлення, та відповідно, достовірність внесених до декларації даних.

Водночас, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Відповідно до пункту 3.2.1 статті 3 договору - доручення № 13/16 від 25.10.2016 року на надання митно-брокерських послуг, замовник зобов'язаний надавати всі необхідні документи, та необхідну інформацію для митного оформлення товару, відповідно до чинного законодавства України. Замовник несе відповідальність за достовірність даних, що заявлені у наданих документах.

Статтею 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ч. 2 ст. 459 МК України при вчиненні порушень митних правил підприємствами суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил є посадові особи цих підприємств.

Згідно п. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Таким чином, декларант при здійсненні декларування товарів, декларує такі від імені замовника.

У даній справі має місце декларування товарів від імені ТОВ «БІЗНЕСПРОМСТИЛЬ». Окрім цього, декларування здійснюється на підставі документів наданих замовником - ТОВ «БІЗНЕСПРОМСТИЛЬ». Особою, відповідальною за фінансове врегулювання, відповідно до гр. 9 митних декларацій, є також ТОВ «БІЗНЕСПРОМСТИЛЬ».

Щодо тверджень позивача про пропуск митним органом строків притягнення до відповідальності то такі доводи позивача теж не беруться до уваги судом, оскільки згідно з ч.1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Так, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 491 МК України передбачено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Згідно із ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколом про адміністративне правопорушення встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, днем виявлення такого правопорушення є його фіксація в протоколі про порушення митних правил, а тому в силу ст. 467 МК України строк накладення адміністративного стягнення обчислюється саме з дня складання протоколу про порушення митних правил, тобто з 04.09.2018 року.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги також є безпідставними..

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід направити на новий розгляд до Львівської митниці ДФС. При цьому, під час розгляду справи уповноваженому органу слід врахувати обставини, наведені у даному судовому рішенні, які стали підставою для скасування оскаржуваної постанови та усунути вказані недоліки.

Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Скромного Я.І. №5454/20900/18 від 04.12.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 6 168 955,17 гривень.

Матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України направити на новий розгляд до Львівської митниці ДФС.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.