Рішення № 80133315, 19.02.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2751/18

Провадження № 2/463/319/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Граніч З.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є основним наймачем квартири, що належить до державного житлового фонду, яка знаходиться у АДРЕСА_1 на підставі розпорядження Личаківської районної адміністрації №426 від 31.08.2016. У даній квартирі зареєстровані наступні особи: позивач ОСОБА_1, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5. Однак відповідач в даній квартирі фактично не проживає і ніколи не проживала, жодних особистих речей відповідача в даному житлі немає. Таким чином, оскільки відповідач у спірній квартирі не проживає протягом багатьох років, не оплачує комунальні послуги не несе інших витрат по утриманню та обслуговуванню квартири, житлом не цікавиться, вона вважається такою, що втратила право користування ним. Реєстрація відповідача в найманій квартирі порушує права позивача як основного квартиронаймача, оскільки він самотужки змушений нести витрати пов'язані з ремонтом та утриманням даного житлового приміщення, а також сплачувати нараховані комунальні послуги в тому числі з розрахунку на кожного зареєстрованого, але фактично не проживаючого. А тому просить в судовому порядку визнати відповідача такою, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 29.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін у судове засідання. Визначено відповідачу строк для подання відзиву.

В судовому засіданні 09.11.2018 представник відповідача долучив відзив. Проти позову заперечує, просить в задоволенні такого відмовити. Аргументує заперечення тим, що основним квартиронаймачем спірної квартири була ОСОБА_7 (бабця ОСОБА_5) на підставі ордеру №026792, яка померла в 2002 році. У подальшому ОСОБА_1 визнано наймачем даної квартири, однак у матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п.2 розпорядження ЛРА ЛМР від 31.08.2016 року №426 та укладення ним договору житлового найму квартири. У 2016 році померла мати відповідача ОСОБА_8, яка також була зареєстрована у спірній квартирі аж до часу смерті. Після смерті матері у зв'язку з важкими життєвими обставинами відповідач переїхала тимчасово проживати до свого батька ОСОБА_9 та знаходилась на повному його матеріальному утриманні. В період з 14.10.2017 по 13.04.2018 у зв'язку із навчанням та участю в спортивних змаганнях ОСОБА_5 була запрошена та перебувала у США. Після повернення на Україну відповідачці стало відомо, що позивач самовільно, без будь-яких погоджень з нею та її братом змінив вхідні замки у квартиру АДРЕСА_1, таким способом обмеживши їм доступ до житла.

Враховуючи навчання відповідача з 01.09.2016 на денній формі у ЛНУ ім. І.Франка, а також її тимчасову відсутність в Україні впродовж з 14.10.2017 по 13.04.2018 у зв'язку із навчанням та участю в спортивних змаганнях у США, а також у зв'язку з неправомірними діями позивача, які унеможливили доступ до квартири, є поважними причинами збереження житлового приміщення за ОСОБА_10 права користування і реєстрації в даній квартирі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з аналогічних підстав наведених у позовній заяві, просять позов задоволити в повному обсязі.

Представник позивача додаткового пояснив, що відповідач зареєстрована з 2011 р. однак фактично ніколи не проживала у вказаному приміщенні. В зв'язку з чи на підставі ст. 71 ЖК України втратила право на користування житловим приміщенням, оскільки вона не проживає у вказаній квартирі більше 6 місяців. Позивач самостійно оплачує комунальні послуги і несе інші витрати по утриманню квартира.

Позивач пояснив, що первинно в квартирі проживали він із сестрою та матір'ю, відповідач донька його рідної сестри ОСОБА_11 (1960 р.н.). Сестра проживала у цій квартирі з 1978 по 1998 роки, після одруження та створення власної сім'ї почала проживати окремо. На момент народження відповідачки її батьки проживали за іншою адресою, вона ніколи не проживала у спірній квартирі. Не може пояснити в зв'язку з чим та на якій підставі відповідач була зареєстрована за вказаною адресою з 31.05.2011 р. Останній раз бачив відповідачку на похороні її матері в 2016 р., але не спілкувався. Жодних розмов ні з сестрою ні з відповідачкою щодо проживання останньої у спірній квартирі не було. Вона ніколи не претендувала на спірне житло. Ніколи не зверталась до нього з приводу бажання користуватись вказаною квартирою. Також зазначив, що відповідач забезпечена житлом, востаннє коли він відвідував сестру вона з донькою проживала на АДРЕСА_2 Зазначив, що жодних перешкод в доступі відповідачки до квартири ніхто не чинив, будь-яких усних чи письмових звернень від відповідачки на його адресу не поступало. З приводу наявного в матеріалах справи акту № 3884 від 04.07.2016 р., в якому вказано, що відповідач ОСОБА_5 проживає за спірною адресою, пояснив, що такий складено на його прохання на вимогу працівників Личаківської районної адміністрації для вирішення питання зміни основного квартиронаймача. У вказаному акті лише перераховані особи які зареєстровані у квартирі, насправді ні відповідач ні її брат ОСОБА_6 ніколи у вказаному помешканні не проживали.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, представник відповідача дав пояснення аналогічні викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що відповідач з 01.09.2016 р. навчається на денній формі навчання в Львівському національному університеті ім.. Івана Франка. З 14.10 2017 по. 13.04.2018 р. перебувала за кордоном в у США. До цього вона періодично проживала за вказаною адресою. Після повернення з США зверталась у письмові формі до позивача про усунення перешкод в користуванням квартирою. Вважає, що відповідач фактично позбавлена права на житло. Також пояснив, що жодних перешкод для явки відповідача до суду не має вона не бажає брати участь в засіданні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що в червні 2016 р. до ЛРА звернувся позивач про зміну договору житлового найму, у заяві в якості членів сім'ї вказав також і відповідачку, до такої заяви також долучено заяву сестри позивача яка не заперечувала, щодо заміни основного квартиронаймача на свого брата позивача ОСОБА_13, також було долучено акт в якому вказано, що станом на липень 2016 р. в квартирі проживала також відповідача. Щодо позову заперечує, вважає, що позивачем не доведено факт не проживання відповідачки за вказаною адресою в період необхідний для задоволення позовної вимоги. Підтвердила, що дійсно розпорядженням Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради позивача визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 Також повідомила, що жодних звернень від імені відповідачки на адресу ЛРА з приводу перешкод у користуванні вказаною квартирою не поступало.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє частково з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, відповідач, а також ОСОБА_6 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 07.05.2018 (а.с.8). Квартира перебуває у державній власності, а основним квартиронаймачем являється ОСОБА_1.

Як вбачається з Розпорядження №426 від 31.08.2016 Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (а.с.4) ОСОБА_1 визнано наймачем квартири АДРЕСА_1

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно із ст.72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

Із досліджених судом актів комісії ЛКП"№500 від 09.02.2017р., та актів затверджених директором ЛКП "Управитель" ОСОБА_14 від 26.04.2018р., та 07.05.2018 р., які складені в присутності свідків вбачається, що в період, щонайменше, з 09.02.2017р. по 07.05.2018р. відповідачка не проживає за місцем реєстрації місця проживання (а.с.5, 6,7).

Позивач несе одноособово витрати по оплаті комунальних послуг, інших витрат по утриманню та обслуговуванню квартири, що підтверджується долученими ним до матеріалів справи копіями квитанцій (а.с.104-139).

Допитані судом в якості свідків особи щодо встановлення фактичних обставин справи пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_15, яка проживає за адресою АДРЕСА_3, по сусідству із позивачем більше 30 років, повідомила суду наступне. Знайома лише з позивачем та його дружиною, які проживають у вказаній квартирі. З відповідачкою ОСОБА_5 вона не знайома ніколи її не бачила. Їй невідомо, щоб вона проживала у спірній квартирі. За весь час у спірній квартирі проживали лише позивач та його дружина, а також проживала мати позивача, яка померла приблизно 10 років тому. При пред'явленні фотознімка відповідачки (а.с.58) повідомила, що вказаної особи ніколи не бачила.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 які являються сусідами позивача, повідомили, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає п. Олег з дружиною, раніше там також проживала мати позивача, яка померла більше десяти років, а ще раніше проживала його сестра приблизно 20 років тому. При пред'явленні фотознімка відповідачки (а.с. 58) повідомили, що вказаної особи ніколи не бачила.

Крім цього свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суду пояснили, що дійсно підписували акт № 3884 від 04.07.2016 р., однак викладену у ньому інформацію в частині проживання ОСОБА_5 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 заперечують, наполягають на правдивості наданих ними показів в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19, повідомила, що працює паспортистом в ЛКП «№ 500» та дійсно підписувала наявні в матеріалах справи акти. Однак зазначила, що вона лише завіряла підписи сусідів зі слів яких складались акти. Також пояснила, що жодного разу на адресу ЛКП заяви чи звернення ОСОБА_5 з приводу перешкод у користуванні житлом, не поступали.

Отже враховуючи наведені покази свідків акт № 3884 від 04.07.2016 р. (а.с. 69) не може вважатися доказом проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі.

Відповідно до ч.2 ст.71 ЖК Української РСР, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Як вбачається з матеріалів справи відповідач з такою заявою до суду не зверталась, у судові засіданні за викликом не з'являлась, поважності причин неявки не повідомила, своєї особистої думки з приводу позову суду не висловила.

Частина 3 ст. 71 ЖК Української РСР встановлює перелік підстав коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи лише копію закордонного паспорта з відмітками про дату виїзду відповідачки в США та її повернення (а.с.91), проте це свідчить лише про тимчасовий виїзд останньої за межі України, однак доказів про тимчасовий виїзд з постійного місця проживання у зв'язку з навчанням суду не представлено. Також суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність інших поважних причин відсутності наймача у житловому приміщенні понад шість місяців.

Виходячи із наведених норм закону та встановлених обставин справи суд вважає доведеною підставність позову, оскільки відповідач не проживає в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутні поважні причин, які б переривали даний строк, а реєстрація відповідача у квартирі позивача створює останньому незручності у користуванні та розпорядженні житлом.

Окрім того, судом не приймають до уваги заперечення представника відповідача про, те що позивачем чинились перешкоди у доступі відповідачки до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 Надані представником відповідача заява від 17.10.2018 р. та акт від 23.10.2018 р. (а.с. 102,103) складені через п'ять місяців після звернення позивача з позовною заявою, в зв'язку з чим на думку суду не являються доказами з приводу предмету спору. Крім цього, ні ОСОБА_5, ні особи, які склали та підписали вказаний акт від 23.10.2018 р. участі в судовому розгляді не брали, показів з приводу правдивості викладеної у вказаних документах інформації суду не надали, клопотань з приводу їх допиту в якості свідків не поступало.

Отже, доказів на підтвердження факту наявності перешкод у користуванні відповідачкою спірною квартирою суду не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.

Таким чином суд вважає, що під час судового розгляду доведено, що відповідачка не проживає в жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 більше шести місяців без поважних причин, в зв'язку з чим позовна вимога про визнання її такою, що втратила право на користування вказаним житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги в частині зняття відповідача з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 то суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення особи права на користування житловим приміщенням, та з врахуванням положень ст.18 ЦПК України, таке рішення суду є обов'язковим для виконання відповідним органом державної реєстрації місця проживання, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 9, 71, 72 ЖК УРСР, суд -

у х в а л и в :

позов задоволити частково.

Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Дата складення повного тексту рішення - 25 лютого 2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. К.Левицького, 67.

Суддя Жовнір Г.Б.