Рішення № 80131547, 18.02.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1424/18

2/311/29/2019

18.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій сторін по справі.

В травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Василівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позов мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 жовтня 2012 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконувала зобов'язання по договору, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року виникла заборгованістьв сумі 97693,92 грн., яка складається з наступного: 2879,52 грн. заборгованість за кредитом, 86586,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 4628,28 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача.

В липні 2018 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності за позовом АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості та зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним. Зустрічний позов мотивований тим, що у 2012 році вона звернулася до відповідача з проханням надати кредит для придбання вугілля, після чого їй було надано картку для отримання грошових коштів. Які саме документи позивач підписувала для отримання кредиту, вона не може повідомити, оскільки ніде не навчалася і не вміє читати і писати. Після звернення за правовою допомогою та ознайомлення зі змістом позовної заяви, позивач стверджує, що не брала на себе зобов'язань, вказаних в первісному позові, умови договору їй представниками банку не роз'яснювалися, а зрозуміти зміст документу, який вона підписала при отриманні кредиту, вона не могла внаслідок своєї неграмотності. Таким чином, позивач в момент

підписання договору не усвідомлювала значення своїх дій, що є підставою для визнання правочину недійсним згідно ст.225 ЦК України. Одночасно з цим, посилаючись на статті 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України 10 травня 2007 року №168, наголошувала, що умови кредитного договору є несправедливими і суперечать принципу добросовісності, оскільки банк при укладанні договору ввів її в оману щодо істотних умов кредитного договору.

07 серпня 2018 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 (т.1 а.с.75-79).

03 серпня 2018 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.86-89).

08 жовтня 2018 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшли заперечення на відповідь (т.1 а.с.106-115, 136-145).

30 жовтня 2018 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення (т.1 а.с.166-89).

В судове засідання представник позивача і відповідача за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» Савіхіна А.М. не з`явилася, до позовної заяви надала клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, просила задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі долучених до позову доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (т.1 а.с.41).

В судове засідання відповідач та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, за участю її представника Шершньова О.В.

Представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Шершньов О.В. не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

2. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Василівського районного суду від 18 травня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно актового запису про шлюб №63 від 18 червня 2013 року відповідач ОСОБА_3 під час реєстрації шлюбу взяла прізвище «Пісько».

Ухвалою від 20 липня 2018 року поновлено пропущений строк подання зустрічного позову, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Вирішено питання про розгляд об'єднаної цивільної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року задоволено клопотання відповідача за первинним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про призначення психолого-психіатричної експертизи, провадження у справі зупинено до її проведення.

Ухвалою від 27 листопада 2018 року у зв'язку з надходженням висновку психолого-психіатричної експертизи провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 14 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини встановлені судом, застосовані судом норми права.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша

фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом установлено, що 16 жовтня 2012 року ОСОБА_3 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (т.1 а.с.6).

В заяві міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та погодився з ними. Позичальник висловив свою згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає Договір про надання банківських послуг. Вищевказана заява підписана позичальником та представником банку.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач також долучив до позовної заяви письмові Умови та Правила надання банківських послуг (т.1 а.с.8-31), де визначено, за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги, а також копію Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (т.1 а.с.7).

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Дослідженням наданої до суду позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку від 16 жовтня 2012 року встановлено, що даний документ в розділі «Ознакомившись с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, Тарифами ПриватБанка, изьявляю желание оформить на свое имя», не містить в собі даних про те, який вид кредитної картки був виданий ОСОБА_2, строк дії картки, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено суму кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Також анкета-заява не містить відомостей про отримання відповідачем кредитної картки та номеру вказаної картки.Таким чином, з доданої Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг неможливо встановити, що сторони погодили надання банківської послуги щодо користування кредитною карткою

«Універсальна»/Gold.

Пам`ятку клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, позивачем до позову не надано.

Крім того, на підтвердження позовних вимог та розрахунків заборгованості позивачем надано 4 види Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять жодного посилання на те, з якими саме Тарифами ознайомився і прийняв відповідач при підписанні заяви-анкети, що унеможливлює встановити визначення правильності розрахунків щодо процентів, пені та штрафів.

Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Умови були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брала на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Верховний Суд України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позивальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд в ухвалі від 28 листопада 2018 року справі № 362/4079/16-ц вказав, що при розгляді справ на підтвердження тих чи інших умов кредитування, банки повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Таким чином, документи, долучені до позовної заяви, не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про отримання відповідачем ОСОБА_2 Пам'ятки Клієнта, ознайомлення її саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, та прийняття умов договору у відповідності до прийнятих клієнтом Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг.

Порядок відкриття банками поточних рахунків фізичним особам регулюється главою 6 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, якою передбачено відкриття поточного рахунку

фізичній особі на підставі пред'явленого уповноваженому працівнику банку паспорта або іншого документа, що посвідчує особу та ідентифікаційного номера. Клієнт - власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням ЕПЗ після укладення договору, на підставі якого надається і використовується ЕПЗ (пункт 8.1 глави 8 Інструкції). Платіжна картка - це ЕПЗ у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання ЕПЗ. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання ЕПЗ, ознайомити з тарифами на обслуговування ЕПЗ та правилами користування ЕПЗ (пункт 14.8 статті 14 Закону).

Позивачем не надано суду доказів, що ОСОБА_2 бажала оформити на своє ім`я саме кредитну карту, що вона ознайомлена з умовами договору про використання ЕПЗ, з тарифами на обслуговування ЕПЗ та правилами користування ЕПЗ.

Судом також досліджений розрахунок заборгованості за договором б/н від 16.10.2012 року, укладеного між «ПриватБанком» та ОСОБА_3 станом на 28.02.2018 року, з якого вбачається, що за період з 16.10.2012 року по 01.09.2014 року відповідачу нараховувалася процентна ставка за ставкою 30% на рік, з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року за ставкою 34,80% на рік з 01.04.2015 року по 30.11.2017 року за ставкою 43,20% на рік. Проте, суд позбавлений можливості з`ясувати, якими умовами договору передбачений розмір відсотків та зміна кредитором в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки та яким чином до позичальника була доведена інформація про такі зміни.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право здійснювати зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру кредиту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення в дію цих змін проінформувати клієнта випискою по картковому рахунку згідно п.1.1.3.1.9 цього договору.

Згідно пункту 1.1.2.3 Умов та правил клієнт банка зобов'язаний отримувати виписки про стан карткового рахунку та про операції, що проводяться по картрахунку.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.9 Умов та правил надання банківських послуг банк має право для різних цілей, зокрема про зміну тарифів, встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які канали зв'язку: відправлення смс-повідомленя на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР-паролю, поштовий лист, телеграма, повідомлення по електронній пошті, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк на чеках терміналів, інші засоби комунікації.

У відповідності до пункту 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику картки виписки про стан картрахунку і про здійснені за минулий місяць операції по картрахунку. У разі підключення власника картки до системи Internet-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

За змістом ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або

зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц, Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі №275/253/16-ц.

Суду не надано будь-яких доказів того, що позичальник повідомлялася у встановленим законом та договором порядку про зміну тарифів, а тому, суд констатує, що має місце порушення умов договору позивачем та відсутність підстав для збільшення відсоткової ставки за кредитом.

Надані позивачем повідомлення про підвищення відсоткової ставки (т.1 а.с.118-130), суд вважає неналежними доказами повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки за кредитом, оскільки відсутні докази вручення цих повідомлень відповідачу.

Позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, виникла заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 86586,12 грн., в обґрунтування заборгованості надав розрахунок, в якому виходив з відсоткової ставки, яка збільшувалася в односторонньому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні

перед судом їх переконливості тлумачиться як основоположний принцип судочинства.

Позивач фактично самоусунувся від доведення своїх вимог у суді, обмежився тими письмовими доказами, які були додані до позовної заяви та відповіді на відзив. Будь-яких клопотань про долучення або витребування додаткових доказів суду не заявляв, від участі у судовому засіданні ухилився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Отже, приймаючи рішення про небажання приймати участь у справі, подавши заяву про розгляд справи без участі представника, позивач взяв на себе ризик настання наслідків для нього, чим позбавив себе можливості дати суду додаткові пояснення, вчасно відреагувати на обставини, які були з'ясовані в судовому засіданні, заявити клопотання, надати додаткові докази.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з відповідним позовом кожна особа має вчиняти таку дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Таким чином, оскільки в долучених до позовної заяви документах, не міститься відомостей щодо укладення між сторонами кредитного договору, способу виконання позивачем умов кредитного договору з надання кредиту у розмірі та в спосіб, визначений Умовами та Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є необґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, суд виходить з наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що під час укладення кредитного договору вона внаслідок неграмотності не розуміла зміст документу, який вона підписала при отриманні кредиту, умови договору позивачем їй не роз'яснювалися, тобто на момент укладення оспорюваного кредитного договору на її думку вона не усвідомлювала свої дії, що на підставі ч.1 ст.225 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 225 ЦК України закріплює правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Відповідно до положення даної статті

правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разів разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі №6-131цс14.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року за клопотанням відповідача призначено судову психолого-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №483 від 18 жовтня 2018 року (т.1 а.с.173-179), визначити чи страждала ОСОБА_2 на час підписання кредитного договору 16 жовтня 2012 року яким-небудь психічним захворюванням, та чи могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (з урахуванням її неграмотності) та винести експертне рішення не можливо у зв'язку з відсутністю опису її психічного стану в медичній документації на період, що цікавить суд. На теперішній час ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді легкого когнітивного розладу (час виникнення даного розладу визначити неможливо). Підекспертна ОСОБА_2 на теперішній час виявляє помірне зниження інтелектуально-мнестичних функцій, нестійкість емоцій, зниження критичної самооцінки. Ступінь виявлених порушень на теперішній час такий, що вона не може повною мірою (обмежено може) віддавати звіт своїм діям і керувати ними.

Інших доказів неспроможності ОСОБА_2 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними суду не надано.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не надано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість усвідомлення ОСОБА_2 своїх дій в момент укладання кредитного договору 16 жовтня 2012 року.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть

перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом статті 230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до ст.230 ЦК України у взаємозв'язку зі ст.12 ЦПК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених ст.230 ЦК України та ст.ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач в силу положення ч.3 ст.12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що під час укладення кредитного договору з боку банку існувало свідоме приховування реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредитного договору і такими діями відповідача позивача було введено в оману, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Отже, матеріали справи не дають підстав вважати, що дії відповідача за зустрічним позовом при укладанні кредитного договору суперечили волевиявленню ОСОБА_2, а також про наявність у таких діях умислу з боку банку, який був спрямований на введення споживача в оману.

Факт умисних дій АТ КБ «ПриватБанк» під час укладення договору, спрямованих на введення ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які впливали на вчинення ним правочину, останньою не доведено, а судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання

апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений і підписаний 27 лютого 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова