Рішення № 80124415, 19.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року 14:48 № 640/19634/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Зубець О.М.

від відповідача - Белзецька Т.Л.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айленд» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 серпня 2018 року №00010721402, №0001731402 та №0045511409.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що віднесення податковим органом сум коштів у розмірі 13 549 405,00 грн, отриманих на розрахунковий рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю «Айленд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Беталінк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец» в рядок 2240 Звіту до інших доходів є протиправним, оскільки призводить до подвійного оподаткування.

Додатково представник позивача стверджував, що квитанцією №5 від 17 жовтня 2016 року Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на 3 107,34 грн підтверджується оприбуткування та надходження до каси банківського відділення відповідної суми, що також підтверджує своєчасне оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства. Також, квитанцією №6842715-1 від 05 грудня 2016 року Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на 19 851,80 грн підтверджується оприбуткування та надходження до каси банківського відділення відповідної суми, що також підтверджує своєчасне оприбуткування готівкових коштів. Крім того, квитанцією №7 від 16 червня 2017 року Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на суму 18 413,54 грн підтверджується оприбуткування та надходження до каси банківського відділення відповідної суми, що також підтверджує своєчасне оприбуткування готівкових коштів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що контролюючий орган наділений повноваженнями як із видачі ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, так і з проведення перевірки. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено декларування позивачем взаємовідносин з контрагентами-покупцями, по яким встановлено нереальність проведення господарських операцій за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19 лютого 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що ним подано всі докази, які підтверджують реальність здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентами. Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 17 липня 2018 року по 30 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлень від 17 липня 2018 року №1151/26-15-14-02-01, №1152/26-15-14-02-01, №4410/26-15-14-09, №2036/26-15-14-06-05, №233/26-15-16-01, №1297/26-15-42-08, відповідно до статей 20, 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05 липня 2018 року №10695, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 13 серпня 2018 року №551/26-15-14-02-01-14/31748637.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Айленд»:

- пункту 44.1 пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1, пункту 2.5, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248, пункту 5, пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 2 343 059,00 грн, в т.ч. за 2015 рік на суму 253 731,00 грн, 2016 рік на суму 1 391 148,00 грн, 2017 рік на суму 698 180,00 грн та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 1 293 287,00 грн за 2017 рік у розмірі 1 293 287 грн;

- пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 з послідуючими змінами та доповненнями.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що: згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено декларування контрагентами-покупцями сум ПДВ по широкій номенклатурі товарів, які знаходяться в різних категоріях та сегментах ринку (невідповідність придбаного та реалізованого товару); встановлено відсутність виробничих і трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, досягнення результатів відповідно підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів при значних обсягах реалізації послуг та товарів; наявна інформація в Реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС «Податковий блок» щодо опитування посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Беталінк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец»; в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація щодо розслідування у кримінальних провадженнях відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Компані».

На підставі акта перевірки та відображених у ньому висновків, 31 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00010721402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 865 391,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням - 2 343 059,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 522 332,00 грн;

- №00010731402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 293 287,00 грн;

- №0045511409, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 143 325,80 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів перевірки судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Беталінк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец» укладено договори поставки алкогольних напоїв (вино, коньяк, віскі, ром, горілка та інше).

Відповідно до умов договорів поставки, постачальник (позивач) зобов'язується передати у встановлений строк алкогольні та безалкогольні напої у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в об'ємах і по ціні згідно видаткових накладних, в строк, визначений даним договором.

Поставка кожної партії товару здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Покупець здійснює замовлення на підставі прайс-листа, що діє на дату замовлення, у якому зазначено список товарів, що поставляються за даним договором та їх ціни. Замовлення передається покупцем у будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, факсом, телефоном тощо).

Відпуск товару здійснюється на підставі видаткової накладної, в якій зазначається назва, асортимент, кількість та ціна товару.

Разом з тим, позивачем не надано до суду копій первинних документів, складених на виконання договорів поставки.

При цьому, відповідно до висновків акта перевірки, у результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» податковим органом встановлено, що повноваження директора, головного бухгалтера та засновника у перевіряємому періоді виконувала одна особа - ОСОБА_5.

Згідно даних АІС «СФП» по Товариству з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва №2604/8/26-53-21-03 від 10 травня 2016 року, відповідно до якої дане підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Зокрема, допитаний 05 травня 2016 року працівником оперативного управління Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в рамках кримінального провадження №32015100040000106 від 02 грудня 2015 року громадянин ОСОБА_5 повідомив про реєстрацію на своє ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» за грошову винагороду без наміру займатися фінансово-господарською діяльністю.

Також, вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, у справі № 760/11921/17 (1-кп/760/1206/17) визнано ОСОБА_5 винуватим за частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень на користь держави.

Вироком установлено, «…що у грудні 2015 року ОСОБА_5 в невстановленому досудовим слідством місці, зустрівся з невстановленою досудовим слідством особою і на пропозицію якої про внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, дав свою згоду за грошову винагороду.

На підставі вищевказаних документів невстановлена досудовим розслідуванням особа виготовила протокол №1 Загальних зборів учасників від 30 грудня 2015 року про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» та призначення ОСОБА_5 на посаду засновника та директора, статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», в якому ОСОБА_5 був зазначений як засновник товариства та довіреність від імені ОСОБА_5 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» від 30 грудня 2015 року.

Під час підписання вказаних документів ОСОБА_5 розумів, що вносить неправильні відомості, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації, оскільки домовився з невстановленою слідством особою про те, що не буде мати ніякого відношення до діяльності товариства, а фінансово-господарською діяльністю з використанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» будуть займатись інші особи.

Такі дії ОСОБА_5, що полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд», завідомо неправдивих відомостей, призвели до того, що невстановлена слідством особа отримавши реєстраційні документи товариства, а також печатку товариства, здійснювала діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства реального сектору економіки, для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України…».

З огляду на вищезазначене, податковим органом сформовано висновок про неможливість вчинення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелк Трейд» з позивачем у перевіряємому періоді.

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Компані» входить до групи фіктивних підприємств за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000080 від 19 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1, частиною 1, 2 статті 205, частиною 2, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ІС «Податковий блок» ОСОБА_6 є одночасно директором/головним бухгалтером на 61 суб'єкті господарської діяльності.

Також, згідно документів, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні Державної фіскальної служби, Єдиного державного реєстру судових рішень, перевіркою не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Компані», однак за даними бухгалтерського обліку вказаний товар списано у зв'язку із його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 31 березня 2018 року.

Відповідно до ІС «Суб'єкти фіктивного підприємництва» підсистеми «Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного господарства» по контрагенту позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю «Беталінк» значиться інформація, що товариство зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Так, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено вирок від 16 листопада 2017 року за №1-кп/357/999/17, за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України. Обвинувачена особа визнала себе винуватою у вчиненні злочину, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією частини 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, відповідно до ІС «Суб'єкти фіктивного підприємництва» підсистеми «Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного господарства» по контрагенту позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец» значиться інформація, що товариство зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Співробітниками оперативного управління Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в ході проведення комплексу заходів щодо відпрацювання ризикових платників податків, опитано ОСОБА_7, який з жовтня 01 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року значився одноосібним директором, головним бухгалтером та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец», який повідомив, що підприємство зареєстровано невідомими особами, ніякого відношення до реєстрації та провадження фінансово-господарської діяльності підприємства він не має.

Також, згідно документів, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні Державної фіскальної служби, Єдиного державного реєстру судових рішень, перевіркою не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорас-Спец», однак за даними бухгалтерського обліку вказаний товар списано у зв'язку із його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 31 березня 2018 року.

В ході проведення перевірки відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет ЛТД» входить до групи фіктивних підприємств за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000117 від 27 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

При цьому, проведеним аналізом задекларованого ланцюга постачання/придбання товарів, робіт та послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет ЛТД» встановлено невідповідність між придбаними та реалізованими товарами, роботами та послугами.

Також, в ході проведення перевірки відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн» входить до групи фіктивних підприємств за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000117 від 27 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва, декларацій з податку на прибуток з додатками за 2015-2017 роки Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн» декларує відсутність основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для провадження господарської діяльності.

Також, згідно документів, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні Державної фіскальної служби, Єдиного державного реєстру судових рішень, перевіркою не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Трейд Продакшн», однак за даними бухгалтерського обліку вказаний товар списано у зв'язку із його реалізацією та не обліковується у складі залишків товарних запасів станом на 31 березня 2018 року.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що всі посилання в акті перевірки базуються на підставі аналізу зібраної інформації, наявної в базах даних Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагента позивача, що не може ставитись в провину саме позивачу.

Слід зауважити, що дійсно чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке уживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Згідно з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, варто урахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як уже зазначалось вище, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, необхідно розуміти, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Судом не залишається поза увагою вироки Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у справі №760/11921/17 (1-кп/760/1206/17) та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2017 року за №1-кп/357/999/17, якими установлено непричетність директорів контрагентів позивача до господарської діяльності відповідних товариств, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця (замовника послуг) права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, стосовно господарської діяльності позивача з контрагентами без настання реальних наслідків, шляхом формального оформлення наявних первинних документів, а відтак підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00010721402 та №00010731402 від 31 серпня 2018 року відсутні.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі по тексту - Положення №637).

Пунктом 2.2 Положення №637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Під касою, згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення, розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №637 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Абзацом 2 пункту 2.6 Положення №637 передбачено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.6 Положення №637, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) від 12 червня 1995 року № 436/95 (далі по тексту - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, пунктом 2.6 Положення №637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

У разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки необхідно з'ясувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії була неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року (справа № 21-400а12), від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13), від 12 листопада 2013 року (справа № 21-370а13), від 01 квітня 2014 року (справа № 21-54а14).

Перевіркою встановлено, що згідно наданих під час проведення перевірки документів встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів в сумі 28 665,6 грн., а саме:

- згідно з фіскальним звітним чеком від 17 жовтня 2016 року №1326 готівкові кошти у сумі 3 107,34 грн не оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій №2653007582/6;

- згідно з фіскальним звітним чеком від 05 грудня 2016 року №1362 готівкові кошти у сумі 19 244,40 грн не оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій №2653007582/6;

- згідно з фіскальним звітним чеком від 15 червня 2017 року №1489 готівкові кошти у сумі 6 313,42 грн не оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій №2653007582/7.

Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями сторінок книг обліку розрахункових операцій №2653007582/7 та №2653007582/6, які надані представником контролюючого органу.

При цьому, суд звертає увагу, що надані позивачем копії сторінок з вказаних книг обліку розрахункових операцій №2653007582/7 та №2653007582/6 містять виправлення відносно вказаних в акті перевірки фактів неоприбуткування готівкових коштів, які внесені 20 липня 2018 року, тобто по закінченню проведення перевірки, а відтак не можуть братись до уваги судом як належні докази виконання позивачем вимог пункту 2.6 Положення №637.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0045511409 від 31 серпня 2018 року відсутні.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2019 року