Рішення № 80123348, 21.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/351/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Устименко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України та просить:

1. Визнати протизаконними дії Державної казначейської служби України щодо відмови виконати приписи статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 5.10.2018 залишеного без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2017 і ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2018 року і виконавчого листа №751/4274/17 від 17.01.2018.

2. Визнати протизаконними дії Державної казначейської служби України щодо відмови врахувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7.6.2017 із доповненнями в частині мотивів задоволення позову постановою Верховного Суду від 8 травня 2018 року справи №825/370/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

3. Визнати, що відмова Державної казначейської служби України врахувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 і доповненнями в частині мотивів задоволення позову постановою Верховного Суду від 8 травня 2018 року справи №825/370/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

4. Визнати, що відмова Державної казначейської служби України виконати приписи статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прийнятого за насідками пілотного рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року становить порушення права на мирне володіння майном передбачене статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

5. Визнати, що відмова Державної казначейської служби України виконати приписи статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прийнятого за наслідками пілотного рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, а також відмова врахувати обставини пілотного рішення «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 року становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, адреса реєстрації місця проживанням АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1 суму у розмірі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) гривень 75 коп., на підставі -статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" - три відсотки річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів у сумі 30000 грн. на виконання рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.10.2017 по справі №751/4274/17 за період з 06.05.2018 по 21.11.2018 включно шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.

7. Встановити судовий контроль виконання рішення суду та зобов'язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця після набрання постановою законної сили.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що несвоєчасно виконавши рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.10.2018 залишеного без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2017 і ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2018 року відповідач протиправно відмовив у виплаті трьох відсотків річних від своєчасно несплаченої суми за порушення тримісячного строку перерахування коштів в сумі 495 гривень 75 коп., чим порушив приписи статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Новозаводським районним судом м. Чернігова розглядалась цивільна справа №751/4274/17 ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м.Чернігові ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позов задоволено частково.

На користь ОСОБА_1 було стягнуто на відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 30000 (тридцять тисяч ) грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку України

5 жовтня 2017 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист.

19 січня 2018 року було направлено, а 05 лютого 2018 Державною казначейською службою України були прийняті судові рішення і виконавчій лист по справі №751/4274/17.

Тримісячний строк виконання судового рішення сплив 5 травня 2018 року.

21 листопада 2018 року ДКС України виплатила позивачу кошти 30000 грн. на виконання судових рішення і виконавчого листа №751/4274/17, що не заперечується сторонами.

22 листопада 2018 року позивач звернувся до ДКС України із заявою провести нарахування і забезпечити виплату компенсації за порушення строку виконання судових рішень і інфляційні втрати.

Листом від 29.12.2018 №5-13/22089 ДКС України відмовило у нарахуванні компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Виконавчий лист Новозаводського районного суду м. Чернігова по справі №751/4274/17 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоди в розмірі 30000 грн. виданий 17.01.2018. Боржник - Державний бюджет України.

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Згідно з платіжним дорученням від 16.11.2018 №3440 державною казначейською службою України 21.11.2018 було перераховано кошти на користь позивача у повному обсязі.

Виконання зазначеного рішення суду позивачем не заперечується.

В своєму позові ОСОБА_1 просить суд визнати протизаконними дії Державної казначейської служби України щодо відмови нарахувати і виплатити компенсацію за несвоєчасне виконання вказаного рішення суду.

Суд зазначає, що нарахування та виплата компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів згідно статті 5 Закону України від 05.06.2012 №4901-VІ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон) не може застосовуватися до судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок держави. Зазначені положення поширюються виключно на виконання рішень про стягнення коштів, боржники за якими визначені частиною першою статті 2 цього Закону: державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Отже, наведені норми Закону передбачають нарахування компенсації виключно за рішеннями суду про стягнення коштів з державного органу, державних підприємства, установи, організації та не передбачають нарахування та виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за судовим рішенням про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні законні підстави для визнання протизаконними дій Казначейства у зв'язку із необґрунтованістю цих вимог.

В частині вимог позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 495,75 грн., суд зазначає наступне.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено в розд. І «Загальні положення про зобов'язання».

В цій статті визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Нарахування трьох відсотків річних застосовується у випадку прострочення саме грошових зобов'язань, а поняття «грошове зобов'язання», згідно з положеннями Цивільного кодексу України, означає зобов'язання, яке складається з правовідносин, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Отже, стаття 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення саме грошового зобов'язання та не дає підстав для застосування даної норми у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

В свою чергу, відшкодування передбаченої статтями 1173, 1174 ЦК України шкоди є мірою цивільно-правової відповідальності. Відповідно, сума збитків не є грошовим зобов'язанням в розумінні цивільного законодавства, а тому нарахування на суму збитків 3% річних суперечить як приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і приписам ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України і не може вважатись шкодою в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законом.

До майнових правовідносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, передбачених п.2 ст. 2 ЦК України, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення та врегульовані спеціальним законодавством, то до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, визначені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на наведене вище, в діях відповідача судом не встановлено порушень норм чинного законодавства та норм міжнародного права у відношенні позивача при виконанні рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова суду від 05.10.2017 та виконавчого листа від 17 січня 2018 року у справі № 751/4274/17 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот