Рішення № 80104446, 26.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/506/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, - ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області (далі – ГТУЮ у Чернігівській області) і просить визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця УДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 07.02.2019 ВП №58128891, якою на Управління накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Позов мотивовано тим, що накладення штрафу за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду є необґрунтованим, оскільки остання виконана позивачем в повному обсязі. При цьому, при виконанні судового рішення були враховані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам (яким є стягувач), а виплата пенсій здійснюється у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 19.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що Чернігівським ОУПФУ не виплачується стягувачу пенсія, як це визначено виконавчим документом, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд враховує такі підстави.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у справі №2540/2596/18 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені та, у тому числі, зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва № 18/50 від 13.03.2018 з дня звернення, тобто з 26.03.2018 та виплачувати її в повному обсязі без обмеження і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення (а.с. 44-46). Вказане рішення набрало законної сили 25.10.2018.

18.01.2019 головним державним виконавцем розглянуто заяву ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа №2540/2596/18, виданого 09.01.2019 Чернігівським окружним адміністративним судом, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58128891 (а.с. 28-30).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.01.2019 за №2650/14 Чернігівське ОУПФУ повідомило відповідача про добровільне виконання вищевказаного судового рішення та зазначило, що Управлінням призначено стягувачу пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва № 18/50 від 13.03.2018 з 26.03.2018, що підтверджується відповідним розпорядженням, протоколом та банківськими відомостями (а.с. 35-38). Проте, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 працює на прокурорській посаді пенсія йому виплачується відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи, що судове рішення виконується не в повному обсязі, а саме: боржником не виплачується пенсія в повному обсязі без обмежень, як це визначено виконавчим документом, 07.02.2019 ВПВР УДВС ГТУЮ у Чернігівській області винесено постанову про накладення на Чернігівське ОУПФУ штрафу в сумі 5100,00 грн. (а.с. 40).

Вказану постанову листом від 07.02.2019 за №1291 направлено на адресу позивача та вона ним отримана 08.02.2019 (а.с. 41).

Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, Чернігівське ОУПФУ звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у справі №2540/2596/18, Чернігівським ОУПФУ призначено ОСОБА_3 пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001) в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва № 18/50 від 13.03.2018 з дня звернення, тобто з 26.03.2018, що підтверджується відповідними розпорядженнями та протоколом.

Доплата пенсії, яка виникла при здійсненні призначення стягувачу пенсії за період з 26.03.2018 по 30.11.2018, склала 19 456,56 грн. та була включена у додаткові відомості грудня 2018 року і виплачена 12.12.2018 (а.с. 12-16).

При цьому, під час виконання рішення суду Чернігівським ОУПФУ враховано, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, які застосовуються з 01.10.2017) з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

Таким чином, оскільки стягувач є працюючим пенсіонером, пенсія якому призначена в період дії вищевказаної норми Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка є чинною та не визнана неконституційною, Чернігівське ОУПФУ було зобов’язане її застосувати під час визначення порядку виплати призначеної стягувачу пенсії.

За наведених обставин, суд вважає, що Чернігівським ОУПФ виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у справі №2540/2596/18 з урахуванням вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Обставин, які б свідчили про невиконання позивачем судового рішення у встановлений строк без поважних причин – не виявлено, а отже, постанова ГТУЮ у Чернігівській області від 07.02.2019 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. є необґрунтованою та має бути скасована.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на Чернігівське ОУПФУ штрафу в розмірі 5100,00 грн. діяв без врахування всіх обставин, а отже, наявні правові підстави для скасування даної постанови, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14000) до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34924518, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000), третя особа, - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, вул. Рокосовського, 70/141, м. Чернігів, 14000) про визнання неправомірною та скасування постанови – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області від 07.02.2019 ВП №58128891 про накладення штрафу.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Бородавкіна