Рішення № 80122430, 21.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. справа № 809/1269/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Савченко Н.В.,

представника позивача Муратової Н.І.,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 56 797, 66 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 26 544, 40 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтей 36, 288 Податкового кодексу України не сплатив податкові зобов'язання з плати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності розмірі 24 811, 25 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в цій же сумі, який ним не сплачено.

09.11.2017 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі №809/1269/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 26 544,40 гривень, в зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №809/1421/17 за позовом ОСОБА_3 до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень за №№21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016 та податкової вимоги №584-17 від 21.12.2016.

16.10.2018 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Надвірнянська міська рада про скасування податкових повідомлень-рішень №№21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016 та податкової вимоги №584-17 від 21.12.2016 - відмовлено.

22.11.2018 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду за №809/1421/17 набрало законної сили.

21.01.2019 ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі № 809/1269/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в розмірі 26 544,40 гривень, а справу призначити до судового розгляду.

31.01.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог на суму 30 253, 26 гривень орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2017, 2018 роки, яка прийнята судом. Внаслідок збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача загальну суму податкового боргу в розмірі 56 797, 66 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, суду пояснили, що направлення відповідачу трьох податкових повідомлень-рішень одним листом в одному конверті не може вважатися належним виконанням позивачем обов'язку направлення прийнятого рішення. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

19.06.2014 між Надвірнянською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір за №16-06/14 оренди земельної ділянки площею 0, 1200 га, що на вулиці Майданська, 5 «А» в місті Надвірна, терміном до 19.06.2019, з щорічною оплатою в розмірі 4 324 гривні, з індексацією коефіцієнту.

Позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2014 - 2016 роки, податковими повідомленнями рішенням за №№ 21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016 визначено податкові зобов'язання в загальному розмірі 26 544, 40 гривень.

Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу за №584-17 від 21.12.2016 про сплату боргу в розмірі 26 544, 60 гривень.

Податкові повідомлення-рішення за №№ 21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016 та податкова вимога за №584-17 від 21.12.2016 про сплату боргу були предметом розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі за №809/1421/17, рішення в якій набрало законної сили.

Висновками Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі за №№809/1421/17 визнано правомірним нарахування податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень за №№ 21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016 та направлення податкової вимоги за №584-17 від 21.12.2016 про сплату цього боргу.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наслідок, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, вказані вище грошові зобов'язання відповідача, визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями №№ 21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016, вважаються узгодженими, а в суду не виникає сумніву у їх правомірності.

Крім того, суд встановив, що позивач податковими повідомленнями-рішеннями за № 28414-13 від 01.06.2017 та за № 85206-5313-0909 від 10.09.2018 визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за 2017, 2018 роки в загальному розмірі 30 253, 26 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.

Відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з плати за землю.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Стаття 288 Податкового кодексу України визначає орендну плату підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункту 288.1).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункту 288.2).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункту 288.3).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункту 288.4).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди(пункту 288.5).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункту 288.7).

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 цього ж Кодексу день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 30 253, 26 гривень, визначених податковими повідомленнями-рішеннями за № 28414-13 від 01.06.2017 та за № 85206-5313-0909 від 10.09.2018, які відповідачем не оскаржувалися, відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надсилав податкову вимоги за №584-17 від 21.12.2016, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення даного боргу, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 56 797, 66 гривень орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, визначених податковими повідомленнями-рішеннями за №№ 21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016, № 28414-13 від 01.06.2017 та за № 85206-5313-0909 від 10.09.2018, утворюють податковий борг у цій же сумі, який відповідачем не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який нею не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що їй належить.

Сума податкового боргу, що виникла в результаті несплати грошового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України підлягає стягненню за місцезнаходженням земельної ділянки - місцевого бюджету міста Надвірна Івано-Франківської області.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні з даним адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 1 600 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (індекс АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету міста Надвірна Івано-Франківської області податковий борг з сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 56 797 (п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 66 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 26 лютого 2019 р.