Рішення № 80122272, 19.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2019 року о/об 16 год. 02 хв.Справа № 280/5138/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування наказу, -

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 63929 від 29.01.2019 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 214/08-01-50-05 від 21.01.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник/позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 03 січня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Однак в період з 27 грудня 2018 року по 04 січня 2019 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до наказу від 18 грудня 2018 року № 300 "Про надання відпустки".

Ухвалою суду від 08 січня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засіданні призначено на 29 січня 2019 року.

Так, ухвалою суду розгляд прави відкладено до 19 лютого 2019 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 19 лютого 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена у наказі підстава для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки як фізичної особи ОСОБА_1 відсутня, шо свідчить про протиправність оскаржуваного наказу №3856 від 14 листопада 2018 року, як розпорядчий документ який складений з порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№ 6381 від 18 лютого 2019 року), відповідно до якого зазначає не про предмет позову, а про Акт перевірки складений за наслідками проведеної перевірки та виявлені порушення. Щодо предмету позову, то представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що наказ №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 прийнятий у межах та на підставі чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

20 листопада 2018 року позивач поштою отримала копію наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1.

Підставою проведення перевірки стали: підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75. підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, стаття 79 ПУ України.

Відповідно до пункту 1 наказу Головного управління ФДФС у Запорізькі області №3856 від 14 листопада 2018 року документальну позапланову невиїзну перевірку проводити платника податку - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1. «…Перевірку провести за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року з метою перевірки питань своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичній особі за ознакою доходу «126…».

15 листопада 2018 року Головним управління ДФС у Запорізькій області складено повідомлення №894/10537/14/08-01-13-05 про проведення перевірки.

Не погоджуючись з наказом Головного управління ФДФС у Запорізькі області №3856 від 14 листопада 2018 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, яким визначається правовий статус та порядок призначення і проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Згідно з частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

В силу вимог пункту 78.4 статті 78 ПУ України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 прийнятий в зв'язку з наявністю обставин, визначених підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75. підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, стаття 79 ПУ України.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що позапланова невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України, а також за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Тому визначені норми Податкового кодексу, а саме підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 не можуть бути підставами проведення перевірок, оскільки не мають такої юридичної визначеності.

Відповідно до підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Судом в судовому засіданні представнику відповідача поставлено питання щодо документів та доказів на підставі яких приймався оскаржуваний наказ, однак надати будь-які документи, або пояснення з цього приводу представник відповідача не зміг.

Також представником відповідача не надано до суду пояснень та доказів з приводу того, що саме з підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України стало підставою для винесення наказу про №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 подано до контролюючого органу як фізичною особою податкову декларації про майновий стан і доходи. Така декларація прийнята податковим органом. Іншого представником відповідача не зазначено.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з частинами 1-2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що факти, які свідчать про порушення ОСОБА_1, як фізичною особою платником податків, не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та їх документальними підтвердженнями.

Крім того, судом встановлено та представником відповідача не заперечувалось подання позивачем податкової декларації. Наявність невідповідності даних, що містяться у податковій декларації є саме підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, але передбаченою підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК Укрвїни.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

В матеріалах справи, що розглядається, відсутні будь-які докази на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення позивачем підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75. підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, стаття 79 ПУ України.

Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість винесення Наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1.

Суд вважає за необхідне зазначити, що хоча наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом його виконання, проте це не може бути підставою для позбавлення позивача можливості захисту своїх прав шляхом оскарження його в судовому порядку у випадку його неправомірності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем прийнято спірний наказ про проведення перевірки не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 25 лютого 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов