Рішення № 80122225, 27.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/1/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими особами №КР3063/384/АВ/ТД-ФС від 18.12.2018 року щодо накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона не допускала порушень вимог законодавства про працю, а саме: ОСОБА_2 не працювала на позивача, а виконувала послуги по ремонту підсобного приміщення згідно договору про надання послуг.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень та у зв'язку з виявленими порушеннями трудового законодавства, а саме під час інспекційного відвідування, було виявлено за прилавком магазину роботу продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин (а.с. 45-49).

Позивачем подано відповідь на відзив згідно якої доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими оскільки, відповідачем так і не було конкретизовано, що стало підставою для проведення інспекційного відвідування.

Також, зазначив, що аргументи відповідача про те, що в момент інспекційного відвідування не було видно ремонтних робіт, а також про те, що ОСОБА_2 не була у робочому одязі не витримують жодної критики, оскільки ремонтні роботи проводились в закритому підсобному приміщенні, а не в торгову залі магазину. Підсобне приміщення перевіряючим не оглядалося. До того ж, не описано в якому саме одязі була ОСОБА_2 і який одяг повинна використовувати в ході виконання ремонтних робіт.

Ідентифікувати особу на наведеному фото теж не виявляється за можливе, оскільки не видно де саме воно зроблено, хто саме на ньому зображений і т.д.. Неможливо встановити час виконання даного фото та інші характеризуючи ознаки. Крім того, дане фото не підтверджує того факту, що зображена на ньому особа виконує роботу продавця магазину ювелірних виробів.

Тому на думку позивача, відповідачем не було доведено існування трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 у розумінні трудового законодавства (а.с. 61-63).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 15.11.2018 №1661 та направлення на проведення перевірки від 15.11.2018 №1661/02.19, враховуючи службову записку ОСОБА_3 від 15.11.2018, головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Кіровоградській області Яновською В.В. здійснено спробу проведення 15.11.2018 інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1, магазин ювелірних виробів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_2). Питання, що підлягали контролю: трудовий договір та дотримання його умов (а.с. 10, 50-51).

15.11.2018 інспектором праці складено акт №КР3063/384/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв'язку з: 1) ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; 2) ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об'єктом відвідування копії або витягів; 3) ненаданням керівником (його уповноваженим)/ працівниками об'єкта відвідування усних та/або письмових пояснень з питань, що стосується законодавства про працю; та строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 26.11.2018 (а.с. 11-13).

15.11.2018 інспектором праці Яновською І.О. в ювелірному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за прилавком магазину роботу продавця виконувала ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин. Працівниця відмовилась надавати письмові пояснення, так як директор магазину їй не дозволяє. Примірник направлення на проведення інспекційного відвідування направлено поштовим зв'язком ФОП ОСОБА_1 та під час відвідування, інспектором телефонним зв'язком повідомлено ФОП ОСОБА_1 про проведення інспекційного відвідування. В той час, ФОП ОСОБА_1 15.11.2018 не було надано будь-якої інформації та документів щодо підстав знаходження ОСОБА_2 в магазині (а.с. 11-13).

Також, 15.11.2018 інспектором складено вимогу про надання/поновлення документів №КРЗ063/384/ПД, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 9 год. 00 хв. 26.11.2018 надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування (документи щодо працевлаштування найманих працівників, пояснення щодо роботи ОСОБА_2 15.11.2018, свідоцтво про реєстрацію ФОП, особові картки, табелі обліку робочого часу, надати можливість спілкування та опитування працівниці, яка працює в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_2) (а.с. 14).

Вказаний акт та вимога направлені були ФОП ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 53).

За результатами проведеного інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 складено акт №КРЗ063/384/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 26.11.2018, в якому зафіксовано виявлене порушення законодавства про працю, а саме ст.ст.21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 16-19).

Так, згідно розділу III акту інспекційного відвідування зафіксовано виявлені наступні порушення:

15.11.2018 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» інспектором праці встановлено, що за прилавком магазину перебувала ОСОБА_2, яка здійснювала роботу продавця без оформлення трудових відносин (фото, на якому ОСОБА_2 виконувала саме цю роботу, додається). Від письмових пояснень працівник відмовилась, так як директор не дозволяє їй. Поспілкувавшись по телефону з ФОП ОСОБА_1, повідомила що документи для інспекційного відвідування надати не може так як перебуває за межами Кіровоградської області але зазначила, що в Петрівському РЕМ.

23.11.2018 ФОП ОСОБА_1 надала письмові пояснення. Відповідно до якого ОСОБА_2, яка працювала в магазині ювелірних виробів «ІНФОРМАЦІЯ_1», у трудових відносинах не перебуває, реалізацію товару не проводить та не є матеріально-відповідальною особою за цінності, що знаходяться в магазині. 15.11.2018 ОСОБА_2 згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 виконувала роботи по ремонту підсобного приміщення згідно договору надання послуг від 14.11.2018.

Також, представником відповідача встановлено, що 15.11.2018 ОСОБА_2 роботи по ремонту підсобного приміщення не виконувала та в робочий одяг вдягнена не була, також ознак виконання ремонтних робіт в магазині не було, ОСОБА_2 виконувала роботу продавця ювелірних виробів.

Таким чином, на думку відповідача ОСОБА_2 виконувала роботу продавця без укладання трудового договору.

Вищезазначене свідчить про порушення вимог ст.21 та ст.24 КЗпП України, порядку повідомлення про прийняття на роботу затвердженого постановою КМУ №413.

За період з 15 листопада 2018 року трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишились неоформленими та оплата за виконану роботу не проведена.

Процес відвідування зафіксовано засобами фототехніки (а.с.16-19).

ФОП ОСОБА_1 з актом інспекційного відвідування ознайомлена та підписала його із запереченням 26.11.2018, один примірник отримала (а.с. 18).

28.11.2018 ФОП ОСОБА_1 подано інспектору заперечення до акту інспекційного відвідування, на яке надано відповідь інспектором 28.11.2018 (а.с. 54).

Також, 28.11.2018 інспектором внесено припис № КРЗ063/384/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення ст.ст.21, 24 КЗпП України, термін виконання припису встановлено до 07.12.2018 (а.с. 21-22).

30.11.2018 головним державним інспектором Яновською І.О. складено службову записку, в якій повідомлено начальника Управління про результати інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с. 55).

05.12.2018 заступником начальника Харченко О.В. прийнято рішення розглянути справу про накладення штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ на ФОП ОСОБА_1 18.12.2018 о 09:20 год. (а.с. 56).

05.12.2018 ФОП ОСОБА_1 надала повідомлення на припис, в якому зазначила, що не згодна з висновками інспектора про наявність порушень норм чинного трудового законодавства, оскільки висновок інспектора з праці про виконання ОСОБА_2 обов'язків продавця магазину ювелірних виробів без належного оформлення трудових відносин не відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 не перебувала з позивачем у трудових відносинах, а виконувала роботу по ремонту підсобного приміщення (а саме заміна шпалері фарбування вікна). Ремонт в приміщенні магазину не проводився, а тому інспектор, яка ж відвідувала підсобне приміщення, не змогла об'єктивно оцінити ситуацію, в результаті чого зробила хибні висновки (а.с. 23).

Розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст.265 КЗпП України проведено 18.12.2018 за участю суб'єкта господарювання.

Заступником начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області Харченко О.В. роз'яснено ФОП ОСОБА_1 права і обов'язки, заслухано останню, досліджено докази та за результатами розгляду справи прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2018 №КР3063/384/АВ/ТД-ФС на підставі абз.2 ч. 2 ст.265 КЗпП України (порушення вимог ст.24 КЗпП України відносно одного працівника ОСОБА_2.) на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111 690,00 грн. (а.с. 24, 57).

Натомість позивач зазначив, що ОСОБА_2 працювала згідно договору надання послуг від 14.11.2018 (а.с. 26).

Відповідно зазначеного договору виконавець надає замовнику наступні послуги: по ремонту підсобного приміщення, фарбування, поклейка обоїв, прибирання 7,5 м2 з матеріалів заказчика (а.с. 26).

Так, у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з ОСОБА_2 договору надання послуг від 14.11.2018.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши договір надання послуг від 14.11.2018 дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності в договорі надання послуг від 14.11.2018 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Крім того, позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 17.1.12018 згідно якого ОСОБА_7 у період з 14.11.2018 по 16.11.2018 надала позивачу наступні послуги: ремонт приміщення: фарбування вікна 1,5 м2, поклейка обоїв 3,0 м2, генеральне прибирання 7,5 м2. Вартість робіт 600 грн. Сума Єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до Пенсійного фонду України за рахунок "Замовника" 22 % і становить 132 грн. (а.с. 27).

Позивач оплатив зазначені послу, що підтверджується відомістю на виплату грошей (а.с. 28).

В подальшому сума винагороди за договором цивільно-правового характеру у розмірі 600 грн., була включена у звіт про суми нарахованої заробітної плати (а.с. 64-66).

Згідно з ч. 1,2 ст 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ст. 21, 24 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн. не може вважатись правомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо наданого фотодоказу до акту перевірки (а.с. 52, 52 - зворотній бік), то якість наданих фото унеможливлює ідентифікацію особу, яка знаходиться на ньому. Також, неможливо встановити час виконання даного фото та інші характеризуючи ознаки. Крім того, дане фото не підтверджує того факту, що зображена на ньому особа виконує роботу продавця магазину ювелірних виробів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнята не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1116,91 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 1116,91 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ-39808965) про визнання неправомірною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 18.12.2018 №КР3063/384/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області у розмірі 1116,91 грн. (одна тисяча сто шістнадцять грн. 91 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун