Рішення № 80120646, 15.02.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6956/18

Провадження № 2/206/284/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним, -

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до змісту позовної заяви представником позивача було зазначено таке. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.07.2011 №5/14 (зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі-Порядок), яким визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 17.07.2018 № 10/13-401 повідомив позивача про надходження на візування проекту рішення міської ради «Про надання гр. ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Червоногірській, 14 А (Самарський район) по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, магазину-кафе». З доданих до зазначеного проекту рішення документів департамент дізнався, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 за ОСОБА_5 було визнано право власності на магазин - кафе (літ. А-1), загальною площею 95,9 кв. м., який розташований по вул. Червоногірській, 14 А, без додаткового прийняття в експлуатацію. З питання укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по вищезазначеному об’єкту, звернень до Дніпровської міської ради не надходило. На виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку листом від 27.04.2018 № 10/15-247 ОСОБА_5 було направлено 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об’єкту: «Фактичне розміщення магазину-кафе по вул. Червоногірській, 14 А» для ознайомлення та підписання, які підлягали поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради у двадцятиденний строк після отримання. До теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено. Перелік замовників об’єктів будівництва, які згідно із законом не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначений ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Об'єкт будівництва по вул. Червоногірській, 14 А, замовником якого є відповідач не підпадає під дію ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Однак, до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено, що свідчить про ухилення відповідача від укладання договору. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив визнати укладеним договір між Дніпровською міською радою в особі департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_2 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, укладеного на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 5/14 від 21.07.2011 у відповідній редакції (а.с. 1-12).

Заперечуючи проти заявлених вимог відповідач надала відзив на позовну заяву, за змістом якої вказала таке. На момент виникнення у неї права власності на магазин-кафе, згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007, діяв ЗУ «Про планування та забудову території», який містив інший порядок та механізм сплати, пайового внеску, на відміну від ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», який не діяв на час визнання права власності за позивачем вказане нерухоме майно. Крім того, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, в той же час, вказаним вище рішенням суду право власності на магазин – кафе було визнано без введення об’єкта в експлуатацію (а.с. 59-64).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

14.12.2018 представником позивача до суду було подано позовну заяву.

Ухвалою судді від 27.12.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

17.01.2019 відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

15.02.2019 судом заслухано вступне слово представника позивача, з’ясовано всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено докази, якими вони обґрунтовуються, ухвалено рішення суду, про що складено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.2007 № 6/11» (зі змінами та доповненнями) викладено у новій редакції Порядок залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі-Порядок). Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська (а.с. 32-38).

Відповідно до копії листа департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - департамент) № 10/13-401 від 17.07.2018 було встановлено, що до департаменту на візування надходив проект рішення Дніпровської міської ради «Про надання гр. ОСОБА_4, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Червоногірській, 14А (Самарський район) по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, магазину – кафе». З доданих до зазначеного проекту рішення документів департамент дізнався, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 за ОСОБА_5 було визнано право власності на магазин – кафе (літ. А-1), загальною площею 95,9 кв.м., який розташований по вул. Червоногірській, 14 А, без додаткового прийняття в експлуатацію. На виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі внесків у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська (рішення міської ради від 29.07.2011 № 5/14) листом від 27.04.2018 № 10/15-247 ОСОБА_5 було направлено 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об’єкту: «Фактичне розміщення магазину-кафе по вул. Червоногірській, 14 А» для ознайомлення та підписання, які підлягали поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради у двадцятиденний строк після отримання. До теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено (а.с. 14-15).

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єктів нерухомого майна № 83076678 від 22.03.2017 нежитлова будівля, магазин – кафе, загальною площею 95,9 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Червоногірська, буд. 14 А на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 13.01.2017 та 14.01.2017, яке раніше належало ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2009, та ще раніше ОСОБА_2 за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 (а.с. 20-23).

27.04.2018 на адресу відповідача позивачем було направлено два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, за змістом якого, крім іншого, відповідач, як забудовник, мала сплатити пайову участь у сумі 56015,19 грн., протягом п’яти робочих днів з моменту укладення договору (а.с. 24-31).

У відповідності до проекту договору, позивачем було зазначено, зокрема у преамбулі те, що сторони при укладанні договору керуються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VІ (зі змінами та доповненнями) та рішенням Дніпровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями).

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У відповідності до ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій», який втратив чинність 12.03.2011, було передбачено, що створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

12.03.2011 набрав чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

У відповідності до ч. 7 Прикінцевих положень вказаного закону визначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

В той же час, жодних договорів між позивачем та відповідачем про пайову участь, до набрання чинності вказаного вище закону, не укладалось.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об’єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

На виконання ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (далі - Порядок). У подальшому, зазначений порядок викладений у новій редакції згідно з рішенням міської ради від 29.07.2011 № 5/14, який є чинним на момент звернення до суду.

Вказаним Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об'єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста.

Пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Так, згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

При цьому, відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 58 Конституції України встановлює зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність.

Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ст. 58 Конституції поширюється лише на фізичних осіб (Рішення КС України від 09.02.1999 № 1-рп/99). На розвиток конституційних положень про чинність законодавства в часі, ст. 5 ЦК України встановлює, що акти цивільного законодавства зворотної сили не мають. Тому акти не мають зворотної дії в часі. Однак такі акти мають зворотну дію в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність (ч. 2 ст. 5 ЦК). Це означає, що акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності. При цьому, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про поширення ст. 58 Конституції лише на фізичних осіб (Рішення КС України від 09.02.99, справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), ч. 2 ст. 5 ЦК поширює як на фізичних осіб, так і на юридичних осіб правило про надання зворотної дії в часі актам цивільного законодавства, що пом'якшують або скасовують відповідальність. До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства. Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що оскільки відповідач набула право власності на нерухоме майно ще у 2007 році, на підставі відповідного рішення суду, правовідносини, які виникли у зв'язку зі здійсненням таких дій регулюються чинним на час їх виникнення законодавством, отже до таких правовідносин необхідно застосовувати норми ЗУ «Про планування і забудову територій».

В той же час, судом було встановлено, що договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, який позивач просить визнати укладеним, розроблений та складений на підставі рішення Дніпровської міської ради від 21.03.2007 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» (зі змінами та доповненнями), яке в свою чергу розроблене на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що набрав чинності лише 12.03.2011.

Таким чином суд вважає, що пропозиція укласти договір із застосуванням норм законодавства, які прийняті пізніше, ніж виникли такі правовідносини, порушує принцип дії актів цивільного законодавства в часі, а тому договір про пайову участь, розроблений на підставі норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути укладеним з відповідачем, оскільки правовідносини, які вимагають укладання такого договору та пайової участі забудовника регулювалися чинним на час їх виникнення, а саме ЗУ «Про планування і забудову територій», тим більше, згідно обставин встановлених у суді, відповідач, на сьогодні, не є власником нерухомого майна, а саме: магазину – кафе, загальною площею 95,9 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Червоногірська, буд. 14 А.

Тому, суд вважає, що правові підстави для визнання укладеним договору про пайову участь з відповідачем, на тих умовах, які в ньому зазначені відсутні, тим більше у 2018 році.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 271 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 58 Конституції України, ст. ст. 18, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514) до ОСОБА_2 (місце проживання: 49000, м. Дніпро, вул. Бестужева, буд. 37, реєстраційний номер облікової картки платника податків 214300042), третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40506253) про визнання договору укладеним відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.02.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак