Рішення № 80119940, 20.02.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8265/18

Провадження № 2/204/374/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» щодо відмови йому у безоплатному проїзді протиправними;

- стягнути з відповідача вартість проїзду в розмірі 7 (сім) грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав на те, що він має статус ветерана органів внутрішніх справ. 25 вересня 2018 року близько 18.00 години у місті Дніпро позивач користувався автобусним маршрутом загального користування № 87«Б», від зупинки «Главпочтамт» до зупинки «МЖК «Південний». При посадці в автобус марки «Богдан» позивач пред'явив водію автобусу посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, яке надає йому право на безкоштовний проїзд, але водій автобуса відмовив позивачу у пільговому проїзді, мотивуючи відмову тим, що в салоні автобуса вже було чотири пасажира, які мали право на пільговий проїзд. Доводи позивача про те, що в автобусах загального користування кількість пільгових місць не обмежена, водій заперечував, щоб здійснити поїздку, позивач був вимушений оплатити проїзд. Автобус мав державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу. 26 вересня 2018 року позивач звернувся до територіального управління державної служби України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області з питанням накладання на відповідача адміністративно - господарчого штрафу. 16 жовтня 2018 року позивачу було повідомлено, що водій, який здійснював перевезення на транспортному засобі, звільнено з підприємства. Але позивач вважає, що звільнення водія не звільняє відповідача від відповідальності за відмову в пільговому проїзді позивачу. Позивач вважає дії водія в особі відповідача є неправомірними, такими що порушують права позивача як споживача, у зв’язку з чим вимушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовну заяву, просив її задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не доведено факт пред’явлення ним при посадці в автобус посвідчення ветерана органів внутрішніх справ; а також зазначила, що законом не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Вислухавши заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» є автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 87-Б в м. Дніпро.

Згідно посвідчення №034913 ОСОБА_2 є ветераном органів внутрішніх справ, та має право на встановлені законодавством України пільги (арк.с.3).

Відповідно до проїзного квитка серії ВТФЛ № 278793, Макаровим Сергієм Івановичем сплачено проїзд на міському автобусі у розмірі 7 грн. (арк.с.4).

Як вбачається з відповіді Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області від 11.10.2018 року № 4749/21-18 відповідно до інформації перевізника ТОВ «Автотранссервіс» водія, який здійснював перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті №87Б на транспортному засобі державний номер НОМЕР_2, звільнено з підприємства.

Під час проведення 10.10.2018 року рейдової перевірки транспортних засобів по маршруту № 87Б встановлено порушення водіями Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, зокрема водії не продавали квитки пасажирам (арк.с.5).

Згідно відповіді ТОВ «Автотранссервіс» щодо пільгового перевезення пасажирів, товариством в результаті перевірки встановлено, що 25 вересня 2018 року о 18.00 годині транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 керував водій ОСОБА_3, який 27 вересня 2018 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (арк.с.24-25).

Відповідно до відповіді В.о. Міністра Міністерства інфраструктури України в ході перевірки, інспекторами Управління з боку водіїв, які працюють на автобусному маршруті загального користування № 87-Б м. Дніпро виявлено та зафіксовано ряд порушень про що складено акти проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (арк.с.32).

Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» послугою з перевезення пасажирів є перевезення пасажирів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний транспорт галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами, а автобус транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Згідно ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах.

Так, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Згідно положень п.1 ч.2 ст.41 Закону України "Про автомобільний транспорт", пасажир зобов’язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду відповідне посвідчення.

Згідно пп.10 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, перевізник зобов’язаний: здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Відповідно до п.11 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої

системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2018 року працівником відповідача було порушено право позивача на безоплатний пільговий проїзд у міському автобусі, маршрут № 87Б. Таким чином, судом встановлено обставини порушення прав позивача перевізником на пільговий проїзд, у зв’язку з чим ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Згідно ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи зазначені вимоги закону, характер виниклих між сторонами правовідносин, їх тривалість, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути з відповідача на користь позивача 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві, а саме відмова останньому водієм ТОВ «Автотранссервіс» в пільговому перевезенні 25 вересня 2018 року є неправомірною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, а саме стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 2114 грн. 40 коп., з розрахунку 704 грн. 80 коп. за одну позовну вимогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ст.ст. 23,1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» щодо відмови ОСОБА_2 в пільговому перевезенні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_2 вартість проїзду в розмірі 07 (сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь держави збір у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар