Рішення № 80107930, 13.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2018/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (49000, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 7);

про стягнення 2 487 655,15 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1);

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80);

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (49000, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 7);

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест": ОСОБА_1 - довіреність №03/10/18-1 від 03.10.2018р.;

від ТОВ "Модерн-Трейд": ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 06.08.2018р.;

від ТОВ "Юніка-Сервіс": не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд", в якій просить суд стягнути з відповідача 2 487 655,15 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення ТОВ "Модерн-Трейд" укладеного між ним та ТОВ "Юніка-Сервіс" договору поставки №95-М від 01.11.2015р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 2 659 078,81 грн.

Водночас через систематичне неналежне виконання ТОВ "Модерн-Трейд" своїх зобов’язань за договором поставки, а саме невчасну оплату отриманого товару, між ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" та ТОВ "Юніка-Сервіс" 12.06.2018р. було укладено договір факторингу, згідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" було набуто право грошової вимоги до ТОВ "Модерн-Трейд" за договором поставки №95-М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху.

Вказаною ухвалою позивачу встановлено строк до 12.10.2018р. для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів, що підтверджують зарахування сплаченої позивачем суми судового збору на рахунок №34319206083034, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області.

17.10.2018р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" надійшла відправлена 11.10.2018р. заява з додатком (т.9 а.с.3-10), згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув та просив суд відкрити провадження у справі, надавши при цьому квитанцію №10 від 11.10.2018р., що підтверджує сплату судового збору у сумі 37 314,84 грн.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків, які спричинили винесення ухвали про залишення позову без руху, ухвалою суду від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2018/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.11.2018р.

16.11.2018р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" за вх.№23659/18 надійшов відзив на позовну заяву з додатковими доказами (т.9 а.с.24-41), згідно якого відповідач просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи на неправомірності укладення між позивачем та ТОВ "Юніка-Сервіс" Договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., оскільки він суперечить п. 1.3 договору поставки, яким сторони погодили, що постачальник не буде здійснювати відносно договору без обов’язкового письмового погодження з покупцем будь-яких дій, характер і предмет яких направлений на відступлення права вимоги (зокрема по факторингових та інших операцій) та переведення боргу на будь-яких третіх осіб.

У судовому засіданні 21.11.2018р. представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для подання зустрічної позовної заяви.

З урахуванням клопотання відповідача, у судовому засіданні оголошено перерву до "10" грудня 2018р. о 16год.00хв.

30.11.2018р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" за вх.№24531/18 надійшли доповнення до відзиву (т.9 а.с.50-55), а також за вх.№ 24856/18 клопотання, згідно до ст. 119 ГПК України, про продовження строку для його подання (т.9 а.с.56).

Так, у поданих доповненнях до відзиву відповідач зазначив, що з 11.06.2017 року фінансові компанії, ломбарди та юридичні особи – лізингодавці мають право надавати фінансові послуги (укладати договори про надання таких послуг) виключно на підставі відповідних ліцензій, отриманих згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затвердженими постановою Кабінету Міністрів № 913 від 7 грудня 2016 року.

Водночас, відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідач наголошує, що якщо ТОВ "Фінансова компанія Фінфест" не може виступати фактором, згідно вимог ЦК України, то відповідно і договір факторингу, укладений між ТОВ "Фінансова компанія Фінфест" та ТОВ "Юніка-Сервіс" не міг бути укладений, а відтак цей договір необхідно визнати недійсним на підставі положень статей 203, 215 ЦК України.

Також відповідач зазначив, що в договорі факторингу не вказано документів, які б підтверджували суму боргу, на яку передається право вимоги фактору, та на яку посилається позивач в своїй позовній заяві, при цьому, підтвердженням невизначеності суми вимоги є також й позовні вимоги, в яких зазначено, що борг ТОВ «Модерн-Трейд» перед ТОВ «Юніка-Сервіс» складає 2 659 078, 81 грн., але позивач вказує в позові, що вважає за можливе на сьогоднішній день заявити позовні вимоги на частину боргу, а саме на суму 2 487 655, 15 грн. згідно накладних, які перелічені у додатку № 3 до позовної заяви та були передані за договором факторингу.

30.11.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" про визнання недійсним договору факторингу від 12.06.2018р. за №1209. (т.9 а.с.60-98), в обґрунтування якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" зазначило, що оскільки умовами договору поставки встановлено заборону передавати права за даним договором третій стороні без попередньої письмової згоди на те позивача (як покупця за відповідним Договором поставки), укладений 12.06.2018 року договір факторингу є таким, що суперечить положенням ст.516 Цивільного кодексу України, а тому, з огляду на положення ст. 215 Цивільного кодексу України, наявні підстави для визнання недійсним з моменту його вчинення.

Позивач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що відповідачі ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНФЕСТ" та ТОВ "ЮНІКА-СЕРВІС", укладаючи оспорюваний договір як факторинг, вчинили удаваний правочин, для приховання іншого правочину, а саме договору відступлення права вимоги, з метою уникнення необхідності його погодження із боржником без дотримання вимог Цивільного кодексу України та без отримання письмової згоди на такі дії від боржника - ТОВ "МОДЕРН-ТРЕЙД". Між тим, ТОВ "МОДЕРН-ТРЕЙД" зазначило, що пунктом 1.1 Договору факторингу №1209 від 12.06.2018р. сторони передбачили, що клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги за поставлені товари у відповідності до накладних, що вказані у п.3.1.1. цього договору, до ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД в розмірі 2 659 078,81 (два мільйони шістсот п’ятдесят дев'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 81 коп., а фактор зобов’язується передати кошти, у сумі, що відповідає розміру вимоги, в розпорядження клієнта за плату. Однак розмір такої плати оспорюваним договором не визначений.

Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що обов'язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги, при цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Натомість, як вказує позивач, оспорюваний договір не містить ознак оплатності, які відповідно до ст. 1077 ЦК України притаманні договору факторингу та характеризують таку фінансову послугу. Також не визначено, що саме є платою за вказаним договором, тому і відсутніми є підстави вважати, що метою укладення між сторонами договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНФЕСТ» на момент подання первісного позову не надано належного розрахунку заборгованості за договором поставки №95-М від 07.11.2015р., з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислена загальна сума заборгованості станом на час подання первісного позову.

Приймаючи до уваги, що зустрічний позов ТОВ "Модерн-Трейд" відповідає вимогам ст.180 Господарського процесуального кодексу України, взаємопов’язаний з первісним позовом і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити задоволення первісного позову, суд ухвалою від 05.12.2019р. прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" до розгляду разом з первісним позовом у справі №916/2018/18 за правилами загального позовного провадження.

У вказаній вище ухвалі суд також зазначив, що зустрічна позовна заява подана відповідачем в межах встановленого процесуального строку, враховуючи, що у судовому засіданні 21.11.2018р. відповідачем за первісним позовом було зазначено про намір подати зустрічну позовну заяву із одночасним проханням про продовження строку для надання відповідної позовної заяви, а також враховуючи наявне у матеріалах справи клопотання про продовження строку для подачі доповнень до відзиву, яке судом задоволено.

07.12.2018р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом (т.9 а.с.100-.263).

Приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" є первісним кредитором за договором поставки №95-М від 01.11.2015р., за яким, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість, заявлена до стягнення, суд ухвалою від 10.12.2018р. залучив ТОВ "Юніка-Сервіс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом.

Приймаючи до уваги залучення до участі у справі третьої особи, необхідність встановлення строків для подання учасниками судового процесу заяв по суті спору, вищевказаною ухвалою суду підготовче засідання у справі відкладено на "26" грудня 2018р. о 12год.00хв.

Між тим, враховуючи закінчення строку підготовчого провадження у справі №916/2018/18, з метою завчасного повідомлення учасників справи про розгляд справи та надання достатнього часу для підготовки заяв по суті спору, суд, з урахуванням висловлених у судовому засіданні 10.12.2018р. позицій сторін, ухвалою суду від 10.12.2018р. продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів.

20.12.2018р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" за вх.№26346/18 надійшли доповнення до відзиву з додатковими доказами (т.10 а.с.13-76), в яких останнє зазначило, що 01 січня 2016 року між ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ТРЕЙД» (Покупець) була укладена Додаткова угода № 1 до договору поставки № 95-М від 01 листопада 2015 року, відповідно до п. 1 якого предметом є надання послуг з позиціонування продукції (розміщення продукції в місцях продажу) Постачальника, а саме: кондитерських виробів, в магазинах Покупця.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору поставки розмір платежу за послуги, що перелічені в п. 1 цієї Додаткової угоди, складає 10% від вартості Товару, що відвантажений Покупцю за Договором за звітний період (звітним періодом є календарний місяць). Обсяг продукції підтверджується відповідними документами Покупця.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору підставою для оплати послуг є відповідний акт, що підписується Сторонами не пізніше п’ятого числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди до Договору дана Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання Сторонами та діє протягом строку дії Договору поставки.

ТОВ "Модерн-Трейд" стверджує, що станом на дату пред’явлення позову з боку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНФЕСТ» до ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД», заборгованість підприємства ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» перед ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» за вказаною Додатковою угодою складає 335 262,64 грн.

При цьому, відповідач за первісним позовом вказує, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, що додається до письмових доповнень до відзиву, та податкових накладних (додаються ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» вибірково у зв’язку з їх великою кількістю) ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» отримала податковий кредит на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД», в результаті чого зменшила свої податкові зобов’язання згідно із положеннями ПКУ.

На переконання ТОВ "Модерн-Трейд", все це свідчить про беззаперечний факт надання послуг з боку ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» на адресу ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» та в повному обсязі підтверджує заборгованість ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС» перед ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» в розмірі 335 262,64 грн. (триста тридцять п’ять тисяч двісті шістдесят дві грн. 64 коп.).

22.12.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" до суду за вх.№26463/18 надійшла відповідь на відзив з додатковими доказами (т.10 а.с.77-82), в якій останнє зазначило, що відповідач за первісним позовом дійшов хибного висновку про те, що відсутність згоди останнього на укладання Договору факторингу № 1209 від 12.06.2018 року є підставою для відмови у задоволення позову про стягнення заборгованості, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Позивач звертає увагу суду, що Договір факторингу № 1209 від 12.06.2018 року відповідає як вимогам ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, так і вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Також, як вказує позивач, з метою дотримання вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України та на виконання п. 2.1.2. Договору факторингу № 1209 від « 12» червня 2018 року на адресу ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» було направлено письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, в якому надана вся необхідна інформація для здійснення повного розрахунку з позивачем за первісним позовом, а саме детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків. Копія повідомлення та докази направлення були додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" є фінансовою установою, яка має право надання послуг факторингу на підставі свідоцтва ФК № 854, виданого 17.01.2017р.

При цьому, відповідно до розпорядження №1707 від 16.05.2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, остання постановила видати позивачу за первісним позовом ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу; надання послуг з факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Також позивач вказує, що до п. 3.1. Договору факторингу № 1209 від 12.06.2018р. для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього договору наступні документи: договір поставки № 95-М від 01 листопада 2015р.; накладні на суму боргу у відповідності до реєстрі накладних, що є невід’ємним додатком цього Договору, інші документи та інформацію за окремою вимогою Фактора. Щодо заявлення позовних вимог на частину боргу, позивач наголосив, що пред’явлення позову на частину боргу є правом ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест».

Щодо узгодження та підписання актів взаєморозрахунків, ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" зазначило, що відповідач за первісним позовом не надає суду ані актів звірки взаєморозрахунків, ані доказів направлення таких актів позивачу за первісним позовом, у зв’язку з чим неможливо встановити чи дійсно ТОВ «Юніка-Сервіс» ухиляється від виконання пункту 2.3. Договору.

При цьому, позивач за первісним позовом звертає увагу суду, що оплата за поставлений товар здійснюється саме на підставі товарних видаткових накладних, які оформлені належним чином та у відповідності до законодавства, а не на підставі акту звірки взаєморозрахунків, як зазначає ТОВ «Модерн-Трейд».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" наполягає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а твердження, наведені відповідачем за первісним позовом у відзиві та доповненні до відзиву, є безпідставними та необґрунтованими.

Також, 22.12.2018р. до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" за вх.№26464/18 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву з додатковими доказами (т.10 а.с.83-90), згідно якого відповідач-1 за зустрічним позовом не погоджується з зустрічною позовною заявою ТОВ «МОДЕРН-ТРЕД» про визнання недійсним договору факторингу та вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на підставі, зокрема, наступного.

Так, 12 червня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» (Фактор) та ТОВ «Юніка Сервіс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 1209, відповідно п. 1.1. якого Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги за поставлені товари у відповідності до накладних, що вказані у п. 3.1.1. цього Договору, до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ТРЕЙД» в розмірі 2 659 078,81 грн., а Фактор зобов’язується передати грошові кошти у сумі, що відповідає розміру вимоги в розпорядження Клієнта за плату.

Як вказує відповідач-1 за зустрічним позовом, предмет договору відповідає як вимогам ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, так і вимогам ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зокрема, договір містить найменування фінансової операції – передача грошових коштів у сумі, що відповідає розміру вимоги, в розпорядження Клієнта за плату. При цьому, розмір вимоги визначається в сумі 2 659 078,81 грн. – розмір грошової вимоги за поставлені товару у відповідності до накладних, що вказані у п. 3.1.1. Договору факторингу № 1209 від « 12» червня 2018 року до ТОВ «Модерн-Трейд».

Окрім цього, відповідач-1 довів до відома суду, що додатковою угодою № 1 до Договору факторингу № 1209 від 12.06.2018р., укладеною 12.06.2018р. між ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» та ТОВ «Юніка-Сервіс», доповнено розділ 1 Договору пунктом 1.8., який встановлює, що розмір оплати послуг Фактора становить 1 (один) відсоток від розміру грошової вимоги за Основним зобов’язанням та сплачуються Клієнтом на банківський рахунок Фактора у строк до 31.12.2019 року шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Отже, за твердженням відповідача-1 за зустрічним позовом, зазначена обставина спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, що договір не містить ознак факторингового характеру та умов щодо платності за відступлення права грошової вимоги.

Між тим, ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» наголошує про безпідставність тверджень ТОВ "Модерн-Трейд" щодо відсутності належного розрахунку заборгованості за договором поставки № 95-М від 07.11.2015 року, оскільки до позовної заяви був доданий реєстр видаткових накладних, за якими позивач просить стягнути борг (додаток № 3 до позовної заяви) та який містить інформацію щодо дати поставки, номеру видаткової накладної та суми накладної.

У судовому засіданні 26.12.2018р. оголошено протокольну перерву до "08" січня 2019р. о 10год.40хв.

08.01.2019р. до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" за вх.№269/19 надійшла відповідь на доповнення до відзиву з додатковими доказами (т.10 а.с.119-131), в якій останнє висловило свої заперечення проти залучення доказів, що було подано ТОВ "Модерн-Трейд" із доповненнями до відзиву, через наявність сумнівів щодо їх допустимості.

Так, позивач за первісним позовом вказує, що він звернувся за поясненнями до ТОВ "Юніка-Сервіс" з приводу існування боргу до моменту укладення договору факторингу, на що директор вказаного товариства зазначив, що акти за 31.05.2018р. на загальну суму 161 616, 37 грн. ТОВ "Юніка-Сервіс" не погоджувало та не підписувало.

При цьому, як зазначає позивач, з 16.05.2018р. ніхто, окрім директора ТОВ "Юніка-Сервіс" ОСОБА_3 не мав права на підпис подібних документів, а підпис на наданих відповідачем за первісним позовом актах схожий на підпис колишнього директора товариства ОСОБА_4, який був звільнений з посади ще 15.05.2018р.

За таких обставин, оскільки акти підписані 31.05.2018р. не ОСОБА_3, ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" стверджує, що підпис на акті ТОВ "Юніка-Сервіс" не носить юридично значимого характеру і може бути підроблений, як і відбиток печатки.

Також, 08.01.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" до канцелярії суду було подано клопотання про витребування доказів, яке зареєстроване за вх.№2-58/19 (т.10 а.с.131- 134), в якому останнє просить суд витребувати від ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" оригінали платіжних доручень, завірені банківською установою, з вказаним призначенням платежу згідно договору факторингу № 1209 від 12.06.2018 р., що підтверджують перерахування фактором - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНФЕСТ» клієнту - ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС грошової суми у розмірі відступленої грошової вимоги, а саме 2 659 078,81 грн., а також продовжити строк для подання зазначеного клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач по первісному позову зазначає, що згідно умов Договору факторингу №1209 від 12.06.2018р. термін перерахування фактором клієнту вказаної грошової суми, визначеної п. 1.1 Договору, сплив 12.12.2018 р.

Оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують фінансування Фактором Клієнта, тобто факт передачі грошової суми в розмірі 2 659 078, 81 грн. в розпорядження ТОВ «ЮНІКА-СЕРВІС», з метою виконання вимог п. 4 ст. 81 ГПК України ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» було направлено електронною поштою лист до Відповідача 1 за зустрічним позовом ТОВ „ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФІНФЕСТ” про надання документів, що підтверджують перерахування фактором клієнту грошової суми у розмірі відступленої грошової вимоги, однак на даний час відповіді на вказаний лист ТОВ «МОДЕРН-ТРЕЙД» не отримано.

Так, відповідачем-1 за зустрічним позовом до матеріалів справи долучена додаткова угода №1 до Договору факторингу № 1209 від 12.06.2018 р., згідно якої Розділ І Договору доповнений пунктом 1.8., який встановлює, що розмір оплати послуг фактора становить 1 (один) відсоток від розміру грошової вимоги за Основним зобов’язанням та сплачується Клієнтом на банківський рахунок фактора у строк до 31.12.2019 р. шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що вказана додаткова угода не була долучена позивачем за первісним позовом до позовної заяви, відомості, викладені в ній, не були відомі відповідачу за первісним позовом, а тому подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк було неможливим з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що факти, викладені у вищевказаному клопотанні, на думку ТОВ "Модерн-Трейд", входять до предмета доказування у справі, відповідач по первісному позові наполягає на необхідності задоволення такого клопотання та витребування зазначених доказів у ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест".

Водночас, 08.01.2019р. до суду за вх.№270/19 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" на зустрічну позовну заяву (т.10 а.с.135-138), в якому позивач по зустрічному позову наголошує на тому, що товариство вважає договір факторингу №1209 від 12.06.2018 р. удаваним, при цьому у зустрічному позові про фіктивність оспорюваного договору не зазначалось.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказав, що у нього викликає сумніви справжність наданої до суду представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНФЕСТ» додаткової угоди № 1 до Договору факторингу № 1209 від 12.06.2018 р., згідно з якою розділ 1 Договору доповнений п. 1.8.

ТОВ "Модерн-Трейд" вказує, що зазначена додаткова угода була надана суду саме після заявлених зустрічних позовних вимог, обґрунтованих відсутністю необхідної умови оспорюваного договору факторингу, а саме – плати за надану фінансову послугу.

У зв’язку із зазначеним, ТОВ "Модерн-Трейд" звертає увагу суду на той факт, що відповідач-1 подав недостовірний, підроблений доказ, маніпулюючи обставинами справи та зловживаючи своїми правами, намагаючись ввести суд в оману.

Також позивач за зустрічним позовом не погоджується з доводами відповідача-1 щодо того, що акти звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов’язання за договором, та не є належним доказом у справі.

У судовому засіданні 08.01.2019р. судом було поставлено на обговорення сторін питання щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальності "Модерн-Трейд" про витребування доказів від 08.01.2019р. за вх.№2-58/19.

Так, представник ТОВ "Модерн-Трейд" повністю підтримав вищевказане клопотання та просив його задовольнити, а представник ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" вирішення питання по клопотанню залиши на розсуд суду.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 08.01.2019р. клопотання про витребування доказів, фактично задовольняючи його, запропонував протокольно Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" подати витребувані Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" докази, зазначивши при цьому, про відсутність необхідності винесення з цього приводу окремої ухвали.

Ухвалою суду від 08.01.2019р. підготовче засідання у справі №916/2018/18 відкладено на "21" січня 2019р. о 15год.00хв., а також визначено дату для розгляду справи по суті – "22" січня 2019р.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду запропоновано у строк до 18.01.2019р. ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" надати відомості щодо виконання договору факторингу, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" та ТОВ "Юніка-Сервіс", а також запропоновано ТОВ "Модерн-Трейд" надати відомості щодо наявності або відсутності заборгованості перед ТОВ "Юніка-Сервіс" по накладним, заявленим до стягнення.

15.01.2019р. до суду від ТОВ "Модерн-Трейд" за вх.№763/19 надійшли заперечення на відповідь на доповнення до відзиву (т.10 а.с.152-159), в яких останнє висловило свої заперечення щодо ненастання строків оплати маркетингових послуг, про які зазначало ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест", а також відповідач по первісному позову зазначив, що вважає викладене у відповіді на доповнення до відзиву припущеннями позивача, які не ґрунтуються ні на рішенні суду, ні на висновку експерта щодо нікчемності чи недійсності вказаних документів, тому у позивача відсутні будь-які повноваження стверджувати публічно, що відповідач надав підроблені документи, піддаючи сумніву ділову репутацію відповідача.

17.01.2019р. від ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" надійшло клопотання за вх.№936/19 (т.10 а.с.160-163) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2019р., а саме Додаткової угоди №2 від 11.12.2018р. до договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., якою сторони домовились доповнити розділ 1 договору пунктом 1.8 та викласти в новій редакції, зокрема, сторони визначили, що Фактор зобов’язується перерахувати Клієнту або іншій особі, що вказана Клієнтом, грошові кошти у розмірі, що визначений п.1.1. договору, не пізніше 31.12.2019р., якщо інше не встановлено окремою угодою.

Крім того, у вищевказаному клопотанні ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" повідомило суд, що у зв'язку з великим документообігом у підприємстві та великою кількістю укладених договорів факторингів, суду була помилково надана інформація щодо здійснення перерахування коштів, передбачених договором факторингу.

18.01.2019р. до суду від представника ТОВ "Модерн-Трейд" надійшло за вх.№1020/19 клопотання про долучення додаткових доказів – адвокатського запиту від 09.01.2019р. щодо підписання акту взаєморозрахунків між ТОВ "Модерн-Трейд" та ТОВ "Юніка-Сервіс", а також щодо наявності або відсутності заборгованості ТОВ "Модерн-Трейд" перед ТОВ "Юніка-Сервіс" за договором поставки №95-М від 01.11.2019р.

До зазначеного вище клопотання представником відповідача за зустрічним позовом було також долучено відповідь ТОВ "Модерн-Трейд" на запит, в якій товариство зазначило, що на неодноразові намагання провести взаєморозрахунки між сторонами договору поставки, ТОВ "Юніка-Сервіс" жодним чином не відреагувало, у зв'язку із чим, на даний час ТОВ "Модерн-Трейд" не може підтвердити або спростувати наявність заборгованості, через велику кількість боргових документів.

У судовому засіданні 21.01.2019р. по справі №916/2018/18 оголошено протокольну ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на раніше визначену дату, а саме - "22" січня 2019р. о 12год.15хв.

Приймаючи до уваги нез’явлення у судове засідання 22.01.2019р. представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс", а також необхідність виконання в повному обсязі завдань ГПК України, визначених главою шостою, у судовому засіданні по справі №916/2018/18 оголошено перерву до "11" лютого 2019 р. о 14:30.

Крім того, судом було визначено попередньо дату та час наступного судового засідання – 13.02.2019р. о 12год.30хв.

Про час та місце судових засідань представників ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" та ТОВ "Модерн-Трейд" було повідомлено під розписку, а ТОВ "Юніка-Сервіс" шляхом направлення ухвали суду.

Враховуючи необхідність виконання в повному обсязі завдань Господарського процесуального кодексу України, визначених главою шостою, 11.02.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну перерву на раніше визначені дату та час – 13.02.2019р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 13.02.2019р. під час розгляду справи по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" в повному обсязі підтримав заявлені по первісному позову вимоги, просив їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд", в свою чергу, проти первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні, зазначаючи про недійсність договору факторингу, виходячи зі змісту ЦК України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" у судові засідання під час розгляду справи не з'являвся, про поважність причин нез’явлення суд не сповістив, при цьому про місце та час судових засідань останній був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на актуальні адреси останнього, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.10 а.с.92-97 ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи повернуті до суду направлені ТОВ "Юніка-Сервіс" ухвали суду із відмітками поштової установи "за адресою організація не значиться" (т. 10 а.с.108-112, 114-117, т.11 а.с.8-23, 29-32), а також приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи лист (т. 10 а.с.120), зміст якого свідчить про обізнаність ТОВ "Юніка-Сервіс" про розгляд справи, суд доходить висновку, що відповідач по зустрічному позову про розгляд справи повідомлений належним чином, у зв'язку із чим вважає за можливе розглянути справу без участі останнього.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 01.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" (покупець) був укладений Договір поставки №95-М (т.1 а.с.127-134), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передавати у власність покупцеві товар, визначений договором, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, приймати товар та оплачувати.

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що постачальник гарантує, що у момент укладення договору і протягом його дії він не здійснюватиме відносно цього договору без обов’язкового письмового погодження з покупцем будь-яких дій або укладатиме будь-які договори, характер і предмет яких направлений на відступлення права вимоги (зокрема, по факторингових та інших операцій) та/або переведення боргу на будь-яких третіх осіб (держава, юридичні і фізичні особи).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи (т.10 а.с.135), 12.06.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (фактор) було укладено Договір факторингу №1209, за умовами якого клієнт відступає факторові своє право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" за поставлені товари у відповідності до накладних по договору поставки №95-М від 01.11.2015р. в розмірі 2 659 078, 81 грн., а фактор зобов’язався передати грошові кошти у сумі, що відповідає розміру вимоги в розпорядження клієнта за плату.

Як зазначає ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" у своїй позовній заяві, ТОВ "Модерн-Трейд" зобов’язання по договору поставки належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на день звернення позивача до суду у відповідача наявна заборгованість в сумі 2 659 078, 81 грн.

З огляду на зазначене позивач на підставі укладеного з ТОВ "Юніка-Сервіс" договору факторингу №1209 від 12.06.2018р. звернувся з відповідною позовною заявою, водночас, позовні вимоги заявлені лише на частину боргу в сумі 2 487 655,15 грн.

Водночас, зазначаючи про невідповідність первісного позову вимогам закону, Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" було подано до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" та ТОВ "Юніка-Сервіс", з посиланням на те, що, укладаючи зазначений договір як факторинг сторони, фактично, вчинили удаваний правочин для приховання іншого правочину – договору відступлення права вимоги, з метою уникнення необхідності його погодження із боржником.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог ТОВ "Модерн-Трейд", ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" наполягає на відповідності оскаржуваного договору факторингу вимогам ст.ст.1077, 1078 ЦК України, зазначаючи про відсутність необхідності отримання згоди боржника на укладення такого договору в силу ст. 1080 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що для розгляду справи істотне значення є встановлення питання щодо наявності або відсутності у позивача по первісному позову права вимоги, яке, в свою чергу виникло на підставі договору, дійсність якого оспорюється в рамках зустрічного позову, суд вважає за доцільне спочатку надати оцінку саме зустрічному позову.

Як вже було зазначено судом вище, позивач за зустрічним позовом в обґрунтування заявлених вимог про визнання недійснім договору факторингу №1209 від 12.06.2018р. посилається на те, що вказаний договір не відповідає договірній конструкції факторингу, виходячи зі змісту положень ЦК України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", наполягаючи на тому, що між сторонами було укладено удаваний правочин для приховання іншого правочину – договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Так, пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року N 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Слід зазначити, що необхідність розмежування договору факторингу та інших способів відступлення права вимоги є нагальною правовою проблемою, у зв'язку з великою кількістю аналогічних спорів, що стало підставою для передачі та прийняття на розгляд ОСОБА_5 палати Верховного Суду справи №909/968/16.

За результатами розгляду зазначеної вище справи ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду було зроблено висновок, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

При вирішенні питання у справі №916/2018/18 щодо удаваності договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., суд виходить з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, отже при його правовій оцінці вважає за необхідне дослідити умови договору, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Так, положеннями статті 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається з матеріалів справи (т. 10 а.с.88), розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1707 від 16.05.2017р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професіональної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг лізингу; надання послуг факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва від 20.09.2017р. про реєстрацію фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (т. 10 а.с.87).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" є юридичною особою, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація юридичної особи відбулась 11.12.2013р. (т.10 а.с.92-97).

Із зазначених вище обставин вбачається, що суб’єктний склад оскаржуваного договору факторингу відповідає вимогам ст. 1079 ЦК України, зокрема, фактором за цим договором є фінансова установа, видом діяльності якої є надання фінансових послуг, а клієнтом юридична особа.

Водночас, суд бере до уваги, що основною метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника, на відміну від договору відступлення права вимоги, метою якого є безпосередньо передання такого права.

При цьому, якщо при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно, за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату, а ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги (у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, тощо).

Договір факторингу, як фінансова послуга, спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів.

Враховуючи, що послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Таким чином, якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Так, згідно п.1.1. вищевказаного договору факторингу, клієнт – ТОВ "Юніка-Сервіс" відступає факторові – ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" своє право грошової вимоги за поставлені товари у відповідності до накладних, що вказані у п.3.1.1. цього договору до ТОВ "Модерн-Трейд" в розмірі 2 659 078, 81 грн., а фактор зобов’язується передати грошові кошти у сумі, що відповідає розміру вимоги в розпорядження клієнта за плату.

Згідно п.1.6. договору фактор зобов’язується перерахувати клієнту або іншій особі, що вказана клієнтом, грошові кошти у розмірі, що визначений п.1.1. договору, не пізніше ніж у шестимісячний термін з моменту підписання договору, тобто не пізніше 12.12.2018р.

Слід зазначити, що, як вбачається з умов оскаржуваного договору факторингу, на момент його укладення сторонами не було погоджено питання щодо розміру винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги.

Водночас, 22.12.2018р. ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" до відзиву на зустрічний позов було долучено Додаткову угоду №1 від 12.06.2018р. до договору факторингу №1209 від 12.06.2018р. (т.10 а.с.86), яка була укладена сторонами в день підписання договору, та якою погодили, зокрема, доповнити договір розділом 1.8. та викласти його у наступній редакції "розмір оплати послуг фактора становить 1 (один) відсоток від розміру вимоги за основним зобов’язанням та сплачується клієнтом на банківський рахунок фактора у строк до 31.12.2019р. шляхом перерахування на його банківський рахунок".

У судовому засіданні 08.01.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" на запитання суду було зазначено про здійснення перерахування в розпорядження клієнта грошових коштів, передбачених договором факторингу.

Разом з тим, у своєму клопотанні про надання додаткових доказів, що надійшли до суду 17.01.2019р. (т.10 а.с.160), позивач за первісним позовом зазначив про помилковість надання вищевказаної інформації, що було пов’язано із великим обсягом документообігу на підприємстві та значною кількістю укладених договорів факторингу.

До зазначеного вище клопотання позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) було долучено додаткову угоду №2 від 11.12.2018р. до спірного договору факторингу, якою сторони, зокрема, вирішили викласти п. 1.6 договору в новій редакції, погодивши, що фактор зобов’язується перерахувати клієнту або іншій особі, що вказана клієнтом, грошові кошти у розмірі, що визначений у п.1.1. договору не пізніше ніж 31.12.2019р., якщо інше не встановлено окремою угодою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вже було зазначено судом та вказана позиція була відображена у Постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 11.09.2018р. по справі №909/968/16, відносини факторингу фактично є відсутніми у випадку відступлення права вимоги без стягнення фактором додаткової плати, при цьому метою укладення договору факторингу клієнтом є отримання коштів за рахунок відступлення права вимоги.

Так, суд звертає увагу, що питання оплатності фінансової послуги сторонами було вирішено не у договорі, а шляхом укладення додаткової угоди №1 (т.10 а.с.86), яка, хоча і датована тією ж датою, що і договір, проте долучена до матеріалів справи ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" виключно після заявлення зустрічного позову про визнання договору факторингу недійсним з підстав його невідповідності вимогам законодавства саме через відсутність в ньому умови щодо оплатності послуг фактора.

Разом з тим, суд критично оцінює вищевказану додаткову угоду, враховуючи, що питання оплатності послуг фактора відноситься до істотних умов договору факторингу, а також з огляду на те, що додаткову угоду ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" надало тільки після надходження до суду зустрічного позову, незважаючи на те, що така угода датована днем укладення договору, при цьому в позовній заяві про стягнення заборгованості позивачем про її існування не було зазначено.

Як вже зазначалось судом вище, однією з відмінностей договорів факторингу та відступлення права вимоги є мета укладення таких договорів.

Так, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, в свою чергу метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Як встановлено судом під час розгляду справи, незважаючи на укладення спірного договору факторингу ще 12.06.2018р., ТОВ "Юніка-Сервіс" кошти за відступлення права вимоги не отримало, при цьому додатковою угодою №2 до договору сторонами строк для оплати коштів було продовжено на досить тривалий строк, а саме до 31.12.2019р.

Таким чином, надаючи правову оцінку природі договору з огляду на спрямованість дій сторін та настання певних правових наслідків, суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення (13.02.2019р.) жодних правових наслідків укладення договору факторингу від 12.06.2018р. не настало, тобто клієнт не отримав фінансову послугу (фінансування під відступлення права вимоги), а фактор, відповідно, не отримав плату за таку послугу.

Суд наголошує, що за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов'язково поєднує у собі, по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге - елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Договір, який не поєднує елементів договорів, зазначених вище, зокрема якщо відсутні елементи договору позики або кредитного договору (як у цій справі), не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Згідно ч. 2 ст. 1084 ЦК України, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Отже, стаття 1084 ЦК України передбачає два види факторингу, з одного боку це договір, за яким фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі грошової вимоги, в іншому випадку це договір, за яким відступлення права вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Так, фінансування клієнта шляхом купівлі грошової вимоги, що, як стверджує позивач, мало місце при укладенні договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., який розглядається в рамках даної справи, регулюється положеннями ч. 1 ст. 1084 ЦК України, яка передбачає відсутність відповідальності клієнта перед фактором, у випадку одержання ним суми, яка є меншою від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Фактично, набуття ризиків, пов’язаних з отриманням грошової вимоги, прямо випливає з законодавчого визначення договору факторингу, що міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність". Згідно цієї норми факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Натомість, в договорі факторингу №1209 від 12.06.2018р. (п.1.7) сторонами передбачено, що клієнт виступає поручителем і поручається перед фактором за виконання боржником своїх зобов'язань, що випливають з основного зобов'язання в повному обсязі.

При цьому, сторони під невиконанням зобов'язання також розуміють ухилення боржника від отримання, або ухилення від надання підтвердження про отримання повідомлення про укладення цього договору. У разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши зміст п.1.7 договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., суд дійшов висновку, що його зміст не відповідає положенням ст. 1084 ЦК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Натомість, як вбачається зі змісту договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., при його укладенні сторонами не було визначено всі умови, які є необхідними при укладенні такого договору, зокрема, відсутнє підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту (п.9.1 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи положення законодавства, яке регулює виниклі між сторонами спірні правовідносини, враховуючи позицію Верховного Суду, зазначену, зокрема у постанові від 31.01.2018р. по справі №910/7038/17 та постанові від 11.09.2018р. по справі №909/968/16, проаналізувавши зміст договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою спірний договір є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу.

Згідно ст. 235 ГПК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

З урахуванням встановлених вище обставин, виходячи зі змісту спірного договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., його істотних умов та обов’язків сторін, суд дійшов висновку про відсутність наміру сторін укласти саме договір факторингу.

За таких обставин, суд вважає, що договір факторингу є удаваним та укладений з метою приховання іншого правочину, а саме договору про відступлення права вимоги.

Так, встановивши у розглядi справи, що певний правочин вчинено з метою приховати iнший правочин (удаваний правочин), господарський суд на пiдставi ч. 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазi, i розглянути справу по сутi iз застосуванням правил, що регулюють цей останнiй правочин. Якщо вiн суперечить закону, господарський суд має прийняти рiшення про визнання його недiйсним iз застосуванням, за необхiдностi, вiдповiдних правових наслiдкiв.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту договору поставки №95-М від 01.11.2015р., укладеного між ТОВ "Юніка-Сервіс" та ТОВ "Модерн-Трейд", сторони погодили, що у момент укладення договору і протягом його дії він здійснюватиме відносно цього договору без обов’язкового письмового погодження з покупцем будь-яких дій або укладатиме будь-які договори, характер і предмет яких направлений на відступлення права вимоги (зокрема, по факторингових та інших операціях) та/або переведення боргу на будь-яких третіх осіб (держава, юридичні і фізичні особи).

Згідно ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладаючи, фактично, договір про відступлення права вимоги без письмової згоди ТОВ "Модерн-Трейд", відповідачі по зустрічному позову порушили суб'єктивні права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом, у зв'язку із чим останній набув правових підстав для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.

Так, виходячи зі змісту договору поставки №95-М від 01.11.2015р. (п.1.3.) суд дійшов висновку, що передача права вимоги за вказаним договором третій особі можлива лише за умови отримання письмової згоди від ТОВ "Модерн-Трейд".

Проте, як було встановлено під час розгляду справи, такої згоди ТОВ "Модерн-Трейд" надано не було.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" та визнання недійсним договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Водночас, судом не приймаються посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" стосовно того, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження в силу ст. 1080 ЦК України, з огляду на встановлення судом факту удаваності зазначеного договору, з метою приховання укладення договору про відступлення права вимоги.

Також, судом не застосовуються норми Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, до якої Україна приєдналась згідно Закону №3302-IV від 11.01.2006р., оскільки відповідно до статті 2 конвенції, вона застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені за договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав.

Вирішуючи питання щодо первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" у справі №916/2018/18, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи визнання судом недійсним договору факторингу №1209 від 12.06.2018р., який в силу ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" про стягнення 2 487 655,15 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" задоволенню не підлягають, оскільки право вимоги позивача ґрунтувалось саме на підставі зазначеного договору.

З огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини ("Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", з урахуванням п.3 ч.4 ст.238 ГПК України суд не надає оцінки наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" за договором поставки, оскільки зазначені обставини очевидно не відносяться до предмету доведення з огляду на встановлення факту відсутності відповідної вимоги у первісного позивача.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" не позбавлено права звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів за договором поставки, а також захистити свої права в інший спосіб.

Зі змісту п. 1 ч.4 ст. 129 ГПК України вбачається, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги задоволення зустрічного позову, витрати по сплаті судового збору за його подання покладаються на ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" та ТОВ "Юніка-Сервіс" порівну.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, код ЄДРПОУ 40920385) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд" (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1, код ЄДРПОУ 40001607) про стягнення 2 487 655,15 грн. відмовити.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд"(65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1, код ЄДРПОУ 40001607) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, код ЄДРПОУ 40920385) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (49000, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 7, код ЄДРПОУ 39017226) про визнання недійсним договору задовольнити.

3. Визнати недійсним Договір факторингу №1209 від 12.06.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, код ЄДРПОУ 40920385) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (49000, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 7, код ЄДРПОУ 39017226).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80, код ЄДРПОУ 40920385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд"(65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1, код ЄДРПОУ 40001607) судовий збір в сумі 881 /вісімсот вісімдесят одна/ грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (49000, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, буд. 7, код ЄДРПОУ 39017226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-Трейд"(65007, м. Одеса, вул. Болгарська, буд.1, код ЄДРПОУ 40001607) судовий збір в сумі 881 /вісімсот вісімдесят одна/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська