Рішення № 80104942, 20.02.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1485/18

Провадження № 2/480/190/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 20 лютого 2019 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору та зняття заборони з нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

13.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору укладеного 13 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2,та зняття заборони з нерухомого майна, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 13 грудня 2006 року, ОСОБА_3 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу у зв'язку з посвідченням іпотечного договору було накладено заборону на відчуження нерухомого майна, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.08.2010 року про затвердження мирової угоди було визнано частково недійсний договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу 13.12.2006 року зар. №1205 за яким ОСОБА_2 придбав житловий будинок з земельною ділянкою за адресою с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24 та право власності за договором купівлі-продажу на житловий будинок за адресою с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області вул. Нова №24 і земельна ділянка площею 0,08 га, кадастровий номер 4824288505:01:034:0018, надану для будівництва та обслуговування даного будинку визнано за ОСОБА_1 (позивачкою).

Однак поивачка має намір розпорядитись вище вказаним житловим будинком та земельною ділянкою шляхом продажу, та дізналась у нотаріуса про наявність заборони на відчуження нерухомого майна.

Тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надавши письмову заяву про підтримання позову, в якій клопотала про розгляд справи за її відсутності проти заочного розгляду справи не заперечувала. Відповідач представник АКІБ “УкрСиббанк” в судове засідання не з‘явився без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відзив на позов не подав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з‘явився без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відзив на позов не подав. У зв‘язку з тим, що наявних матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо для розгляду позову, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наданих доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір про те, що ОСОБА_2 передає в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24. Цей житловий будинок належав іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу 13.12.2006 року за р. № 1205. Земельна ділянка площею 0,08(вісім сотих частин) га, кадастровий номер4824288505:01:034:0018, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, належатиме іпотекодавцю у майбутньому після отримання державного акту на праві власності на землю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу 13.12.2006 року за р. №1205. Житловий будинок та земельна ділянка, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому, складає предмет іпотеки за цим договором.(а.с. 7-9)

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.08.2010 року про затвердження мирової угоди було визнано частково недійсний договір купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу 13.12.2006 року за р. №1205 за яким ОСОБА_2 придбав житловий будинок з земельною ділянкою за адресою с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24 та право власності за вищевказаним договором купівлі-продажу на житловий будинок за адресою с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області вул. Нова №24 і земельна ділянка площею 0,08 га, кадастровий номер 4824288505:01:034:0018, надану для будівництва та обслуговування даного будинку визнано за ОСОБА_1.

Відповідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 132520109 накладено заборону на нерухоме майно будинок житловий, за адресою: Миколаївська область Миколаївський район, с. Сливине, вул. Нова, 24.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічна норма також міститься у ч. 1 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 216 ч.1 та ч.5 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст. 391 ЦК України, вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що позивач позбавлений можливості розпорядитися належним йому майном, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності заборони накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття заборони на відчуження нерухомого майна, та визнання недійсним іпотечного договору укладеного 13.12.2006 року між АКІБ “укрсиббанк” та ОСОБА_2

Таким чином, суд вважає позов про визнання недійсним іпотечного договору та зняття заборони з нерухомого майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 19, 81, 89, 258,259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 – задовольнити.

Зняти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме, житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Новій №24 накладеної ОСОБА_3, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу у зв'язку з посвідченням іпотечного договору, №1208 від 13.12.2006 року.

Визнати недійсним іпотечний договір укладений 13 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу 13.12.2006 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_4

20.02.2019