Рішення № 80104501, 13.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 лютого 2019 року №826/9172/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.ВА., при секретарі судового засідання Огнивому Д.М., розглянувшщи у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест"до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.04.2017 №4634-17,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.04.2017 №4634-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржувану позивачем податкову вимогу, оскільки не враховано, що позивачем своєчасно та в повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 30.01.2015 року №189, а затримка переведення коштів на рахунки податкового органу сталась з вини банку, що також неодноразово підтверджувалось судовими рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва, які набрали законної сили у справах №826/5828/15, 826/15821/15 та 826/25235/15.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на загальні приписи Податкового кодексу України зазначив, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів. Так, за даними інформаційних систем контролюючого органу, станом на 18.04.2017 за позивачем обліковувався податковий борг у розмірі 44 711, 15 грн.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Контролюючим органом 09.09.2015 було прийнято податкову вимогу форми "Ю" №11890-23, якою повідомлено позивача про наявність у нього станом на 08.09.2015 24 661, 44 грн. суми податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Рішенням контролюючого органу "Про опис майна у податкову заставу" від 22.09.2015 №368/26-50-23-01-09 вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - позивача, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015, у справі №826/5828/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" задоволено частково, а саме: визнано протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.02.2015 №218-23; в задоволенні решти позову відмовлено.

Суд наголошує, що вказаною постановою, в частині скасування податкової вимоги від 03.02.2015 №218-23 встановлено, що вона є відкликаною в квітні 2015 року на підставі підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2015 (К/800/42196/15) у зазначеній вище справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 повернуто особі, яка її подала.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016, у справі №826/15821/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 05.05.2015 №4436-23; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2015 №172/26-50-23-01-08.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, у справі №826/25235/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві форми "Ю" від 09.09.2015 №11890-23 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 24 661, 44 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві «Про опис майна у податкову заставу» від 22.09.2015 №368/26-50-23-01-09 та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо зарахування сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли в січні 2015 року, в рахунок сплати податкового боргу, що склався з узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Разом з тим, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві 19.04.2017 прийнято податкову вимогу №4634-17 на суму 44 711, 15 грн.

Позивач, вважаючи податкову вимогу від 19.04.2017 №4634-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з податку на додану вартість визначені нормами пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Одночасно, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, згідно з пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Також, пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Крім того, нормами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України).

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2011 №2346-ІІІ (надалі - Закон №2346-ІІІ) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3 статті 8 Закону №2346-ІІ).

Положенням пункту 22.4 статті 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей в силу положень пункту 1.29 статті 1 Закону №2346-III є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону №2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно нормам абзацу 2 пункту 32.2 статті 32 Закону №2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З системного аналізу викладених норм видно, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.09.2018 №К/9901/50540/18.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 15.07.2015 по справі №826/5828/15 визнано протиправною податкову вимогу від 03.02.2015 року №218-23. В частині скасування цієї податкової вимоги вказано, що вона є відкликаною в квітні 2015 року на підставі підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного сулу від 03.09.2015 вищевказану постанову залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом у справі №826/5828/15 та в подальшому зазначено в постановах по справах 826/15821/15 та 26/25235/15, у строки встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - 30.01.2015, позивачем до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" було подано платіжне доручення від 30.01.2015 №189 на перерахування коштів (податку на додану вартість за грудень 2014 року) у сумі 21 881, 00 грн., що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному дорученні про розрахункового документа 30.01.2015 року.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.01.2015 ініційовано переказ коштів в оплату податку шляхом подання платіжного доручення від 30.01.2015 №189.

Разом з тим, відповідно до примітки банку на звороті платіжного доручення від 30.01.2015 №189 зазначений розрахунковий документ товариства з обмеженою відповідальністю "Промгазінвест" був повернутий без виконання з посиланням на положення абзацу 8 пункту 1.25 глави 1 розділу ІІІ Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" (зазначена норма цього Рішення в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин була викладена наступним чином: "під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку".).

При цьому, за даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua) на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 №96 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕНЕРГОБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 №29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ЕНЕРГОБАНК", згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", код ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272, місцезнаходження: вул. Воздвиженська, 56, м. Київ. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" призначено провідного професіонала відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення Ільчука Олександра Павловича. Тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 11.06.2015 №370 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Відтак, відповідна відмітка на зворотній стороні платіжного доручення могла бути зроблена після запровадження тимчасової адміністрації, тобто після 12.02.2015, в той час, як банк зобов'язаний був виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи операція з повернення коштів в сумі 21 881 грн., переказ яких попередньо був ініційований клієнтом (Позивачем) згідно платіжного доручення від 30.01.2015 року №189 в оплату податку на додану вартість, сталося не за ініціативою та без відома підприємства. Протилежного відповідачем під час розгляд у цієї справи доведено не було.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 21 881 грн. було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився 30.01.2015 року, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було підстав для виставлення оспорюваної податкової вимоги за відсутності сформованої у законодавчо встановленому порядку податкової заборгованості.

Отже, враховуючи викладене, в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник, отже платник податків відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку з чим у податкового органу не має підстав для винесення та надсилання Позивачу спірної податкової вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.04.2017 №4634-17.

Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Промгазінвест" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРОПОУ 34491983) судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.