Рішення № 80103114, 25.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року справа № 2340/4657/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2Ю.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (19003, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року №Ф-842-55 ГУ ДФС у Черкаській області зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 13 707,54 грн.

26.11.2018 відкрито провадження у адміністративній справі № 2340/4657/18.

04.01.2019 ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження.

04.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що оскільки його адвокатська діяльність з 02.03.2017 зупинена, то згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач з вказаного часу є непрацюючою особою, та не отримував доходу. За наведених обставин, нарахування відповідачем єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу є необґрунтованим.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив що позивач зупинивши адвокатську діяльність не подав вчасно заяви про зняття з обліку платника ЄСВ за формою № 7 ЄСВ, оскільки остання подана лише 03.10.2018. Таким чином, адміністративний позов не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні представник щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

26.03.2007 на підставі рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 253.

02.03.2017 на підставі поданої заяви, рішенням Ради адвокатів Черкаської області згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.

23.01.2017 ОСОБА_1 до Канівського відділення Черкаської ОДПІ подано заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, яка у відповідності до штампу вх. кореспонденції прийнята 23.01.2017 за № 357/10

15.02.2017 контролюючим органом листом надано відповідь за №218/23-06-13-034 щодо відмови у знятті з обліку.

23.01.2017 ОСОБА_1 до Канівського відділення Черкаської ОДПІ подано заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7 ЄСВ, яка у відповідності до штампу вх. кореспонденції прийнята 03.10.2018 за № 2493/ФОП.

07.11.2018 ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 13707, 54грн.

Не погоджуючись з вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 31.12.2010 по 15.11.2018 працює на посаді провідного юристконсульта у КП «Управління водопровідно-каналізаційного господарства», довідка КП «Управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 15.11.2018 за № 317. З даної довідки вбачається сплата за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 ЄСВ.

Крім того, згідно поданої декларації за 2017 рік від 13.04.2017, позивач не отримував доходів від зайняття господарською діяльністю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), згідно із ст. 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновок про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 02.03.2017 на підставі заяви позивача. Про прийняття вказаного рішення ОСОБА_1 повідомив відповідача, подавши до контролюючого органу заяву форми №7-ЄСВ про зняття з обліку як платника ЄСВ, що і не заперечується сторонами.

Таким чином, з 02.03.2017 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував дохід від такої діяльності, про що відповідач був проінформований, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 (справа №820/1538/17).

Таким чином, дії ГУ ДФС щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ за період зупинення позивачем адвокатської діяльності є протиправними, а тому і вимога підлягає до скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-842-55 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 13 707,54 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Черкаській області (ідентифікаційний код 39392109) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704(сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2019