Рішення № 80102365, 22.02.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

22.02.2019 ЄУН № 337/1691/18

Провадження №2/337/92/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря –Демянко О.О.

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ( місцезнаходження 01033 АДРЕСА_1 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.11.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 3119, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) 16011,01 гривень (шістнадцять тисяч одинадцять гривень 01 копійка).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису не відповідає дійсності. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Норма права, на підставі якої здійснено оскаржуваний виконавчий напис, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року відкрито провадження по справі, розпочато підготовче провадження по справі, витребувані матеріали нотаріальної справи з вчинення виконавчого надпису.

02.08. 2018 року представник відповідача ПАТ «ПУМБ» надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вважає необґрунтованим, а позовні вимоги незаконними. Просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ». Також зазначив, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з додержанням вимог законодавства. Зобов’язання позичальника за кредитним договором не виконані, а договір діє до повного виконання зобов’язань сторонами, а тому у приватного нотаріуса були наявні всі правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат ОСОБА_2, позов підтримали, просили скасувати виконавчий напис з підстав, викладених у позовній заяві, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати. Позивачка пояснила, що сума, що підлягає поверненню банку для повного закриття (погашення) об’єднаних двох кредитів за договорами №85019590291 від 27.07.2014р. з ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» та №GP-7703114 від 01.07.2015р з ПАТ «ПУМБ» була розрахована уповноваженим відповідальним працівником банку - ОСОБА_6, склала 16894,00 грн. та була сплачена позивачкою в касі відділення №8 ПАТ «ПУМБ» в м.Запоріжжя, пр.Соборний, 149. Цей факт підтверджується квитанцією №6264162 від 18.08.2015р., письмовим зверненням позивачки - зверненням до банку про дострокове погашення кредиту від 18.08.2015р.

У судове засідання відповідач та третя особа не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах провадження наявні заяви щодо розгляду справи у їх відсутність.

Допитана в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що була особисто присутня під час здійснення позивачкою ОСОБА_1 остаточного розрахунку за спірними кредитами, менеджер відділення №8 в м.Запоріжжя ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_6 самостійно розрахувала та узгодила остаточну суму, яку повинна була сплатити позивачка ОСОБА_1 для закриття об’єднаних двох кредитів та продиктувала їй форму та текст заяви.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, свідка ОСОБА_7, з’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 Є,Г. підписано Пропозицію укласти договори (оферта) про укладення кредитного договору №GP-7703114, згідно з яким позивачу видано кредит у сумі 19 998,70 грн., з яких 15 527,00 грн. – на споживчі цілі, 4 471,78 грн. – для оплати договору страхування строком на 24 місяці, на період з 01.07.2015р. по 01.07.2017р., процентною ставкою у розмірі 7,99% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,4%.

27.07.2014р. між ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» та ОСОБА_1 підписано Пропозицію укласти договір (оферта) про укладення кредитного договору №85019590291, згідно з яким позивачу видано кредит у сумі 4 681,48 грн., з яких: 3 849,90 грн. – для оплати товару (кухонна плита (поверхня), 831,58 грн. – для оплати договору страхування; строком на 18 місяців, з 28.08.2014 по 28.01.2016р. з процентною ставкою у розмірі 0,01% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2%.

19.07.2016р. ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ». На баланс ПАТ «ПУМБ» внаслідок приєднання ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» була передана заборгованість ОСОБА_1 Є Г. за кредитним договором №85019590291.

В якості доказу правонаступництва прав та обов’язків за кредитними договорами, укладеними ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» до ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» відповідачем було надано копію статуту ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3». У відповідності до п.1.1. Статуту ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3», затвердженого Позачерговими Загальними зборами акціонерів (протокол №76 від 17.11.2016р.), погодженого Національним банком України 12.12.2016р., є правонаступником всіх прав та зобов’язань Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 КАПІТАЛ» в результаті реорганізації його шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», згідно рішення загальних зборів ПАТ «ПУМБ» (протокол №68 від 14.03.2015р.) та згідно рішення єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 КАПІТАЛ» (рішення №2 від 14.03.2015р.). Дата запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 КАПІТАЛ» 19.07.2016р., номер запису – 10671120024014532.

18.08.2015р. позивачкою ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» було подано звернення про дострокове погашення кредитів за кредитним договором №85019590291 від 27.07.2014 року, укладеному з ПАТ «ОСОБА_5 Капітал» та кредитним договором №GP-7703114 від 01.07.2015р., укладеним з ПАТ «ПУМБ». Згідно з квитанцією №62644162 від 18.08.2015р. ОСОБА_1 внесла кошти у сумі 16 894,00 грн. на свій поточний рахунок №26206019590291 у ПАТ «ПУМБ» з призначенням платежу: «Внесення грошових коштів для погашення заборгованості по кредитному договору ОСОБА_1»

29.09.2016р. позивачкою до відділення №8 ПАТ «ПУМБ» в м.Запоріжжя було вдруге подано заяву про закриття кредитних договорів.

24.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3119 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 як боржника, на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №GP-7703114 від 01.07.2015р., укладеним ним із АТ «ОСОБА_5 КАПІТАЛ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ№ за період з 20.11.2016р. по 20.11.2017р. в сумі 16011,01 грн.

У виконавчому надписі вказується, що суму заборгованості складає:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту – 10338,64 грн;

- прострочена заборгованість за комісією – 5279,58 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами – 392,79 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

За текстом оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу пропонує звернення стягнення з громадянки Україна ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №GP-7703114 від 01.07.2015р, укладеним ним із АТ «ОСОБА_5 КАПІТАЛ», що суперечить документам, наданим позивачем та відповідачем по справі. Так з правового аналізу договору №GP-7703114 від 01.07.2015р вбачається, що АТ «ОСОБА_5 КАПІТАЛ» не є його стороною.

Крім того, правовою підставою для стягнення заборгованості у безспірному порядку приватний нотаріус ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу при вчиненні оспорюваного виконавчого напису від 24.11.2017р. правовою підставою вказує ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачений, зокрема, главою 14 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року, Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказом МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

П. п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року

Постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 22.02.2017 року по справі N 826/20084/14 залишеною без змін з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". та п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

У відповідності до п. 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 296/5 від 22.02.2012 року, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року N 1172.

Тобто, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку N 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до п. 7 Загальних умов кредитування, позичальник має право повернути кредит достроково в будь-який час. Позичальник звертається до представника Банку з метою розрахунку заборгованості за кредитом та оформлення письмової заяви на дострокове погашення кредиту, яка має бути надана банку не менш ніж за п’ять днів. Банк здійснює розрахунок, позичальник у відповідності до зробленого банком розрахунку, забезпечує дострокове погашення.

Як пояснила позивачка ОСОБА_1 вона звернулася до відділення банку , а саме до працівника ОСОБА_6, з метою розрахунку заборгованості за кредитними договорами, яка зробила їй відповідній розрахунок, згідно цього розрахунку вона одразу сплатила заборгованість та написала заяву, текст якої за відповідною формою було продиктовано саме працівником банку. Зазначені пояснення підтверджені показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_7, у присутності якої відбувалося спілкування позивачки з ОСОБА_6 з приводу дострокового погашення кредитів. Зазначені доводи представником відповідача не спростовані.

Позивачкою на підготовчому засіданні було заявлено клопотання про допит у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, але оскільки остання припинила робочі відносини з відділенням, їй не вдалося розшукати місце перебування свідка, у зв’язку з чим вона відмовилася від її допиту у судовому засіданні.

24 вересня 2016 року ОСОБА_1 повторно звертається до ПУМБ з заявою, в якій просить закрити кредитні договори, посилаючись на те, що вона сплатила усю заборгованість за кредитами згідно розрахунку, зробленого працівником банку ОСОБА_6 В, зазначивши, що вона неодноразово наголошувала ОСОБА_6 В, що не буде користуватися рахунком, однак відповіді з боку відповідача не отримала . Крім того у зазначеній заяві ОСОБА_1 зазначила, що при бесіді з ОСОБА_6 вона з’ясувала, що нею невірно подана інформація про погашення нею кредитної заборгованості у повному обсязі і закриття страхових полюсів. Згідно умовами кредитування вона 18.08.2015 року зверталася до банку для написання заяви про дострокове погашення кредиту та закриття рахунку, та не бажає нести відповідальність за те, що спеціаліст ОСОБА_6В, надала їй недостовірну інформацію щодо форми написання заяви про закриття рахунку та саму форму для заповнення. Просила розглянути це питання, зазначивши що у разі негативного рішення, вона буде змушена звертатися до правоохоронних органів та суду з приводу неправомірної вимоги.

Зазначена заява була отримана банком 24.09.2016 року, що підтверджено штампом банку. За доводами позивачки, не спростованими відповідачем, відповіді на зазначену заяву вона не отримала, жодного платежу не здійснювала, а тому вважала свої обов’язки перед банком виконаними.

Враховуючи викладене, суд приходить до виводу, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису наявна заборгованість боржника перед стягувачем носить спірний характер, оскільки у судовому засіданні встановлений той факт, що банк був обізнаний про наявність спору з приводу дострокового закриття рахунків на ім’я позивачки, яка вважала навіть у своєму повторному звернення зауважила що не бажає нести будь-яку відповідальність за неправомірні дії працівника банку ОСОБА_6, на зазначенні звернення позивачки банком відповіді не було надано, а тому дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

До позовної заяви від додані оригінали квитанції про сплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 1057,2 коп., договір про надання правової допомоги, додаткова угода, акт здачі-приймання послуг, платіжне доручення, якими підтверджено понесення позивачкою витрат на правову допомогу у розмірі 10 650грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ( місцезнаходження 01033 АДРЕСА_1 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, – задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.11.2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 3119, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) 16011,01 гривень (шістнадцять тисяч одинадцять гривень 01 коп).

Стягнути зПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_3» (місцезнаходження: 04070 м. Київ, вул. Андріївська буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати в розмірі 11707, 2 грн , в тому числі витрати по сплаті судового збору у сумі 1057,2 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 650,00 грн.

Повний тест виготовлений 25 лютого 2019 року.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя: Л.Г. Салтан