Рішення № 80101634, 25.02.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/4/2019

Справа № 317/3117/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Громової І.Б.,

при секретарі Коваль В.В.,

за участі

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_3» звернулось до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги АТ «Перший Український ОСОБА_3» мотивовані тим, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_3», правонаступником всіх прав та зобов’язань якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4 09.11.2006 року був укладений кредитний договір № 5074697, відповідно до якого Позивач зобов’язався надати Відповідачу кредит у розмірі 19200,00 доларів США, а Відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у строк до 09.11.2026 року. Крім того, між ОСОБА_4 та позивачем 13.11.2014 року була укладена додаткова угода № 4526A63AFBEB934897170866B9D80D32 до кредитного договору № 5074697 від 09.11.2006 року, відповідно до якої змінено «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом».

Позивач зазначає, що свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 21.09.2015 р. має заборгованість 16954,42 доларів США, з яких: 15790,51 дол. США – заборгованість за кредитом; 1163,91 дол. США – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Не погоджуючись з первісним позовом, відповідач за первісним позовом – ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 мотивував тим, що 09.11.2006 року між ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 5074697, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 19200,00 дол. США, на споживчі цілі, а саме для придбання квартири АДРЕСА_1, з кінцевим терміном повернення кредиту – 09.11.2026 року.

У якості забезпечення виконання зобов’язань щодо погашення кредиту, ОСОБА_4 уклав з банком Договір іпотеки від 09.11.2006 року, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.

До березня 2015 року ОСОБА_4 сумлінно виконував взяті на себе обов’язки за кредитним договором, однак після досягнення вартості за 1 долар США понад 25 грн., що в 5 разів перевищувало вартість долару на час укладення кредитного договору, та фінансової кризи в країні, позивач вже не міг в повному обсязі виконувати взяті на себе обов’язки. До березня 2015 року позивач неодноразово звертався до банку з приводу перегляду розміру платежів та графіку сплати, однак всі ці спроби вирішити спір мирним шляхом не дали своїх результатів, а тому в вересні 2015 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Ознайомившись з позовною заявою банку, розрахунком заборгованості та наданими банком доказами, ОСОБА_4 прийшов до висновку, що при укладенні договору він був введений оману банком, зокрема щодо розміру відсотків, які він мав сплатити за користування кредитом, оскільки договір містить приховані проценти; кінцева сукупна вартість кредиту не відповідає фактичній вартості кредиту; при укладенні договору порушено Закон України «Про захист споживачів» щодо надання повної та достовірної інформації про умови кредитування, не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, у зв’язку з чим позивач просить визнати недійсними кредитний договір від 09.11.2006 року та договір іпотеки, зняти заборону відчуження майна, яке є предметом іпотеки та записи про обтяження з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

ОСОБА_4 зазначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в кредитному договорі повинно зазначатися – сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п. 3.2 розділу 3 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил НБУ про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту № 168 від 10 травня 2007 року. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Згідно п. 3.3 вказаної постанови НБУ, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в кошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

Разом з тим, на думку ОСОБА_4 спірний кредитний договір від 09.11.2006 року укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені права позивача як споживача фінансових послуг.

Умови цього договору кредиту не містять відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, як цього вимагає ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При укладенні вказаного договору кредиту були порушені також вимоги п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору, за ненадання якої передбачена відповідальність, яка встановлена статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів». У даному випадку така вимога закону не була виконана банком, що є порушенням прав споживача фінансових послуг. Таким чином, на думку ОСОБА_4 кредитний договір від 09.11.2006 року підлягає визнанню недійсним.

Після отримання первісного позову банку, проведення розрахунку та детального вивчення додатку № 1 до додаткової угоди від 13.11.2014 року до кредитного договору, ОСОБА_4 прийшов до висновку, що умови кредитування, які реально встановлені сторонам, не відповіді дійсності. Так, фактично під час укладення кредитного договору банк приховав від ОСОБА_4 повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредит здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та вказав у договорі заниженні значення показників, суттєвих умов договору, чим ввів в оману позивача щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення здорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, яку позивач сплатив би відповідачу, проводячи оплату встановленими у договорі розмірами щомісячних платежів у визначеній у договорі кількості таких платежів. Тобто інформація з боку відповідача за зустрічним позовом була неповною та не достатньою для здійснення свідомого вибору ОСОБА_4. Враховуючи, що кредитний договір розроблявся саме відповідачем, позивач вважає, що відповідальність щодо його змісту повністю покладається на відповідача.

Враховуючи умови кредитного договору, річна відсоткова ставка складає 11,90%, а згідно розрахунку заборгованості та наданого відповідачем додатку №1 до додаткової угоди від 13.11.2014 року, які були надані до суду – 12,56 % річних, чого не було відомо позивачу на час укладення кредитного договору, а тому це є підставою, на думку ОСОБА_4 для визнання кредитного договору недійсним.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1, позовні вимоги за первісним позовом підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні з приводу позовних вимог за первісним позовом заперечувала та просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Стосовно первісних позовних вимог, то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору № 5074697 від 09.11.2006 р., ОСОБА_4 отримав кредит від Закритого акціонерного товариства «Перший Українській ОСОБА_3» в розмірі 19200,00 доларів США, зі строком повернення до 09.11.2026 року.

ЗАТ КБ «Перший Український ОСОБА_3» свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору кредит надається позичальнику строком по 09.11.2026 року. Протягом цього строку позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 3.5.7 Кредитного договору невиконання боржником зобов’язань перед банком за Кредитним договором надає банку право вимагати від боржника достроковий повернення всього кредиту разом із розрахованими процентами.

13.11.2014 року між ПАТ «Перший Українській ОСОБА_3» та ОСОБА_4 та була укладена додаткова угода № 4526A63AFBEB934897170866B9D80D32 до кредитного договору № 5074697 від 09.11.2006 року, відповідно до якої змінено «Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом».

23.04.2015 року керуючись п. 3.5.7 Кредитного договору банком було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 162 від 16.04.2015 р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.3.5.8 Кредитного договору, відповідач зобов’язаний виконати пред’явлені йому позивачем вимоги в повному обсязі в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання.

Сума кредиту нарахованого до 09.06.2015 року була погашена в розмірі 3409,49 доларів США.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_4 станом на 21.09.2015 р. має заборгованість 16954,42 дол. США., яка складається з наступного: 15790,51 дол. США. – заборгованість за кредитом; 1163,91 дол. США – заборгованість по несплаченим відсоткам.

Отримання кредиту підтверджено копією меморіального валютного ордера № 252585484 від 09.11.2006 року від Відділення № 1 філіалу ЗАТ ПУМБ м. Запоріжжя на ім’я ОСОБА_4 у сумі дев’ятнадцять тисяч двісті дол. США в еквіваленті дев’яносто шість тисяч дев’ятсот шістдесят грн 00 коп.. Вказаний доказ суд вважає допустимим та належним.

Пунктом 3.1 та статтею 3 Кредитного договору встановлені наступні умови нарахування та сплати відсотків.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 11,90 % річних.

Нараховані проценти повинні сплачуватися відповідачем в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1, який є невід’ємною частиною Кредитного договору (пункт 3.1.3. Кредитного договору).

Проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1 до Кредитного договору, та виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді, протягом всього строку користування кредитними коштами, починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день). Нарахування відсотків здійснюється щоденно (пунктом 3.1.2 Кредитного договору).

Відсотки, нараховані за користування кредитом з дати його видачі по 08.02.2015 року, сплачені відповідачем в повному обсязі. З 09.02.2015 року позичальник взагалі не здійснює погашення заборгованості за нарахованими відсотками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки ОСОБА_4 не сплатив заборгованість по кредиту, процентам, суд вважає позовні вимоги АТ «Перший Український ОСОБА_3» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем за первісним позовом розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

В той же час, вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, правочин повинен відповідати вимогам діючого законодавства та бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4, 09.11.2006 року був укладений кредитний договір № 5074697, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 19200,00 доларів США.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору, відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,90 відсотків річних.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, ОСОБА_4 посилалися на їх невідповідність вимогам чинного законодавства, а також на відсутність в них, з вини банку, повної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту оскільки вважає, що реальна відсоткова ставка за кредитом дорівнює 12,56 %, але ні 11,90 % відповідно до кредитного договору.

Суд не погоджується з такими доводами зустрічних позовних заяв з огляду на наступне.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до висновку експерта № 4270/4271-16 за результатами проведення судової економічної експертизи по цивільній справі № 317/117/15-ц, експертним дослідженням встановлено, що відсоткова ставка вказана в договорі № 5074697 від 09.11.2006 р., укладеному між ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» та ОСОБА_4 в розмірі 11,90 % річних, з урахуванням терміну кредитування до 09.11.2026 року відповідає щомісячному платежу визначеному у договорі, а саме у додатковій угоді в розмірі 215,18 дол. США, остання сума чергового погашення 09.11.2016 складає 214,88 дол. США.

Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом підписується обома сторонами та є невід’ємною частиною спірного Договору.

Та обставина, що умови кредитного договору не містять загальної суми орієнтовної сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх фінансових зобов’язань позивача, які витікають з умов кредитного договору, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що, позивач протягом тривалого часу проводив оплату на виконання кредитних зобов’язань та з даним позовом звернувся лише після спливу дев’яти років з дня укладення спірного Кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає неспроможними доводи відповідача ОСОБА_4 стосовно того, що йому не була надана інформація про сукупну вартість кредиту як у відсотковому значенні та і в грошовому виразі з урахуванням відсоткової ставки за кредитом і вартості всіх супутніх послуг, а також, що він не отримав кредитні кошти саме у доларовому еквіваленті.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що підвищення суми по кредитному договору, не вплинуло на свідомий вибір ОСОБА_4 при укладанні Кредитного договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача - враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сторони, підписавши оспорюваний Кредитний договір та Додаткову угоду, підтвердили факт досягнення згоди між собою щодо усіх істотних умов.

Крім того, підписавши оспорюваний договір, сторони визначили взаємні права та обв’язки, погодили термін виконання зобов’язань, тобто досягли усіх істотних умов договору.

Дані обставини також стосуються Додаткової угоди, яку підписав 13.11.2014 року ОСОБА_4, чим підтвердив факт ознайомлення з усіма істотними умовами та умовами Основного договору та обов’язками боржника за ним.

За таких обставин, доводи ОСОБА_4 щодо невідповідності спірного договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів» судом не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, суд вважає, що судові витрати сплачені позивачем за первісним позовом у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача за первісним позвом– в сумі 5486,91 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 512-519, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 27, 76-80, 83, 95, 128-130, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 5074697 від 09.11.2006 року в розмірі 16954,42 доларів США (шістнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири долари 42 центи США) та судові витрати, у розмірі 5486,91 грн. (п?ять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 91 коп.)

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2019 року.

Суддя І.Б. ГРОМОВА