Рішення № 80100559, 18.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2019 р. № 520/9109/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу від 05.10.2018 № ХК1669/289/АВ/П/ТД-ФС,-

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2018р. прийнято позов до розгляду та призначено справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні. Протокольною ухвалою від 05.12.2018р. продовжено підготовче судове засідання на 30 календарних днів. 17.01.2019р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2019р. У зв'язку із надходженням 12.02.2019р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття останнього у судове засідання, судом відкладено розгляд справи по суті на 18.02.2019р.

Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК1669/289/АВ/П/ТД-ФС від 05.10.2018р.

Підставами позову є доводи про те, що в акті інспекційного відвідування владний суб’єкт виклав вигадані та надумані судження про вчинення особою порушення закону (допущення осіб до роботи без укладання трудових договорів), котрі є наслідком перекручення та спотворення обставин фактичної дійсності.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що проведений захід державного нагляду показав наявність трудових відносин суб’єкта господарювання як працедавця з 4 робітниками (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) без укладання письмового трудового договору. За указане порушення міра юридичної відповідальності обрана владним суб’єктом правильно, застосована з дотриманням процедури.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що з 31.08.2018р. по 04.09.2018р. відповідачем, ГУ Держпраці у Харківській області було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання законодавства про найману працю.

Результати проведеного заходу оформлені актом від 04.09.2018р. №ХК1669/289/АВ (далі за текстом – Акт).

У тексті Акту відображені судження владного суб’єкта про порушення підприємцем ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: допуск до роботи 4 найманих працівників без укладання письмових трудових договорів та без повідомлення органів ДФС України про прийняття фізичних осіб – громадян на роботу.

05.10.2018р. з посиланням на Акт владний суб’єкт, ГУ Держпраці у Харківській області видав постанову №ХК1669/289/АВ/П/ТД-ФС про застосування штрафу у розмірі 446.760,00грн.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб’єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу реалізації органами управління контролю за діяльністю суб’єктів господарювання у сфері охорони праці унормовані, насамперед, приписами ст.259 Кодексу законів про працю України, ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017р. №295; далі за текстом - Порядок контролю №295), Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017р. №295; далі за текстом - Порядок нагляду №295), Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013р. №509; далі за текстом - Порядок про штрафи №509).

За визначенням ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У розумінні ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.1 ст.24 Цивільного кодексу України фізичною особою є людина як учасник суспільних відносин.

Документи, котрі посвідчують особу людини як учасника суспільних відносин, перелічені законодавцем у Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Однак, у складеному владним суб’єктом акті державного нагляду (контролю) згадка про відомості документів фізичної особи – громадянина взагалі відсутні.

При цьому, суд зважає, що відповідно до ч.10 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст.8 названого закону орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

За приписами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є власністю Держави Україна, а відтак, суд не знаходить перешкод для здійснення владним суб’єктом документальної фіксації реквізитів документу, котрий посвідчує особу конкретного громадянина.

Окремо суд бере до уваги, що за змістом ст.ст.21 і 23 КЗпП України владний суб’єкт для доведення факту існування трудових відносин повинен чітко ідентифікувати не лише особу робітника, але й предмет праці, тобто виконувану найманим працівником роботу за параметрами тривалості зносин, часу початку та завершення, місця знаходження тощо.

З метою з’ясування об’єктивної істини на виконання вимог ст.9 КАС України судом було проведено допит у якості свідка громадянина ОСОБА_8 (котрий в Акті згаданий як ОСОБА_6І.). Даний свідок показав, що зареєстрований як ФОП і здійснює власну господарську (підприємницьку) діяльність із залученням праці найманого робітника – ОСОБА_7. Обсяг роботи та умови трудової діяльності об’єктивно не дозволяють ОСОБА_7 одночасно працювати і в іншому місці. Показання цього свідка узгоджуються з оглянутими судом відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи спір, суд зважає, що згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Втім, складений владним суб’єктом Акт заходу державного нагляду (контролю) не містить зазначення жодних ідентифікуючих ознак пристрою відео фіксації, на який здійснювався запис перебігу подій.

А текст оскарженого рішення засвідчує, що при накладенні штрафу владним суб’єктом матеріали відеофіксації до уваги не приймались.

Надані владним суб’єктом відеозаписи подій 04.09.2018р. були переглянуті судом у засіданні, проте з огляду на відсутність ідентифікуючих ознак технічного пристрою зйомки, а також на відсутність безперервності процесу зйомки не можуть бути взяті до уваги як належні, допустимі, достовірні та достатні докази по справі.

Відтак, факт існування трудових відносин між позивачем з однієї сторони у якості роботодавця та ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з іншої сторони у якості найманих працівників слід визнати недоведеним.

Стосовно гр.ОСОБА_4, гр.ОСОБА_5 суд зазначає, що згідно з договором №02/18 від 15.02.2018р. (а.с.29) продаж квитків на проїзд здійснюється від імені ТОВ «Східавтотранс плюс».

За вказаним договором позивач, ФОП є споживачем диспетчерських послуг як перевізник, а гр.ОСОБА_4 та гр.ОСОБА_5 у наданих владному суб’єкту письмових поясненнях стверджували про виконання роботи саме диспетчера автостанції.

Відповідно до записів у трудовій книжці на ім’я ОСОБА_5 (а.с.68-68 зворот) указано, що мали місце зносини між цією громадянкою та ТОВ «Східавтотранс плюс».

Аналогічний запис наявний і у трудовій книжці на ім’я ОСОБА_4 (а.с.69-71).

Відтак, факт існування трудових відносин між позивачем з однієї сторони у якості роботодавця та гр.ОСОБА_4 і гр.ОСОБА_5 з іншої сторони у якості найманих працівників слід визнати недоведеним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України України саме при винесенні оскаржених рішень, позаяк видав рішення на підставі матеріалів державного нагляду (контролю), котрі поза розумним сумнівом не доводять факту скоєння особою правоти правного діяння – допуск до роботи працівників (фізичних осіб – громадян) без укладання письмового трудового договору.

Відтак, проведеним судовим розглядом виявлено факт порушення оскарженим рішеннями владного суб’єкта права та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі охорони праці, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв’язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі «ОСОБА_9 проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_10 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 05.10.2018 № ХК1669/289/АВ/П/ТД-ФС .

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце знаходження - м.Харків, вул.Дем'яна Бєдного,46, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Алчевських,40, код ЄДРПОУ - 39779919) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4.467,60 (чотири тисячі чотириста шістдесят сім грн. 60 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 25.02.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева