Рішення № 80100421, 22.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 р. Справа № 480/32/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Іуткіної І.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/32/19 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов’язати Міністерство оборони України призначити йому відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов’язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.06.1957 позивача було звільнено із строкової військової служби. 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК позивача було визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання. 16.08.2013 під час повторного огляду, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_3 було визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. 26.02.2016 на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_3 було встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби. Вважаючи, що на нього у зв’язку з цим, як на військовослужбовця, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби поширюються соціальні гарантії, передбачені Законом України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (із змінами та доповненнями) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до уповноважених органів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.

13.10.2017 Комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було складено протокол № 108, затверджений 18.10.2017 Міністром оборони України, яким ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку тим, що інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з військової служби.

Вважаючи такі дії Міністерства оборони України неправомірними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії – задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов’язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. На виконання рішення суду позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.

21.09.2018 Комісією з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було складено протокол № 93, затверджений 24.09.2018 Міністром оборони України, яким ОСОБА_3 було повторно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку тим, що інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення з військової служби.

Позивач вважає, що такими неправомірними діями відповідача порушено право його на соціальний захист, як військовослужбовця, який внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби став інвалідом II групи.

Ухвалою суду від 04.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки із лав Збройних Сил він був звільнений у 1957 році, а інвалідність йому було встановлено у 2013 році з підстав захворювання, отриманого в період проходження військової служби, тобто після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби. Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на день встановлення позивачу інвалідності) та підпункт 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008, відповідно до яких одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови та визначення її розміру не належить до компетенції Сумського обласного військового комісаріату, пояснює, що оскільки друга група позивачу була встановлена 29.02.2016, вимога ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2017 є необґрунтованою.

20.02.2019 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач наполягає на тому, що на момент встановлення йому інвалідності другої групи, чинним законодавством України передбачено виплату одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби, в тому числі у разі встановлення останнім інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення із служби з підстав захворювання, отриманого в період проходження військової служби, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та цілком законними.

Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.06.1957 ОСОБА_3 було звільнено із строкової військової служби.

16.08.2013 під час повторного огляду, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_3 було визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 30.08.2013 Серії 10ААВ № 591093 (а.с. 19).

26.02.2016 на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_3 було встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 29.02.2016 Серії 12ААА № 154847 (а.с. 20).

Позивач звернувся до уповноважених органів із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності через захворювання, отримане в період проходження військової служби.

Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.10.2017 № 108 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме:

"49. Рядовому в запасі ОСОБА_3 (Сумський ОВК), якого 13.06.1957 звільнено зі строкової військової служби та 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 10 ААА № 219859 від 22.02.2011), 16.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходження військової служби (довідка МСЕК серія 10 ААВ № 591093 від 30.08.2013), та 26.02.2016 - інвалідом II групи внаслідок цієї ж причини довідка МСЕК серія 12 ААА № 154847 від 29.02.2016).

Згідно з частиною 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час первинного встановлення заявнику інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) і інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 одноразова грошова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

ОСОБА_3 інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Крім цього, зміна групи інвалідності у ОСОБА_3 відбулася понад дворічний термін, що згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі зміною групи інвалідності" ( а.с. 10).

Не погодившись із відмовою Міністерства оборони України від 13.10.2017 у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_3 звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/2217/17 позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов’язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/2217/17 залишено без змін.

На виконання рішення суду позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до ст.16 Закону № 2011-XII.

Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.09.2018 № 93 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а саме:

"28. Рядовому в запасі ОСОБА_3 (Сумський ОВК), документи якого надійшли відповідно до рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 за справою № 818/2217/17 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.201, якого 13.06.1957 звільнено зі строкової військової служби та 12.01.2011 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 10 ААА № 219859 від 22.02.2011), а 16.03.2013 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом III групи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходження військової служби (довідка МСЕК серія 10 ААВ № 591093 від 30.08.2013).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 встановлено інвалідність захворювання, пов'язаного з проходженням служби в 2013, має застосовуватися законодавство, що діяло на час встановлення інвалідності.

Пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) і інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду від 26.06.2018 справа № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).

ОСОБА_3 інвалідність встановлено понад 3-х місячний термін.

Згідно із частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), що були чинними на день виникнення таких відносин.

Згідно приписів статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007 року) були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2.

Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції, чинній на момент призначення позивачу ІІ групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (в редакції, чинній на день подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги) (далі - Порядок № 975) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності визначались постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Виходячи із буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена інвалідність ІІІ групи 16.08.2013, тобто після звільнення з військової служби, при цьому інвалідність пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок проходження позивачем військової служби.

Отже, позивачу встановлено інвалідність, яка сталася після 01 січня 2007 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, отже позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб’єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_3 відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу, внаслідок настання II групи інвалідності, пов’язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року з огляду на наступне.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача), одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції, чинній на момент призначення позивачу ІІ групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (в редакції, чинній на день подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги) (далі - Порядок № 975) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, як вже було встановлено судом, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З матеріалів справи судом встановлено, що вперше ОСОБА_3 було призначено ІІІ групу інвалідності, пов’язану із захворюванням, отриманим в період проходження військової служби, 16.08.2013, отже саме тоді у позивача виникло право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а не 26.02.2016 під час повторного огляду МСЕК, коли було призначено ІІ групу інвалідності, як помилково вважає позивач.

Дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 не поширюється на позивача, оскільки набрала чинності 24.01.2014, тобто після встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України від 21 вересня 2018 року у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти рішення по ній відповідно до чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2019 року.

Суддя М.М. Шаповал