Рішення № 80100419, 21.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 р. справа №480/351/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/351/19 за позовом Концерна "Військторгсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Концерн "Військторгсервіс" звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0006031208. Свої вимоги мотивує тим, що концерн є державним підприємством Міністерства оборони України і здійснює господарську діяльність в інтересах держави. Крім того, на час звернення до суду з позовом позивач знаходиться у стані банкрутства. Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну “Військторгсервіс”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. 16.10.2018 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивача зобов'язано сплатити грошове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 25180,37 грн. Не погоджуючись з такими рішенням, позивач зазначає, що концерн не є податковим агентом у розумінні ст. 269 Податкового кодексу України, а тому підстави для сплати земельного податку за майно, що знаходиться на балансі Концерну та перебуває в м. Охтирка, відсутні.

Ухвалою суду від 01.02.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

На виконання ухвали суду, відповідачем наданий відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Концерн "Військторгсервіс" є юридичною особою, що здійснює господарську діяльність, подавав звітність, самостійно нараховував та сплачував земельний податок. На думку відповідача, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію. Оскільки штрафна санкція нарахована згідно вимог діючого законодавства через несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі існуючого боргу у позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Концерн “Військторгсервіс” є постійним користувачем земельних ділянок, а саме: площею 0,1467 га, яка розташована за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 101; площею 0,0113 га за адресою: Сумська область, м. Охтирка, провул. Харківський, 14 та площею 0,2064 га за адресою: Сумська область, м. Охтирка, пров. Харківський, 6, цільове призначення земельних ділянок - для комерційного використання (розміщення та обслуговування магазину), що підтверджується державними актами на права постійного користування земельною ділянкою (а.с.39-41).

Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, визначених у податкових деклараціях з плати за землю по м. Охтирка Сумської області за 2013-2018 роки, поданих Концерном “Військторгсервіс”, за результатами якої складено акт №3085/18-28-12-08/33689922 від 21.05.2018 (а.с.63-66).

Проведеною перевіркою встановлено, що платник несвоєчасно сплачував самостійно узгоджені грошові зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб протягом 2013-2018 років на загальну суму 148 730,49 грн, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 та пункту 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 22.06.2018 № НОМЕР_1 на суму 568,85 грн. та № НОМЕР_2 на суму 28608,40 грн.

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28260/6/99-99-11-03-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2018 №0029921208 у частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 Податкового кодексу України та подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань, в іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення ДФС, Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0006031208, яким за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 125901,84 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 25180,37 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с.10).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

За приписами п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст. 287 ПК України).

Статтею 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. З матеріалів справи вбачається, що Концерн “Військторгсервіс” самостійно щорічно протягом тривалого терміну (з 2013 по 2018 роки), декларує податкові зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, шляхом подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по м. Охтирка Сумської області до Охтирської ОДПI ГУ ДФС у Сумській області. Проте, позивач здійснював несвоєчасну плату нарахованих податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб, чим порушував вимоги визначені п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст.287 ПК України. Позивачем не надано суду доказів на спростування доводів відповідача щодо порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань. Позивач зазначає, що однією з підстав протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є нарахування контролюючим органом фінансової санкції під час дії мораторію. Суд вважає вказане твердження безпідставним, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 березня 2017 року відкрито провадження у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну “Військторгсервіс”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2018 року провадження у вказаній справі було закрито у зв'язку із затвердженням мирової угоди. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-XII встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Частиною 1-3 ст. 19 вказаного Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 2343-ХІІ нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, якщо до позивача застосовано штрафні (фінансові), пеню після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі № 820/34/14.

Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом 16.10.2018 за результатами перевірки діяльності позивача щодо сплати грошових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, визначених у податкових деклараціях з плати за землю, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

На підставі викладеного, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0006031208.

Доводи позивача про те, що у Концерна "Військторгсервіс" відсутні документи, що посвідчують право власності на землю у Сумській області, як на підставу визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд до уваги не бере, оскільки вказана обставина спростовується матеріалами справи, а саме наявністю в матеріалах справи копій державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, копій витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог Концерна "Військторгсервіс", у суду відсутні підстави для відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Концерна "Військторгсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0006031208 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 25.02.2019.