Рішення № 80100400, 25.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6018/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) до Березівського об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Грушевського, 1) про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_2 до Березівського об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Відповідача у розгляді заяви Позивачки про поновлення виплати пенсії, викладену в листі від №2453/02 від 21.08.2018 року та зобов’язати Березівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області винести рішення щодо поновлення виплати пенсії або про відмову у поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 26.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.04.1995 року, по досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, Позивачці була призначена пенсія по інвалідності, яка виплачувалась до виїзду за кордон. 09 серпня 2018 року представник Позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до Березівського об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області копії документів Позивачки про поновлення пенсії, нотаріально посвідчені та апостильовані. 29.08.2018 року було отримано лист Відповідача №2453/02 від 21.08.2018р., яким відповідач відмовив у поновленні пенсії Позивачу. Позивач вважає дії відповідача щодо незаконної відмови йому у поновленні виплати пенсії неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки право громадян України, які постійно проживають за кордоном, на отримання ними пенсійних виплат однозначно встановлено рішенням Конституційного суду України №25-рн/2009 від 07.10.2009 року, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.

13.12.2018 року від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 113-115), згідно з яким відповідач позов не визнає та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що документи для призначення або поновлення пенсії подаються особисто заявником, або його законним представником (з метою уникнення зловживань з боку недобросовісних осіб, а також з метою захисту персональних даних застрахованої особи). Представник заявника звернувся за поновленням пенсії засобами поштового зв’язку, в порушення вимог порядку. Для поновлення пенсії було надане посвідчення особи, видане міністерством внутрішніх справ держави Ізраіль, в якому відсутня графа яка підтверджує громадянство України. Також відповідно до Постанови КМУ від 11.04.2002 № 497, функції призначення і виплати пенсії здійснюють органи Пенсійного фонду. В зв'язку з цим, органам Пенсійного фонду були передані діючі пенсійні справи, а також архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років. Пенсійна справа ОСОБА_3 до управління не передавалась. Станом на 10.12.2018 року пенсійна справа ОСОБА_1 не обліковувалася та необліковується, пенсійні виплати не проводилися і не проводяться, тому просять в задоволенні позову відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи.

26.12.2018 року від представинка позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача та наполягав на задоволенні своїх позовних вимог (а.с. 132-135).

Інші процесуальні дії у справі.

Сторони у судове засідання, призначене на 21.01.2019 року не з’явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 142-143).

21.01.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та позивача (а.с. 144).

Відповідач у відзиві на позов, просив розглядати справу за відсутності представника.

В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Мотивувальна частина.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчення особи №316997626, видане відділенням МВС в ОСОБА_5, 14.12.2005 року, ІПН НОМЕР_1 (а.с. 30-31, 38).

25.04.1995 року, по досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, Позивачці була призначена пенсія по інвалідності, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що підтверджено наступними документами: відповідним пенсійним посвідченням; трудовою книжкою (а.с. 39-50).

Перед виїздом за кордон Позивачка мешкала за адресою: вул. Лікарняна, будинок 17, місто Березівка, Одеська область, Україна.

14.05.1996 року Позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Починаючи з дня виїзду за кордон і станом на сьогоднішній день, Позивачка призначеної по закону пенсії не отримує.

09.08.2018 року представник Позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, надіслав безпосередньо до Березівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області копії документів Позивачки для поновлення пенсії, нотаріально посвідчені та апостильовані (а.с. 51-54).

29.08.2018 року був отриманий лист Відповідача №2453/02 від 21.08.2018 року, у відповідності до якого, Позивачці було відмовлено у розгляді питання щодо поновлення пенсії, в тому числі на тих підставах, що Позивачкою не була дотримана вимога щодо особистого звернення за поновленням пенсії, а представники Позивачки, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень передати до УПФУ її особисту заяву про поновлення пенсії та що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє Відповідачу поновити пенсію Позивачки.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII 5 листопада 1991 року, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Докази, відхилені судом у матеріалах справи відсутні.

Перевіряючи аргументи сторін, правомірність відмови позивачу у поновленні виплати пенсії, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). Відповідна міжнародна угода між Україною та Ізраїлем щодо пенсійного забезпечення осіб, які проживають за кордоном відсутня, тому слід керуватись вимогами законодавства України про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що уповноважений представник позивача 09.08.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив поновити виплату пенсії.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в рішенні керівника від 21.08.2018 року, про необхідність особистого подання позивачем заяви про поновлення виплати пенсії, оскільки пунктом 1.5 Порядку № 22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно із п.2.8. Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до п.2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Суд встановив, що представником позивача до заяви додано всі необхідні засвідчені копії, а саме: копія довіреності; копія паспорту; копія ІПН; копія пенсійного посвідчення; копія трудової книжки; оригінал апостильованої заяви позивача, що підписана особисто ОСОБА_1, підпис якої завірено нотаріально.

Згідно із п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з п.4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Крім того, частиною 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зазначені положення ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” відповідають принципу верховенства права, яким відповідно до ст. 6 КАС України керується суд при вирішенні справи.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні по справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Березівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області неправомірно відмовило у розгляді заяви про поновлення пенсії, повернувши заявнику листом №2453/02 від 21.08.2018 року та подані документи для поновлення пенсії.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Поновлення пенсії є дискрецією пенсійного органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати вимоги ч. 4 ст. 245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Березівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву №3099 від 09.08.2018 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

При цьому вимога позивача про зобов’язання відповідача винести рішення щодо поновлення виплати пенсії або про відмову у поновленні виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” – не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову в поновленні пенсії позивачці, а було повернуто документи без належного розгляду. Саме тому, суд зобов’язує відповідача повторно розглянути заяву №3099 від 09.08.2018 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 по інвалідності.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72,77, 90, 139, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) до Березівського об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Грушевського, 1) про визнання неправомірною відмову та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Березівського об’єднанного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у розгляді заяви ОСОБА_3 про поновлення виплати пенсії викладену в листі №2453/02 від 21.08.2018 року.

Зобов'язати Березівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву №3099 від 09.08.2018 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Березівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (вул. М. Грушевського, 1, м. Березівка, Одеська область, 67300, код ЄДРПОУ 40375386) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (29105, Ізраїль, АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.