Ухвала суду № 80097919, 25.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 260/212/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С. А., розглянувши матеріали позовної заяви Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем до позовної заяви не додано документів про сплату ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В той же час, представником позивача відповідно до ч.5 ст. 161 КАС України заявлено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а саме на те, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Клопотання позивач обґрунтоване тим, що до соціальних прав належить право на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" довкілля України є національним надбанням і охороняється та зберігається для теперішніх і майбутніх поколінь, у зв'язку з чим, згідно з частиною п'ятою ст. 9 Орхуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, кожна сторона повинна послаблювати фінансові перешкоди доступу до правосуддя у справах щодо охорони довкілля. Крім того, як на підставу для звільнення позивача від сплати судового збору позивач посилається на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2018 року у справі №826/8827/17.

Надаючи правову оцінку поданій позивачем заяві про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

В той же час підстави для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк здійснюються відповідно до Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI.

Згідно вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору. Позивач до вказаного переліку осіб не відноситься.

Ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, у розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин, а саме майнового стану позивача.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі з метою визначення чи потребує особа яка звертається до суду з позовом послаблення фінансових перешкод доступу до правосуддя.

В той же час будь-яких належних та допустимих письмових доказів того, що майновий стан Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі до заяви не додано.

Відсутність вказаних доказів не дає суду змогу врахувати майновий стан сторони для прийняття рішення про звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову та відсутності в нього коштів для його сплати.

Крім того відсутні і будь-які докази того, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Щодо посилань позивача у своїй заяві на вимоги Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" довкілля України є національним надбанням і охороняється та зберігається для теперішніх і майбутніх поколінь, у зв'язку з чим, згідно з частиною п'ятою ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, кожна сторона повинна послаблювати фінансові перешкоди доступу до правосуддя у справах щодо охорони довкілля, а також як на підставу звільнення від сплати судового збору на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2018 року у справі №826/8827/17, суд зазначає наступне.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, за приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суду з прав людини у рішеннях у справах: Креуз проти Польщі, зазначив про непропорційне обмеження доступу особи до суду в разі накладення на останню значних судових зборів; Жоффр де ля Прадель проти Франції, в якому зазначено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух, разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Таким чином з наданої позивачем зави про звільнення його від сплати судового збору неможливо встановити чи є у позивача фінансові перешкоди неможливості сплати ним судового збору за звернення до суду з даним позовом і сума судового збору яка підлягає сплаті є для позивача значною.

Щодо посилань позивача на рішення інших судів у інших справах, якими його звільнено від сплати судового збору, суд критично ставиться до таких доводів позивача з огляду на наступне.

Згідно вимог ч.5 ст. 242 КАС Украйни передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку рішення на яке позивач посилається як на підставу задоволення його заяви також не може бути підставою для задоволення такого, так як не узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, оскільки таке прийняте апеляційною інстанцією за наслідками розгляду іншої судової справи.

В той же час згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №910/8122/17 за позовом МБО "Екологія-Право-Людина" до ТзОВ "Аквадельф" про припинення діяльності дельфінарію "Оскар-Трускавець", на яку позивач сам посилається у своїй позовній заяві - п. 54 вищевказаної постанови зазначено, що (МБО "Екологія-Право-Людина"), у цьому спорі фактично реалізує повноваження органу державної влади (як суб'єкта владних повноважень).

В разі звернення до суду Громадської організації в інтересах інших осіб, така Громадська організація в розумінні Закону №3674-VІ є платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов'язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем. Таким чином, з'ясуванню підлягають обставини наявності у такої особи обов'язку сплачувати судовий збір чи наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Аналогічний правовий висновок викладений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалах від 22.12.2018 року у справі №804/7651/16 (провадження №К/9901/68322/18) від 01.02.2019 року у справі №804/7651/16 (провадження №К/9901/68322/18), від 15.02.2019 року у справі №810/941/18 (провадження №К/9901/3780/19, від 20.02.2019 року у справі №820/5676/17 (провадження №К/9901/4280/19).

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що заява позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованою, не підтверджена належними та допустими доказами а тому в її задоволенні слід відмовити.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі по тексту - Закон № 3674-VI).

Відповідно до статті 3 частини 1 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності статті 4 частини 2 Закону № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову, а саме: немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий" чітко передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 1921 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру щодо скасування 39 наказів, а отже позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 74919, 00 грн.(39 вимог немайнового характеру * 1921,00 грн.).

Реквізити для сплати судового збору в Закарпатському окружному адміністративному суді (за подання до адміністративного суду адміністративного позову) є наступними: призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); Отримувач коштів УК у м. Ужгороді/м.Ужгород/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: 34314206084005; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Крім того, як вбачається із позовної заяви, зокрема її прохальної частини позивач просить суд - визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області із прийняття наказів про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення з метою будівництва ВЕС потужністю 120 МВт, зокрема: 19 наказів від 18.01.2018 р. (№ 91-сг, № 92-сг, № 93-сг, № 94-сг, № 95-сг, № 96-сг, № 97-сг, № 98-сг, № 99-сг, № 100-сг, № 101-сг, № 102-сг, № 103-сг, № 104-сг, № 105-сг, № 106-сг, № 107-сг, № 108-сг, № 109-сг); один наказ від 17.07.2018 р. (№ 1297-сг); три накази від 23.07.2018р. (№ 1365-сг, № 1363-сг, № 1364- сг); 16 наказів від 20.12.2017 року (№ 3621-сг, № 3622-сг, № 3624-сг, № 3625-сг, № 3626- сг, № 3627-сг, № 3628-сг, № 3629-сг, 3630-сг, 3631 -сг, № 3632-сг, № 3633-сг, № 3634- сг, № 3635-сг, № 3636-сг № 3637-сг) та скасувати накази про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення для будівництва ВЕС потужністю 120 МВт, а саме 19 наказів від 18.01.2018 р. (№ 91-сг, № 92-сг, № 93-сг, № 94-сг, № 95-сг, № 96-сг, № 97-сг, № 98-сг, № 99-сг, № 100-сг, № 101-сг, № 102-сг, № 103-сг, № 104-сг, № 105-сг, № 106-сг, № 107-сг, № 108-сг, № 109- сг); один наказ від 17.07.2018 р. (№ 1297-сг); три накази від 23.07.2018р. (№ 1365-сг, № 1363-сг, № 1364-сг); 16 наказів від 20.12.2017 року (№ 3621-сг, № 3622-сг, № 3624-сг, № 3625-сг, № 3626-сг, № 3627-сг, № 3628-сг, № 3629-сг, 3630-сг.

Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" 15.02.2019 року звернулася до суду засобами поштового зв'язку та згідно штемпеля вхідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду дана позовна заява зареєстрована 21.02.2019 року за вх..№2290

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить суд скасувати 19 наказів від 18.01.2018 р. (№ 91-сг, № 92-сг, № 93-сг, № 94-сг, № 95-сг, № 96-сг, № 97-сг, № 98-сг, № 99-сг, № 100-сг, № 101-сг, № 102-сг, № 103-сг, № 104-сг, № 105-сг, № 106-сг, № 107-сг, № 108-сг, № 109-сг), тобто із пропуском строку звернення до суду на 1 рік і 18 днів; 1 наказ від 17.07.2018 р. (№ 1297-сг) тобто із пропуском строку звернення до суду на 1 місяць; 3 накази від 23.07.2018р. (№ 1365-сг, № 1363-сг, № 1364- сг) тобто із пропуском строку звернення до суду на 23 дні та 16 наказів від 20.12.2017 року (№ 3621-сг, № 3622-сг, № 3624-сг, № 3625-сг, № 3626-сг, № 3627-сг, № 3628-сг, № 3629-сг, 3630-сг тобто із пропуском строку звернення до суду на 1 рік 1 місяць та 26 днів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Окрім наведеного вище, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, при розгляді матеріалів даної справи та вирішенні питання про відкриття провадження у такій, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, що викладена в ухвалі від 30 серпня 2006 року по справі "Каменівська проти України" Заява № 18941/04, у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).

Згідно вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18, від 19 лютого 2019 року у справах №389/3618/14-а(2-а/389/20/16) та №809/424/17 та від 20.02.2019 року у справі №805/1642/17-а.

Зважаючи на те, що позивачем подано позовну заяву із пропуском строків звернення до суду встановлених нормами ст. 122 КАС України, ним не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Також з наявних в матеріалах справи доказів, судом не можливо встановити коли та за яких підстав позивач дізнався про порушення свого права, а відповідно і не надано належних та допустимих доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду, суд вважає що в силу вимог ч.1 ст. 123 КАС України дана позовна заява підлягає залишенню без руху.

За правилами визначеними частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, які її подала, строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,46,160,169,171, 248 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні зави Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме надати суду оригінал документу про сплату судового збору в належному розмірі та на належні реквізити суду або ж належний та допустимий доказ про звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належними та допустимими письмовими доказами поважності причини пропуску строку звернення до суду які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя C.А. Гебеш