Рішення № 80097571, 25.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа№200/13347/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,

від представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 (87524, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сєченова, 60/34)

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5)

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії. Зокрема, з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить:

- визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо надання недостовірної інформації стосовно заборгованості зі страхових виплат, наданої листами № 05-46/03-1179 від 04 квітня 2018 року, № 01-04.2/1434 від 24 квітня 2018 року, № 01-04.-2/1777 від 23 травня 2018 року та № 05-46/03-1979 від 29 травня 2018 року;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заборгованість зі страхових виплат внаслідок виробничої травми у розмірі 6 181,05 гривень за період з травня по серпень 2017 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року позовна заява залишена без руху та позивачу встановлений строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом зазначення вірного найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, його місцезнаходження та офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, а також визначити належного відповідача за позовом.

У зв’язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, 26 грудня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/13347/18-а. Підготовче засідання призначено на 16 січня 2019 року. Того ж дня закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 11 лютого 2019 року, яке відкладено на 15 лютого 2019 року та 25 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14 вересня 2017 року помер чоловік позивача – ОСОБА_3 Після його смерті залишились не отриманні за його життя страхові виплати (заборгованість) по втраті працездатності за період з травня по серпень 2017 року, що становить 6 181,05 гривень. Вказує, що на неодноразові запити нотаріуса та представника позивача, відповідач в особі Маріупольського та Краматорського відділення Фонду надали недостовірну інформацію щодо наявності заборгованості зі страхових виплат, що позбавило позивача права на спадкування страхових виплат. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву. Проти позовних вимог заперечив та зазначив, що протоколом комісії щодо прийняття рішення про призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 13.04.2017 року № 01-05/80 ОСОБА_3 соціальні виплати були припинені на підставі скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідно до підпункту 3 пункту 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Таким чином, страхові виплати ОСОБА_3 не були враховані в якості заборгованості. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

З’ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії ВЕ № 665187, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідно до довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (Маріупольське відділення) від 12 грудня 2017 року № 05-46/03-2142 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував на обліку у Маріупольському міському відділенні Фонду та отримував страхові виплати внаслідок виробничої травми 21 вересня 1998 року у розмірі 2 060,35 гривень (а.с. 11).

Судом також встановлено та підтверджено відповідачем, що за даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду ОСОБА_3, чоловіку позивача, висновком МСЕК від 27 квітня 2000 року встановлена стійка втрата професійної працездатності 50% безстроково внаслідок трудового каліцтва. У зв'язку з цим він з 01 квітня 2001 року перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ленінському районі м. Донецька в якості потерпілого на виробництві та отримував страхові виплати.

У зв'язку з початком у квітні 2014 року на території Донецької області антитерористичної операції, ОСОБА_3 з серпня 2014 року по квітень 2017 року включно перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у Маріупольському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував страхові виплати.

14 вересня 2017 року помер чоловік позивача ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії ІІ-НО № 013456 від 17 листопада 2017 року (а.с. 10).

01 березня 2018 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який здійснював нотаріальні дії щодо оформлення спадщини, направлено запити до Маріупольського та Краматорського міських відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Листом від 04 квітня 2018 року за номером № 05-46/03-1179 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_4 від Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшла відповідь, відповідно до якої заявника повідомлено про необхідність звернення до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, оскільки особова справа ОСОБА_3 (а.с. 18)

Водночас, листом від 24 квітня 2018 року за № 01-04.2/1434 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_4 від Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшла відповідь, відповідно до якої заявника повідомлено про відсутність заборгованості з виплати страхових виплат ОСОБА_3 (а.с. 19)

Листом від 23 травня 2018 року № 01-04.2/1777 від Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на адресу адвоката ОСОБА_5 надійшла відповідь, якою заявника повідомлено, що всі страхові виплати ОСОБА_6 в період з серпня 2014 року по день його смерті здійснювались виключно Маріупольським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. (а.с. 20, 21)

Разом з тим, Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області листом від 29 травня 2018 року № 05-46/03-1979 повідомило представника позивача, адвоката ОСОБА_5, що заборгованості по сплаті страхових виплат за період по 14 вересня 2017 року не обліковується. Цим же листом визначено, що особова справа ОСОБА_3 знаходиться на постійному обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. (а.с. 22)

Як вбачається зі змісту відзиву на адміністративний позов, протоколом комісії щодо прийняття рішення про призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 13 квітня 2017 року № 01-05/80 ОСОБА_3 соціальні виплати були припинені на підставі скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідно до підпункту 3 пункту 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Даний протокол надійшов на адресу Маріупольського міського відділення 24 лютого 2017 року і став підставою для прийняття постанови від 24 квітня 2017 року № 0546/20201/11 про припинення потерпілому страхових виплат з 01 травня 2017 року.

31 липня 2017 року ОСОБА_3 подав до Маріупольського міського відділення заяву про продовження йому страхових виплат у зв’язку із зміною місця реєстрації (з 31.07.2017 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.).

Постановою Маріупольського міського відділення від 31 липня 2017 року № 0524/20201/20201/13 страхові виплати потерпілому ОСОБА_3 були продовжені з 01 серпня 2017 року.

Постановою Маріупольського міського відділення від 26 вересня 2017 року № 0524/20201/20201/16 страхові виплати були припинені з 15 вересня 2017 року у зв'язку зі смертю потерпілого.

Також відповідачем зазначено, що якщо потерпілий або особа, що мала право на страхові виплати не перемістилась на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та не набула право на отримання страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа, виплати їй не нараховувались та не виплачувались в управлінні (відділеннях) виконавчої дирекції Фонду, що розташовані на тер торії, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, відповідно, відсутні суми, які належали спадкодавцю за життя. Страхові виплати ОСОБА_3 в період з 01 травня 2017 року по 31 липня 2017 року не нараховувались у зв’язку з відсутністю у нього статусу внутрішньо переміщеної особи, а отже, суми, що належать позивачу, відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо надання недостовірної інформації стосовно заборгованості зі страхових виплат, наданої листами № 05-46/03-1179 від 04 квітня 2018 року, № 01-04.2/1434 від 24 квітня 2018 року, № 01-04.-2/1777 від 23 травня 2018 року та № 05-46/03-1979 від 29 травня 2018 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням того, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_6 перебував на обліку та отримував страхові виплати саме у Маріупольському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, проте ані Маріупольським відділенням Фонду, ані Краматорським відділенням Фонду позивачу не було надано достовірної інформації щодо наявної заборгованості зі страхових виплат, що призвело до порушення прав позивача на спадкування, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Оскільки судом встановлено, що виплата страхових виплат ОСОБА_6 припинена відповідачем у зв’язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 6 частини 1 зазначеної статті, суд вважає за необхідне дати правову оцінку діям відповідача, хоча це і не є предметом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

У відповідності до вимог статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з’ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов’язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Водночас, статтею 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” такої підстави для припинення страхових виплат, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи - не передбачено.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина 2 статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у громадянина, в певний період часу, статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що ані воєнний, ані надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Як вже зазначалось судом, відповідач припинив соціальні виплати ОСОБА_6 у зв’язку із скасуванням довідки переміщеної особи.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV “Про боротьбу з тероризмом” у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із статтею 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Водночас, відповідно до приписів статті 47 Закону Україин “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.

Згідно із приписами частини 4 вказаної статті виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З аналізу зазначених норм вбачається, що для отримання виплат, призначених, але не одержаних своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, така особа повинна звернутись до відповідного органу Фонду соціального страхування із заявою про отримання таких виплат.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання соціальних виплат в порядку визначеному статтею 47 Закону Україин “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Таким чином, враховуючи приписи норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заборгованість зі страхових виплат внаслідок виробничої травми у розмірі 6 181,05 гривень за період з травня по серпень 2017 року, оскільки ця вимога є передчасною.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України при частковому задоволені позову судові витрати стягуються пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (87524, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сєченова, 60/34) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо надання недостовірної інформації стосовно заборгованості зі страхових виплат, наданої листами № 05-46/03-1179 від 04 квітня 2018 року, № 01-04.2/1434 від 24 квітня 2018 року, № 01-04.-2/1777 від 23 травня 2018 року та № 05-46/03-1979 від 29 травня 2018 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Василівська, б. 16) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.