Рішення № 80096966, 19.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2683/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представників позивача Гережун Н.Д., Фірчук Л.С.,

представника відповідача Михаліка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (надалі - Головне управління Казначейства, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 09 серпня 2018 року №0346911303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що штрафні санкції та пеня застосовані безпідставно, оскільки факт несвоєчасної сплати єдиного внеску відсутній. Так постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі №803/784/16, яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, було скасоване рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за аналогічних обставин, оскільки було встановлено, що Головне управління Казначейства зайво подало звітність (таблиця 4 «Нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами»), в результаті чого виникло дублювання суми єдиного внеску, нарахованого на допомогу по вагітності і пологах. Зазначена помилка була виправлена шляхом подання Головним управлінням Казначейства коригуючої звітності на зайво нараховані суми єдиного внеску. Крім того, вказує, що ним неодноразово проводилися звірки із відповідачем, за результатами яких заборгованості зі сплати податків і зборів за 2017-2018 роки виявлено не було.

Незважаючи на наведені вище обставини, відповідач прийняв рішення, яке оскаржується, що вказує на його протиправний характер.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 29 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження ухвалою суду від 09 січня 2019 року відмовлено.

Відповідач у відзиві на позов (а.с.40-41) позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказав, що спірне рішення прийняте за результатами податкового контролю та на підставі частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки мав місце факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску за період з 21 листопада 2015 року до 10 лютого 2016 року. Цей факт не досліджувався при вирішенні справи №803/784/16, предметом спору у якій було рішення про нарахування штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 травня 2015 року по 25 вересня 2015 року.

Вважає, що його рішення від 09 серпня 2018 року №0346911303 є правомірним - прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 23 січня та 19 лютого 2019 року представники позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримують з підстав, наведених у позові та додаткових письмових поясненнях (а.с.72-75; 152-155). Суду додатково пояснили, що протягом 2015 року, січня 2016 року ним подавалися звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів. У межах строків, визначених частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми єдиного внеску сплачені у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями (разом із виплатою заробітної плати (доходу)). При цьому сума нарахованого єдиного соціального внеску на допомогу по вагітності і пологах сплачена разом із сумами єдиного внеску, нарахованого на загальну суму заробітної плати (доходу). Фактор несплати в обліковій картці платника (штучна недоїмка) обумовлений зайво поданою звітністю - таблиця 4 звіту, якою помилково було задвоєну суми єдиного внеску, нарахованого на допомогу по вагітності і пологах. Показники звіту відкориговані у лютому 2016 року. Незважаючи на ці обставини, відповідач помилково відображену суму єдиного внеску вважає недоїмкою та нарахував штрафні санкції і пеню за її несвоєчасну сплату. Вважають, що такі обставини не можуть бути правовою підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені, адже виправлення помилки не призвело до збільшення суми сплати з єдиного внеску, втрат з бюджету за період з моменту подачі основного звіту з помилкою та до її виправлення не відбулось.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Суду пояснив, що позивач у 2015 році подавав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого і сплаченого єдиного внеску за встановленою формою, у складі якої також подавав таблицю 4 «Нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами». 19 лютого 2016 року позивач подав коригуючу звітність, у якій зменшує єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх періодах. Подання коригуючої звітності не передбачене чинним законодавством. Несвоєчасно сплачений єдиний внесок став підставою для нарахування штрафу і пені, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Головне управління Казначейства 02 грудня 2011 року зареєстроване як юридична особа, що здійснює державне управління загального характеру, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.150-151 том 1).

Головне управління Казначейства подавало до контролюючих органів «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів» (форма №Д4 (місячна), надалі - звіт) за жовтень 2015 року - 04 листопада 2015 року; за листопад 2015 року - 23 листопада 2015 року, за грудень 2015 року - 18 січня 2016 року. У складі звіту подано Таблицю 1 «Нарахування єдиного внеску» (а.с.123-127, 132-136 том 1). Одночасно позивач подавав Таблицю 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами» у складі звіту за жовтень та листопад 2015 року. У кожному випадку у таблиці 4 звіту, а також у таблиці 1 відображено суму допомоги у зв'язку із вагітністю і пологами, а також суми нарахованого єдиного внеску з такої виплати (33,2%) та суми утримання єдиного внеску (2%).

19 лютого 2016 року позивач подав до органу доходів і зборів звіт з таблицею 4, у якій зазначив про зайво нарахований єдиний внесок у сумі 75165,16 грн. (а.с.79 том 1), зменшивши суму єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах (в аналогічному порядку позивач подавав звітність з єдиного внеску за березень, квітень 2015 року, липень, серпень 2015 року - а.с.86-90; 95-99; 104-108; 113-118).

09 серпня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області на підставі розрахунку (а.с.42-43) прийняло рішення №0346911303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Ним визначено штраф у сумі 10385,98 грн. (20% несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за період з 21 листопада 2015 року по 10 лютого 2016 року) та пеню у сумі 462,05 грн. (а.с.6).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір, та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач як юридична особа, що використовує працю найманих працівників (роботодавець) є платником єдиного внеску та перебуває з 05 грудня 2011 року на обліку в ГУ ДФС у Волинській області (Луцьке управління), про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.150 зворот, том 1).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, мають право органи доходів і зборів (пункт 6 частини першої статті 13 Закону №2464-VI); рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша статті 25 Закону №2464-VI).

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону України №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, за несплату або несвоєчасну сплату платником єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій та пені.

Згідно з пунктами 1, підпунктом 1 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Як визначено пунктом 5 розділу VІІ Інструкції, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.

Сума пені розраховується за такою формулою: Y = S х K х 0,1 %, де Y - сума пені, що нараховується на фактично сплачену суму недоїмки зі сплати єдиного внеску (округлюється до другого десяткового знака); S - фактично сплачена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску; К - кількість днів прострочення платежу; 0,1 % - ставка для нарахування пені згідно з частиною десятою статті 25 Закону.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 розділу VІІ Інструкції рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках. Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику в порядку, встановленому для надсилання вимог, чи вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в органі доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції.

Дата надсилання (вручення) проставляється в рішенні про нарахування пені та застосування штрафів:

- службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення рішення про нарахування пені та застосування штрафів під підпис;

- працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, - у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до рішення про нарахування пені та застосування штрафів;

- інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі направлення рішення про нарахування пені та застосування штрафів до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

Як встановлено судом, рішення від 09 серпня 2018 року №0346911303 позивач отримав 08 жовтня 2018 року (а.с.22 том 1). Відповідач не спростував доводи позивача про несвоєчасне надіслання спірного рішення (лише через два місяці після його винесення), що вказує на недобросовісну поведінку контролюючого органу. Разом з тим, така обставина не є підставою для визнання цього рішення протиправним.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій та пені, суд встановив, що відповідач за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 травня 2015 року по 25 вересня 2015 року застосував до позивача штрафні санкції у сумі 1087,12 грн. та нарахував пеню у сумі 20,19 грн., про що свідчить рішення від 11 листопада 2015 року №0055081703 (а.с.5). Дане рішення було предметом судового оскарження та за результатами вирішення спору Волинський окружний адміністративний суд постановою від 01 липня 2016 року у справі №803/784/16, що набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, визнав протиправним і скасував його (а.с.7-18 том 1). Як встановлено зі змісту вказаних рішень судів, підставою для прийняття відповідачем рішення від 11 листопада 2015 року №0055081703 став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату єдиного внеску на суми допомоги у зв'язку із вагітністю і пологами, який одночасно був відображений у таблиці 1 та таблиці 4 звіту, незважаючи на ту обставину, що позивач 19 лютого 2016 року подав коригуючу звітність, у якій зменшено єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах. І хоч постанова суду у справі №803/784/16 не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору, оскільки стосується нарахування штрафних санкцій та пені позивачу за інший період (з 21 травня 2015 року по 25 вересня 2015 року), проте обставини прийняття оскаржуваного рішення в обох справах пов'язані із помилково поданими позивачем у складі місячних звітів таблиць 4.

Так у справі, що розглядається, висновок відповідача про несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 листопада 2015 року по 10 лютого 2016 року ґрунтується на тих підставах, що позивач несвоєчасно сплатив єдиний соціальний внесок у повному обсязі, визначений ним у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів (таблиці 1 та 4).

Відповідно до частини десятої статті 9 Закону №2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (частина).

Як вбачається із звіту позивача від 04 листопада 2015 року за жовтень 2015 року, сума нарахованого єдиного соціального внеску становить 176548,09 грн. (а.с.124-127 том 1). Позивач сплатив єдиний соціальний внесок платіжними дорученнями від 08 жовтня 2015 року №1002 та №1003, від 22 жовтня 2015 року № 1043, №1049, від 28 жовтня 2015 року №1056, №1057, №1066, №1096, №1097, №1098, №1099, №1100, №1101, №1102, №1103, №1104, №1105, №1106, №1107, №1108, №1109, №1110, №1111, №1112, №1113, від 30 жовтня 2015 року №1125 та №1126 на загальну суму 176701,83 грн. (з них 5310,58 грн. нараховано єдиного внеску на допомогу по вагітності та пологах (33,2%) та утримано єдиного внеску (2%) 319,91 грн.) - а.с.119-122, 177-201, том 1. Граничний термін сплати єдиного соціального внеску - до 20 листопада 2015 року. Отже, єдиний соціальний внесок сплачений в строк.

Відповідно до звіту від 23 листопада 2015 року за листопад 2015 року сума нарахованого єдиного соціального внеску становить 141901,19 грн. (а.с.133-136 том 1). Про сплату єдиного соціального внеску у сумі 141901,19 грн. свідчать платіжні доручення від 05 листопада 2015 року №1136, №1137, від 01 листопада 2015 року №1145, №1146, від 13 листопада 2015 року №1154, від 23 листопада 2015 року №1177, №1178, від 24 листопада 2015 року №1261, №1263, від 26 листопада 2015 року №1297, №1298, №1299, №1300, №1301, №1302, №1302, №1304, №1305, №1306, №1307, №1308, №1309, №1310, №1311, №1312, №1313, №1314, від 01 грудня 2015 року №1330, №1333, №1334 на суму 141901,19 грн. (з них 3135,39 грн. нараховано єдиного внеску на допомогу по вагітності та пологах (33,2%) та 188,88 грн. утримано єдиного внеску (2%)) - а.с.128-131, 202-228 том 1. Граничний термін сплати єдиного соціального внеску - до 20 грудня 2015 року. Як видно, єдиний соціальний внесок сплачений в строк.

Згідно із звітом за грудень 2015 року самостійно обчислена сума грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску становить 236395,60 грн. Єдиний соціальний внесок на допомогу по вагітності та пологах відсутній. Грошове зобов'язання з граничним строком сплати до 20 січня 2016 року сплачене платіжними дорученнями від 01 грудня 2015 року №1335, №1336, від 08 грудня 2015 року №1364, №1366, від 22 грудня 2015 року №1426, №1427, №1428, №1429, №1430, №1431, №1432, №1433, №1434, №1435, №1436, №1437, №1438, №1439, №1440, №1441, №1442, №1443, від 25 грудня 2015 року №1454, №1462, №1464 на загальну суму 238364,92 грн. (а.с.229-262 том 1).

Станом на 31 жовтня 2015 року в обліковій картці платника - позивача, витяг з якої надано відповідачем (а.с.66-71 том 1), значиться переплата у сумі 106798,97 грн., а станом на 31 грудня 2015 року - переплата у сумі 159869,44 грн. (а.с.61-65 том 1).

Разом з тим, відповідно до таблиці 4 звіту за жовтень 2015 року (поданий 04 листопада 2015 року), сума допомоги по вагітності і пологах становить 15995,73 грн. Така ж сума відображена і у таблиці 1 цього звіту. І у 1, і у 4 таблиці звіту сума єдиного внеску (2%) становить 319,91 грн., єдиного внеску 33,2% - 5310,58 грн. (всього 5630,49 грн.). Єдиний внесок у розмірі 2% або 319,91 грн. сплачений 28 жовтня 2015 року згідно з платіжним дорученням від 28 жовтня 2015 року №1057 (а.с.119), а платіжними дорученнями від 08 жовтня 2015 року №1002 та від 22 жовтня 2015 року №1043 (а.с.120-121) сплачено єдиний внесок у сумі 148202,62 грн., в тому числі 5310,58 грн. (єдиний внесок на допомогу у зв'язку із вагітністю і пологами у розмірі 33,2%).

З таблиці 4 звіту за листопад 2015 року (поданий 23 листопада 2015 року) вбачається, що сума допомоги по вагітності і пологах становить 9443,94 грн., яка і відображена в таблиці 1 цього звіту. Сума єдиного внеску у розмірі 2% становить 188,88 грн., єдиного внеску у розмірі 33,2% - 3135,39 грн., разом 3324,27 грн. (в обох таблицях). Оплата відбулася згідно з платіжними дорученнями від 01 грудня 2015 року №1334 (188,88 грн.), та платіжними дорученнями від 06 листопада 2015 року №1145, від 23 листопада 2015 року №1177, від 01 грудня 2015 року №1333 у сумі 126972,07 грн., в тому числі 3135,39 грн. єдиного внеску на допомогу у зв'язку із вагітністю і пологами у розмірі 33,2%.

Отже, оплата єдиного внеску на суми допомоги по вагітності і пологах відбулася у межах граничного строку до 20 листопада 2015 року за жовтень 2015 року та до 20 грудня 2015 року за листопад 2015 року.

Однак єдиний внесок на суми допомоги по вагітності і пологах за жовтень 2015 року (5630,49 грн.) та за листопад 2015 року (3324,27 грн.), відповідачем відображені в обліковій картці позивача з урахуванням таблиці 4 звіту, які були подані помилково у складі місячного звіту, що фактично призвело до штучного збільшення загальної суми єдиного внеску.

Відповідно до таблиці 4 звіту за січень 2016 року (поданий 19 лютого 2016 року) позивач зменшив єдиний внесок у зв'язку із виправленням помилки всього на 75165,16 грн., в тому числі єдиний внесок у розмірі 33,2% на 70894,40 грн., єдиний внесок у розмірі 2% на 4270,76 грн. (а.с.79 том 1). В обліковій картці також відображено коригування за декларацією від 19 лютого 2016 року №1606015990 шляхом зменшення обов'язкового платежу на 75165,16 грн. (а.с.64 том 1).

Разом з тим, у зв'язку із наявністю задвоєної суми єдиного внеску на суми допомоги по вагітності і пологах в таблицях 1 та 4 звіту в обліковій картці відбувалося погашення цих сум за рахунок сплати перерахованими вище платіжними дорученнями поточних чергових платежів. Відтак, виникала штучна заборгованість, що спричинила нарахування штрафних санкцій і пені.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску. Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених законом розмірах або дії - несвоєчасна сплата таких зобов'язань. Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми.

Позивач, виявивши помилку у звіті, подав коригуючу звітність шляхом зменшення абсолютного значення зобов'язань. З огляду на викладене суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правопорушення, покладеного в основу спірного рішення про застосування штрафу та нарахування пені та зазначає, що виправлення допущених помилок у звітах, в тому числі за жовтень, листопад 2015 року у лютому 2016 року шляхом зменшення абсолютного значення зобов'язань, які не були та не могли бути обов'язком їх сплати, виключає відповідальність позивача як платника єдиного соціального внеску.

Також суд зауважує, що обов'язок нарахувати єдиний внесок виникає не з факту складання (подання) звіту, а з факту нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата (дохід), яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних звіту з єдиного внеску.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі №814/3880/14, від 04 грудня 2018 року в справі №806/230/17.

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2).

Зважаючи на те, що позивач просить суд визнати недійсним рішення ГУ ДФС у Волинській області, тобто в іншій словесній формі просить суд визнати його протиправним, тому на підставі статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Волинській області від 09 серпня 2018 року № 0346911303.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 38009371) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання недійсним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 09 серпня 2018 року №0346911303.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 25 лютого 2019 року